Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
06.02.2023м. ХарківСправа № 922/1217/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток", с. Старовірівка, Нововодалазький район, Харківська область
про стягнення 151254,00 грн.
за участю представників:
позивача - Лещенко Л.С.
відповідача - не з'явився
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 125046,68 грн. боргу за договором № 4/М-в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна від 19.07.2021 за 3-4 квартали 2021 року; 11026,29 грн. пені; 1703,05 грн. 3% річних та 13477,98 грн. інфляційних збитків. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 2481,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Відповідач, через канцелярію суду 01.12.2022 за вх.№ 15259, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити позивачу повністю в задоволенні позову. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що він допустив прострочення виконання грошових зобов'язань за договором № 4/М-в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна від 19.07.2021 з огляду на військові дії на території Харківської області. На виконання вищевказаного договору відповідач 22.11.2022 сплатив АТ "Укргазвидобування" 142482,89 грн. в якості відшкодування витрат за лютий-жовтень 2022 року.
Позивач, через канцелярію суду 06.12.2022 за вх.№ 15586, надав відповідь на позовну заяву, згідно якої просить суд задовольнити позовні вимоги у справі у повному обсязі, посилаючись на винні дії відповідача та порушення ним умов договору.
Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 06.02.2023 о 10:30 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між АТ “Укргазвидобування” (орендодавець) та ТОВ "Агрохолдинг Восток" (орендар) було укладено договір оренди комплексного об'єкту №4/М-о від 19.07.2021 (надалі - договір оренди).
Згідно п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комплекс нежитлових будівель МТФ-1 колишнього ПСГ “Восток”, споруд та обладнання, перелік яких зазначено в додатку №4 (далі - майно) площею 4667,6 кв.м., розміщених за адресою: Харківська обл., Богодухівський р-н, смт. Старий Мерчик, Миру в'їзд, буд. 43, 43е, 43є, що перебуває на балансі Філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» АТ “Укргазвидобування”.
У відповідності до п. 3.6. договору оренди, вартість комунальних послуг (водо-, енерго - постачання), а також інші витрати, пов'язані з утриманням приміщень (в тому числі витрати з охорони), що входять до складу орендованого майна, сплачує орендар згідно договорів, які укладені з підприємствами на отримання послуг, або відшкодовує орендодавцю на підставі окремо укладеного Договору.
Згідно п.5.12. договору оренди, орендар зобов'язаний компенсувати орендодавцю плату земельного податку за земельну ділянку, що передається у користування з об'єктом, та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки що орендується, згідно виставлених рахунків.
На виконання умов договору оренди з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна між позивачем та відповідачем було укладено договір №4/-М-в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна від 19.07.2021 (надалі - договір про відшкодування витрат).
У відповідності п.1.1. договору про відшкодування витрат, відповідач відшкодовує позивачу витрати, понесені на утримання майна переданого в оренду згідно договору, зокрема на комунальні послуги, за користування земельною ділянкою тощо.
Згідно п. 2.1. договору про відшкодування витрат, сума витрат до відшкодування визначається сторонами актом відшкодування витрат, складеним за формою, яка є невід'ємним додатком №2 до цього договору на підставі щомісячного розрахунку, що складається позивачем відповідно п. 2.4 договору.
Відповідно п. 2.2. договору про відшкодування витрат, щомісячно, до 26-го числа місяця, наступного за розрахунковим відповідач відшкодовує позивачу витрати, понесені позивачем на утримання майна згідно розрахунку на відшкодування витрат та підписаного сторонами акту відшкодування витрат, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Згідно п. 2.3. договору про відшкодування витрат, щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим позивач складає та надає відповідачу два примірника Акту відшкодування витрат для підписання та здійснення відшкодування. Відповідач повертає позивачу один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту відшкодування витрат протягом 5 робочих днів після отримання або в цей же строк надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акту за наявності заперечень.
На виконання умов договорів позивачем на адресу відповідача листами №ШГВ4188-003.1.2-13 від 12.10.2021 та №ШГВ97/003.1.2-13 від 12.01.2022 направлені акти відшкодування витрат понесені позивачем з нарахування (сплати) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 3 і 4 квартали 2021 та рахунки-фактури на оплату.
Умовами укладеного договору про відшкодування витрат передбачені строки проведення розрахунків - до 26-го числа місяця наступного за звітним.
Згідно позову позивач вказує, що в порушення умов п.2.2., п.2.3. договору про відшкодування витрат, відповідачем акти відшкодування витрат, понесених позивачем з нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 3 і 4 квартали 2021, не були підписані, розрахунки по відшкодуванню понесених витрат не проведенні. Мотивованої відмови від підписання даних актів та заперечень з боку відповідача позивачу не надходило. Враховуючи порушення відповідачем умов договорів в частині відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що орендується, позивачем 21.01.2022 на поштову адресу відповідача направлено претензію № ШГВ376/003.1.1-14, яка залишена відповідачем без задоволення.
Зазначене вище й стало причиною спору та звернення позивача з цим позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладення між сторонами відповідного господарського договору є реалізацією останніми своєї господарської компетенції, проте не може бути підставою для звільнення порушника від виконання своїх зобов'язань за договором та відповідальності за неналежне їх виконання.
У відзиві на позовну заяву відповідач, як на підставу звільнення від відповідальності за порушення виконання зобов'язань за договором, посилається на дію форс-мажорних обставин внаслідок настання обставин непереборної сили, а саме: військової агресії російської федерації проти України, що нібито підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Згідно умов п.4.2. договору про відшкодування витрат, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про настання обставин непереборної сили є втрата стороною права посилання на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.
За приписами статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється лише від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За змістом статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.
Відповідач в якості доказу на підтвердження виникнення обставин непереборної сили посилається лише на Інформаційно-аналітичний лист Харківської торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, проте, вказаний лист за формою та змістом не може вважатися документом, який відповідно до умов договору підтверджує виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії для відповідача, оскільки він не є сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відповідно до регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що в порушення п. 4.2. договору відповідачем не надано позивачу доказів настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а отже відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором про відшкодування витрат.
Стосовно твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій та інших витрат за договором про відшкодування витрат у зв'язку з оплатою 22.11.2022 в якості відшкодування витрат за лютий - жовтень 2022 року в сумі 142482,89 грн. суд зазначає, що дані твердження відповідача є безпідставними та повністю спростовується матеріалами справи, оскільки предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем за 3-4 квартали 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги не виконання відповідачем свої обов'язків за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна за 3-4 квартали 2021 року, а також встановлене судом порушення строків його оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, положення статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 125046,68 грн. за 3-4 квартали 2021 року визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 3.3.2. договору про відшкодування витрат, відповідач зобов'язувався при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 3.3.2. договору про відшкодування витрат позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11026,29 грн.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 11026,29 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 13477,98 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1703,05 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних збитків та процентів річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (63254, Харківська область, Нововодалазький район, с. Старовірівка, вул. Вишнева, буд. 131, код ЄДРПОУ 40155319) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 125046,68 грн. боргу; 11026,29 грн. пені; 1703,05 грн. 3% річних; 13477,98 грн. інфляційних збитків та 2481,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач - Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (63254, Харківська область, Нововодалазький район, с. Старовірівка, вул. Вишнева, буд. 131, код ЄДРПОУ 40155319).
Повне рішення складено "13" лютого 2023 р.
Суддя А.М. Буракова