Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
01.02.2023м. ХарківСправа № 922/942/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд.30; код ЄДРПОУ: 34754617) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, буд.16; код ЄДРПОУ: 14095412)
до Фізичної особи-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди
за участю представників:
позивача - Красінського І.С., адвокат, ордер АН №1078988 від 04.10.2022;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився.
23.06.2022 Комунальне спеціалізоване підприємство "Харківгорліфт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича, в якій просить суд:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича на користь Комунального спеціалізованого підприємства “Харківгорліфт” заборгованість з орендної плати за договором оренди №3205 від 12.04.2007 в розмірі 363 447,13 грн. та заборгованість по пені в розмірі 79 414,80 грн.;
- розірвати договір оренди №3205 від 12.04.2007, укладений між Фізичною особою-підприємцем Дмитренко Ігорем Анатолійовичем та Комунальним спеціалізованим підприємством “Харківгорліфт” та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради;
- виселити з нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 37, загальною площею 823,9 кв.м. Фізичну особу-підприємця Дмитренко Ігоря Анатолійовича та передати їх Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Комунальному спеціалізовано підприємству “Харківгорліфт”;
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Дмитренко Ігоря Анатолійовича судові витрати, сплачені за подачу позовної заяви на користь Комунального спеціалізованого підприємства “Харківгорліфт” в розмірі 9 124,00 грн.
Крім цього, позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором оренди №3205 від 12.04.2007 в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів за період з 01.06.2019 по 31.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.06.2022 прийнято позовну заяву Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" до Фізичної особи-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди до розгляду та відкрито провадження у справі №922/942/22. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 20.07.2022.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2022 відкладено підготовче засідання на 24.08.2022.
Призначене на 24.08.2022 підготовче засідання не відбулося у зв'язку із запровадженням на підставі Розпорядження начальника обласної військової адміністрації Харківської обласної державної адміністрації "Про внесення змін до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 24 лютого 2022 року №2 В" (зі змінами) №131 В від 19 серпня 2022 року комендантської години у період з 19:00 23 серпня 2022 року до 07:00 25 серпня 2022 року.
Наступне підготовче засідання у справі призначено на 21.09.2022, про що Господарським судом Харківської області було повідомлено учасників справи ухвалами-повідомленнями від 24.08.2022, а також сформовано відповідні телефонограми від 22.08.2022.
Протокольними ухвалами Господарського суду Харківської області від 21.09.2022, 05.10.2022 та 02.11.2022 відкладено підготовче засідання на 05.10.2022, 02.11.2022 та 23.11.2022 відповідно.
В підготовчому засіданні 23.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.12.2022.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2022 оголошено перерву у судовому засіданні до 18.01.2023.
18.01.2023 через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло клопотання (вх.№1240 від 18.01.2023) про долучення документів до матеріалів справи.
Вказані документи в судовому засіданні 18.01.2022 судом було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.01.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 01.02.2023.
01.02.2023 через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла заява (вх.№2377 від 01.02.2023) про долучення документів до матеріалів справи.
Присутній в судовому засіданні 01.02.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, а також врахувати надані ним документи разом із заявою (вх.№2377 від 01.02.2023).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.02.2023 вказані документи прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, явку свого представника в судове засідання 01.02.2023 не забезпечила, про причини неявки не повідомила. Про дату, час та місце судового засідання була повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 01.02.2023 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 28.06.2022, ухвали-повідомлення про відкладення підготовчого засідання від 20.07.2022, 24.08.2022, 21.09.2022, 05.10.2022 та 02.11.2022, ухвалу-повідомлення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 23.11.2022, ухвали-повідомлення про перерву у судовому засіданні від 21.12.2022 та 18.01.2023 було направлено на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича: АДРЕСА_1 , яка збігається з адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження.
Як вбачається з матеріалів справи та інформації, розміщеної на офіційному сайті АТ "Укрпошта" в розділі "Відстежити", вищезазначену судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду без доказів вручення з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов'язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи.
При цьому, розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14).
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Також, Господарським судом Харківської області неодноразово формувались телефонограми на номер телефону відповідача, вказаний позивачем в позовній заяві, проте абонент за вказаним номером не обслуговується.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Так, відповідно до частини 1 статті 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Згідно ч.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Разом з цим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено до 20 травня 2023 року.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст.26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Савенкова проти України”, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, “Папазова та інші проти України”, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).
У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ашингдейн проти Великої Британії”).
Ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл, зокрема, по об'єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, в тому числі і у місті Харкові де розташований Господарський суд Харківської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв'язок. При цьому, як наслідок, у місті Харкові щодня застосовуються планові та/або аварійні відключення електроенергії.
Водночас, у місті Харкові періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя, працівники апарату та відвідувачі суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.195 ГПК України.
При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 01.02.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представника відповідача у судових дебатах, суд встановив наступне.
12.04.2007 між Комунальним підприємством "ТВО "Харківкомунпромвод" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дмитренко Ігорем Анатолійовичем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №3205 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, предметом договору є нежитлові приміщення (будівля) (об'єкт оренди далі - майно), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, яке орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування.
Майно - нежитлове приміщення загальною площею 740,0 кв.м розташоване за адресою м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 37, яке знаходиться на балансі КП "ВТП "Харківкомунпромвод" (п.1.2.Договору).
Майно передається в оренду для використання під спортивну залу - 723,1; торгівлю - 7,6; виробництво - 9,3 (п.1.3.Договору).
Згідно з п.2.1. Договору набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акту прийому-передачі майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2.Договору).
У разі припинення Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому ніж воно було одержано, згідно з актом прийому-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішення суду чи визнаний за згодою сторін.
Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п.2.3.Договору).
Згідно з п.3.1. Договору вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 1 342 900,00 грн. станом на 29.03.2007.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням XIV сесії Харківської міської ради III скликання від 30.03.2000 (далі - Методика).
Орендна плата за перший базовий місяць розраховується згідно з додатком до цього Договору і складає: за травень 2007 - 5 641,15 грн. без урахування індексів інфляції і квітень та травень 2007 року.
Ставка орендної плати (тариф) становить 5%, 8%, 5% (п.3.2.Договору).
Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем до орендодавця та д міського бюджету щомісяця на протязі 15 календарних днів наступного місяця (п.3.5.Договору).
Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць сплачується ним самостійно (п.3.6.Договору).
Згідно з п.3.7. Договору орендна плата перераховується: 70%-на розрахунковий рахунок орендодавця; 30% - до бюджету. Заповнення розрахункових документів на перерахування орендної плати і пені необхідно здійснювати з урахуванням норм діючого законодавства, щодо заповнення платниками податків розрахункових документів у разі сплати платежів до бюджету, з обов'язковою вказівкою номера договору та орендаря.
Відповідно до пунктів 4.4., 4.5. Договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та здійснювати звірку розрахунків орендної плати із орендодавцем та управлінням комунального майна та приватизації не менш, ніж один раз в квартал шляхом підписання акту звірки.
Згідно з п.9.3. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця та управління комунального майна та приватизації відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Цей Договір діє з 12 квітня 2007 року до 12 березня 2010 року (п.10.1. Договору).
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (п.10.5.Договору).
Згідно з п.10.6. Договору дія Договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням Господарського суду (суду).
Відповідно до Акту прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 12.04.2007, Комунальне підприємство "ВТП "Харківкомунпромвод" (балансоутримувач) передало, а Фізична особа-підприємець Дмитренко Ігор Анатолійович (орендар) прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: місто Харків, вул. Гвардців-Широнінців, будинок 37, загальною площею 740,0 кв.м.
Розпорядженням Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №217 від 04.03.2010 "Про внесення змін в договори передачі майна в господарське відання №1223 від 25.11.2004 з КП "ТВО "Харківкомунпромвод" та №1296 від 04.39.2007 з КСП "Харківгорліфт"" вирішено Відділу обліку комунального майка в зв'язку з передачею основних фондів від КП "ТВО "Харківкомунпромвод" до КСП "Харківгорліфт", внести зміни:
- в договір передачі майна в господарське відання №1223 від 25.11.2004 з КП "ТВО "Харківкомунпромвод", а саме: вилучити зі складу основного фонду гуртожиток літ. "А-16", корпуси 1,2,3 і господарський блок, загальною площею18130,3 кв.м по вул. Гвардійців-Широнінців, 37, загальною первісною вартістю 10 885 359,17 грн., сумою зносу 6 107 800,80 грн. та загальною залишковою вартістю 4 777 558,37 грн. станом на 01.01.2010 згідно акта приймання-передачі (Додаток №1);
- в договір передачі майна в господарське відання №1296 від 04.092007 з КСП "Харківгорліфт", а саме: зарахувати до складу основних фондів гуртожиток літ. "А-16", корпуса 1,2,3 і господарський блок, загальною площею 18130,3 кв.м по вул. Гвардійців-Широнінців, 37, загальною первісною вартістю 10 885 359,17 грн., сумою зносу 6 107 800,80 грн. та загальною залишковою вартістю 4 777 558,37 грн. станом на 01.012010 згідно акта приймання-передачі (Додаток №2).
Додатковою угодою від 04.03.2010 до договору оренди нежитлового приміщення №3205 від 12.04.2007 сторони, на підставі Розпорядження управління комунального майна та приватизації від 04.03.2010 №217 «Про внесення змін в договори передачі майна в господарське відання №1223 від 25.11.2004 з Комунального підприємства «ТВО Харківкомунпромвод» та №1296 від 04.09.2007 з Комунального спеціалізованого підприємства «Харківгорліфт», враховуючи звернення директора Комунального спеціалізованого підприємства «Харківгорліфт», погодили орендодавцем по договору оренди №3205 від 12.04.2007 нежитлового приміщення площею 740,0 кв.м по вул. Гвардійців-Широнінців, 37 вважати Комунальне спеціалізоване підприємство «Харківгорліфт».
Відповідно до Додаткової угоди від 12.03.2016 до договору оренди нежитлового приміщення №3205 від 12.04.2007, що на підставі звіту про оцінку майна віл 13.06.2016 сторони прийшли до згоди внести зміни до п.1.1. розділу 1 "Предмет договору", п.п.3.1., 3.2. розділу 3 "Орендна плата", акту приймання-передачі до Договору, зокрема, в акті приймання-передачі вважати площу 823,9 кв.м.
Орендавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 823,9 кв.м, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 37, та знаходиться на балансі КСП «Харківгорліфт» (балансоутримувач) (розділ 2 Додаткової угоди від 12.03.2016).
Відповідно розділу 3 Додаткової угоди від 12.03.2016 сторонами було передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №566/11.
Додаткової угоди від 14.08.2019 (надалі - Додаткова угода) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та фізична особа - підприємець Дмитренко Ігор Анатолійович (орендар), згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 №755/17, враховуючи звернення балансоутримувача та орендаря, у зв'язку з тим, що договір оренди №3205 від 12.04.2007 є продовженим відповідно до п.10.5. вказаного договору, уклали цю угоду, якою погодили у договорі оренди нежитлового приміщення (будівлі) №3205 від 12.04.2007 найменування «договір оренди нежитлового приміщення (будівлі)» змінити на «договір оренди».
Відповідно до п.1.1. Додаткової угоди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 9, 9а, 96, 9в, 12, 34, 35, 37, 38, 38а, 43, 44, 46 та другого поверху № 12, 14, 15, 18-:-20, 23-:-25, 23а, 27-:-29, 27а в нежитловій будівлі літ.«А-2» загальною площею 823,90 кв.м (далі - майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 37 та знаходиться на балансі комунального спеціалізованого підприємства «Харківгорліфт» (далі - балансоутримувач).
Право комунальної власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 128402863101.
Майно передасться в оренду з метою розміщення дитячого клубу (п.1.2.Додаткової угоди).
Набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна (п.2.1.Додаткової угоди).
Відповідно до п.2.3. Додаткової угоди, у разі припинення нього Договору орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про не пролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.
Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Вартість об'єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і становить 5 190 570,00 грн. без ПДВ станом на 13.06.2016 (п.3.1.Додаткової угоди).
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика) (Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017).
Орендна плата становить 27 726,29 грн. без ПДВ за серпень 2019 року.
Ставка орендної плати становить 5% (п.3.2.Додаткової угоди).
Нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі (п.3.3.Додаткової угоди).
Нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п.10.6. (п.3.4.Додаткової угоди)
Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця (п.3.5.Додаткової угоди).
Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (п.3.6.Додаткової угоди).
Орендна плата перераховується: 30% на поточний рахунок балансоутримувача, 70% до бюджету міста Харкова.
Згідно з п.3.10. Додаткової угоди орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету міста Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Відповідно до пунктів 4.4., 4.5. Додаткової угоди, орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та здійснювати звірку розрахунків орендної плати із балансоутримувачем та орендодавцем не менш ніж один раз у квартал шляхом підписання акта звірки.
Пунктом 7.1 Додаткової угоди передбачено, що орендодавець має право відмовитися від цього Договору і вимагати повернення майна, що передано в оренду, якщо орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців.
Пунктом 7.2 Додаткової угоди визначено, що орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків, у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.
Згідно з п.10.1. Додаткової угоди цей Договір діє до 30.10.2019.
Договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням господарського суду, суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору (п.10.3.Додаткової угоди).
У разі відсутності заяви орендаря, орендодавця та балансоутримувача про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку. Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (п.1.0.5.Додаткової угоди).
Відповідно до Додаткової угоди від 22.07.2020 до Договору орендна плата становить 28 775,92 грн. без ПДВ за жовтень 2019. Ставка орендної плати складає 5%. Ця Додаткова угода набуває чинності з 30.10.2019.
Як стверджує позивач, відповідач не у повному обсязі сплачував орендну плату за користування майном з моменту укладання Договору і по теперішній час, у зв'язку з чим станом на 31.01.2022 сформувалась заборгованість по Договору перед позивачем за період з 01.06.2019 по 31.01.2022.
Позивач звернувся до відповідача з претензію №511/0 від 23.02.2022 з вимогою погасити існуючу заборгованість з орендної плати. Проте, як зазначив позивач, відповіді на претензію відповідач не надав.
Як стверджує позивач, за час дії Договору відповідач в порушення умов Договору, вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі. На теперішній час сума заборгованості залишається несплаченою відповідачем, що спричиняє збитки до місцевого бюджету. У зв'язку із зазначеним позивачем за період часу з 01.06.2019 по 31.01.2022 була нарахована пеня відповідачу, згідно з розрахунком заборгованості по вказаному Договору.
Відповідно до наданого позивачем 01.02.2023 розрахунку заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди №3205 від 12.04.2007 за період 01.06.2019 по 31.01.2022, сума заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди №3205 від 12.04.2007 за період з 01.06.2019 по 31.01.2022 становить 237 877,52 грн.
Вказана заборгованість підтверджується актами надання послуг та бухгалтерськими розрахунками орендної плати по Договору за період з 01.06.2019 по 31.01.2022, а також актами здачі-прийняття робіт за період з 01.07.2018 по 30.06.2019.
Також позивачем надано контррозрахунок пені.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір оренди №3205 від 12.04.2007 є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Судом встановлено, що відповідачу на підставі договору оренди №3205 від 12.04.2007 (з урахуванням Додаткових угод до нього) було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 823,9 кв.м, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 37, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та знаходиться на балансі Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт".
Вказане нежитлове приміщення передано в оренду відповідачу з метою ведення господарської діяльності орендаря.
Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із частиною першою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відносини сторін даного договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оренди державного та комунального майна та, відповідно до частин першої та другої ст.1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частиною 1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
За змістом статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Аналогічні за змістом підстави визначеніст.291 ГК України.
27.12.2019 набув чинності Закон України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019, який згідно п.1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020. При цьому, згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закон України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII від 10.04.1992 із наступними змінами з дня введення в дію Закону №157-IX визнано таким, що втрачає чинність.
Відповідно до преамбули Закон України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 цей Закон визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна. майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 орендодавцями державного майна є:
а) Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна);
б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим;
в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності;
г) балансоутримувачі - щодо:
нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об'єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна;
нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п'яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб'єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії;
нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок;
іншого окремого індивідуально визначеного майна;
ґ) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні.
Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019, визначено, що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX від 03.10.2019 визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Орендна плата визначається за результатами аукціону.
У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.
У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Укладаючи договір оренди №3205 від 12.04.2007 (зі змінами), відповідач зобов'язався сплачувати орендні платежі за орендовані нежитлові приміщення перераховуючи орендну плату щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця, у співвідношенні:
- 70% до бюджету міста Харкова;
- 30% балансоутримувачу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, як було встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати орендної плати у строки та у розмірі погоджені сторонами в Договорі, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачем за період з 01.06.2019 по 31.01.2022 у розмірі 237 877,52 грн.
Вказана заборгованість підтверджується актами надання послуг та бухгалтерськими розрахунками орендної плати по Договору за період з 01.06.2019 по 31.01.2022, а також актами здачі-прийняття робіт за період з 01.07.2018 по 30.06.2019.
Доказів сплати відповідачем заборгованості з орендної плати по Договору за період з 01.06.2019 по 31.01.2022 матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості з орендної плати у період з 01.06.2019 по 31.01.2022 перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду приміщення за період з 01.06.2019 по 31.01.2022 у розмірі 237 877,52 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у цій частині.
Також, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 79 414,80 грн., нараховану на суму заборгованості за період з 01.06.2019 по 31.01.2022.
Разом з цим, під час розгляду справи позивач надав контррозрахунок пені, згідно з яким сума пені за вказаний період становить 44 785,97 грн.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до умов Договору сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету міста Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені суд встановив, що сума пені нарахована на суму заборгованості з орендної плати за Договором, яка виникла у період з 01.06.2019 по 31.01.2022, становить 44 785,97 грн., а тому суд задовольняє позов у цій частині частково, а саме у розмірі 44 785,97 грн.
Щодо розірвання договору оренди №3205 від 12.04.2007, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - ст. 611 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та і інших підстав передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів за оренду майна на рахунок позивача.
Так, сторонами п.7.1. Додаткової угоди від 14.08.2019 погодили, що орендодавець має право відмовитися від цього Договору і вимагати повернення майна, що передано в оренду, якщо орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців.
Пунктом 7.2 Додаткової угоди від 14.08.2019 визначено, що орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків, у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.
Договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням господарського суду, суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору (п.10.3.Додаткової угоди від 14.08.2019).
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору не сплачував орендні платежі за орендоване нежитлове приміщення у період з 01.06.2019 по 31.01.2022, на підставі чого у останнього утворилась заборгованість, яка складає 237 877,52 грн.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність заборгованості відповідача з орендних платежів за орендоване нежитлове приміщення за період з 01.06.2019 по 31.01.2022 у розмірі 237 877,52 грн., що є істотним порушення умов Договору, позовні вимоги про розірвання договору оренди №3205 від 12.04.2007 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Правові наслідки припинення договору оренди визначені в ст.785 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За змістом ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В зв'язку з розірванням Договору оренди №3205 від 12.04.2007, правові підстави для зайняття відповідачем орендованих приміщень відсутні.
Виселення це примусове припинення права користування приміщенням, та полягає у звільненні цього приміщення від особи (осіб), яку виселяють, її майна, та у забороні даній особі користуватись цим приміщенням.
Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи розірвання договору оренди №3205 від 12.04.2007, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про виселення з нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 37, загальною площею 823,9 кв.м. Фізичної особи-підприємця Дмитренко Ігоря Анатолійовича та передання їх Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Комунальному спеціалізовано підприємству “Харківгорліфт” є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 6 721,02 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, до Фізичної особи-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дмитренка Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Комунального спеціалізованого підприємства “Харківгорліфт” (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд.30; код ЄДРПОУ: 34754617, п/р № НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», ІПН 347546120312) заборгованість з орендної плати за договором оренди №3205 від 12.04.2007 в розмірі 237 877 (двісті тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 52 коп. та заборгованість по пені в розмірі 44 785 (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 97 коп.
Розірвати договір оренди №3205 від 12.04.2007, укладений між Фізичною особою-підприємцем Дмитренко Ігорем Анатолійовичем та Комунальним спеціалізованим підприємством “Харківгорліфт” та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Виселити з нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 37, загальною площею 823,9 кв.м. Фізичну особу-підприємця Дмитренко Ігоря Анатолійовича та передати їх Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Комунальному спеціалізовано підприємству “Харківгорліфт”.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дмитренко Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Комунального спеціалізованого підприємства “Харківгорліфт” (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд.30; код ЄДРПОУ: 34754617, п/р № НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», ІПН 347546120312) судові витрати, сплачені за подачу позовної заяви в розмірі 6 721 (шість тисяч сімсот двадцять одна) грн. 02 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "13" лютого 2023 р.
Суддя Т.О. Пономаренко