Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/5397/13 (922/898/22)
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Усатий В.О.
судді: Міньковський С.В. , Яризько В.О.
при секретарі судового засідання П'ятак А.С.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Господарського суду Харківської області матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307529)
до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 134, код ЄДРПОУ 14308894)
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
позивача - Наливайко Д.О., свідоцтво про права на заняття адвокатською діяльністю №4532, довіреність від 16.11.2021 №408/275-д;
відповідача - Коротич Т.М., довіреність від 02.01.2023 №305-1.
Державне підприємство «Антонов» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, в якій просить суд стягнути заборгованість за Договором №2.2317.2019 від 24.07.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973 у розмірі 2552277,91 грн., з яких 1853000,00 грн. сума основної заборгованості, інфляційні втрати у розмірі 544 082,81 грн., 3% річних у розмірі 155195,10 грн.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 38284,17 грн.
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Міньковський С.В. та Яризько В.О.
Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 898/22 від 13.06.2022) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Міньковський С.В. та Яризько В.О.
Ухвалою суду від 20.06.2022, крім іншого, прийнято позовну заяву Державного підприємства "Антонов" (вх. № 898/22 від 13.06.2022) в межах справи № 922/5397/13 про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства. Відкрито провадження у справі № 922/5397/13 (922/898/22). Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 02.08.2022.
Ухвалою суду від 02.08.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання по справі на 08.09.2022 .
Ухвалою суду від 04.08.2022 виправлено описку в ухвалі Господарського суду Харківської області від 02.08.2022 та зазначено дату та час відкладення підготовчого засідання по справі № 922/5397/13 (922/898/22) на "13" вересня 2022.
Ухвалою суду від 13.09.2022 призначено підготовче засідання на 20.09.2022.
15.09.2022 до суду від позивача надійшло клопотання ( вх.№9748) про розгляд підготовчого засідання за його відсутності.
Ухвалою суду від 20.09.2022 відкладено підготовче засідання на 09.11.2022.
13.10.2022 до суду від Державного підприємства "Антонов" надійшло клопотання (вх.№11676) про участь представника позивача адвоката Наливайка Даниїла Олександровича у судовому засіданні, призначеному на 09.11.2022 об 10:40, в режимі відеоконференції поза приміщення суду з використання власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 14.10.2022 задоволено клопотання Державного підприємства "Антонов" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 11676 від 13.10.2022). Судове засідання у справі №922/5397/13 (922/898/22), призначене на "09" листопада 2022 р. о 10:40 год. ухвалено провести за участю представника Державного підприємства "Антонов" адвоката Наливайка Даниїла Олександровича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
08.11.2022 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№13596) про перенесення судового засідання у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу для урегулюванням спору мирним шляхом.
Ухвалою суду від 09.11.2022 відкладено підготовче засідання на 23.11.2022.
22.11.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№14707), про відкладення підготовчого засідання суду.
Ухвалою суду від 23.11.2022 відмовлено в задоволенні клопотання державного підприємства «Антонов» (вх.№14707 від 22.11.2022) про відкладення підготовчого засідання. Закрито підготовче провадження у справі 922/5397/13 (922/898/22). Призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2022 о 11:50.
У зв'язку з знаходженням судді Яризько В.О. з 12.12.2022 по 16.12.2022 у відпустці судове засідання по даній справі 15.12.2022 не відбулось.
Ухвалою суду від 19.12.2022 призначено справу до судового розгляду по суті на "17" січня 2023 р. об 11:30 год.
06.01.2023 до суду від представника ДП "Антонов" адвоката Наливайка Д.О. надійшло клопотання (вх. № 339) про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.01.2023 об 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Враховуючи, що суддя Міньковський С.В. з 02.01.2023 по 11.01.2023 знаходився у щорічній тарифній відпустці, ухвалу у даній справі постановлено у перший робочий день колегії суддів, а саме 12.01.2023.
Ухвалою суду від 12.01.2023 задоволено клопотання представника ДП "Антонов" адвоката Наливайка Д.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№339 від 06.01.2023). Судове засідання у справі № 922/5397/13 (922/898/22), призначене на "17" січня 2023 р. об 11:30, ухвалено провести за участю представника ДП "Антонов" адвоката Наливайка Даниїла Олександровича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
17.01.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№1154) про відкладення розгляду справи з доказами здійснення заходів з альтернативного (позасудового) врегулювання спору.
Ухвалою суду від 17.01.2023 клопотання відповідача (вх. № 1154 від 17.01.2023 року) про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено розгляд справи по суті на "31" січня 2023 р. о 10:00 год.
31.01.2023 до суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення по справі №922/5397/13 (922/898/22) ( вх. 2239).
31.01.2023 до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№2238), в якому останній визнає суму основної заборгованості у розмірі 1853000,00 грн. та просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних.
31.01.2023 до суду від відповідача супровідним листом надійшли копії актів обстеження майна відповідача, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої військовою агресією російської федерації проти України (вх.№2338).
В судовому засіданні 31.01.2023 представники сторін наполягали на своїх позиціях, викладених у заявах по суті справи.
Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги, крім того не заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення по справі №922/5397/13 (922/898/22).
Відповідач визнав суму основної заборгованості у розмірі 1853000,00 грн., просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних та задовольнити клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення по справі №922/5397/13 (922/898/22) .
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.
24.07.2019 між позивачем, як виконавцем з одного боку, та відповідачем, як замовником з іншого боку, було укладено Договір №2.2317.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973 (далі Договір).
Згідно пункту 1.1. Договору, замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе виконання інжинірингових робіт і послуг: розробка «Доповнення № 06.012.74-2019...» до «Програми робіт з контролю старіння літака Ан-74ТК-200 і його модифікацій ...», проведення інжинірингових робіт і послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський № 365.470.98.973, випуску ХДАВП 09.09.2011, з метою визначення можливості і умов допуску до чергового етапу відпрацювання призначеного ресурсу і терміну служби до 10 000 льотних годин, 5 000 польотів, 10 років (до 09.09.2021), а також виконання аналізу технічного стану ПС за результатами робіт, виконаних відповідно до «Програми робіт з контролю старіння літака Ан-74ТК-200 і його модифікацій...» і «Доповненням №06.012.74-2019 ...» до неї.
Сторонами Договору погоджено, що робота виконується в два етапи (пункт 1.2 Договору), а саме: 1 етап - розробка «Доповнення № 06.012.74-2019...» до «Програми робіт з контролю старіння літака Ан-74ТК-200 і його модифікацій ...», проведення інжинірингових робіт і послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський № 365.470.98.973;
2 етап - виконання аналізу технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973, розробка і оформлення Рішення Державного підприємства «АНТОНОВ» про допуск до чергового етапу відпрацювання призначеного ресурсу і терміну служби літака.
Позивач вказує, що вищенаведені умови Договору зі сторони Державного підприємства «АНТОНОВ» були виконані у повному обсязі, що підтверджується укладеним між позивачем та відповідачем Актом від 09.02.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплено печатками останніх.
Так, згідно Акту від 09.02.2022 Державне підприємство «АНТОНОВ» у повному обсязі виконало, а Харківське державне авіаційне виробниче підприємство прийняло роботи за темою: Розробка «Доповнення №06.012.74-2019...» до «Програми робіт з контролю старіння літака Ан- 74 та його модифікацій...», проведення науково-дослідних робіт (НДР) та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200 заводський №365.470.98.973, випуску ХДАВП 09.09.2011, з метою визначення можливості і умов допуску до чергового етапу відпрацювання призначеного ресурсу, строку служби до 10 000 льотних годин, 5 000 польотів, 10 років (до 09.09.2021), а також виконання аналізу технічного стану повітряного судна за результатами робіт, виконаних у відповідності з «Програмою робіт з контролю старіння літака Ан-74 та його модифікацій...» та «Доповненням №06.012.74-2019...» до неї.
Договірна ціна робіт відповідно до пункту 2.1 Договору становить 1 853 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, що становить 308 833, 34 грн.
В свою чергу, відповідно до пункту 2.2 Договору, оплата за даним Договором проводиться в такому порядку:
п.2.2.1. передоплата 1-го етапу в розмірі 926 500,00 грн., в тому числі ПДВ (20%), що становить 154 416,67 грн., після підписання Сторонами цього Договору, до розробки «Доповнення № 06.012.74-2019 ...» і виїзду чотирьох фахівців виконавця до місця виконання робіт для дослідження технічного стану літака;
п. 2.2.2. передоплата 2-го етапу в розмірі 926 500,00 грн., в тому числі ПДВ (20%), що становить 154 416,67 грн., після проведення дослідження технічного стану літака, отримання позитивних результатів дослідження та затвердження «Акту оцінки технічного стану літака» до передачі «Рішення ...» Державного підприємства «АНТОНОВ».
В матеріалах справи наявне Рішення №074-19-131 від 29.07.2019 «Про допуск літака АН-74ТК-200, заводський №365.470.98.973, випуску ХДАВП, який експлуатується ВПС Туркменістану, до чергового етапу відпрацювання призначеного ресурсу і терміну служби до 10 000 льотних годин, 5 000 польотів, 10 років (до 09.09.2021), з максимальною злітною масою 36.5 т.» (надалі - Рішення 074-19-131 від 29.07.2019).
Факт отримання Рішення №074-19-131 від 29.07.2019 відповідачем підтверджується листом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства №301-11/305 від 15.11.2021. Згідно даного листа, Рішення №074-19-131 від 29.07.2019 було отримано відповідачем 30.07.2019 та передано представникам Туркменістану у серпні 2019 року.
Позивач зазначає, що у відповідності до пункту 2.2 Договору, відповідач до моменту отримання Рішення №074-19-131 від 29.07.2019, тобто до 30.07.2019 включно, зобов'язаний був здійснити попередню оплату за Договором у розмірі 926 500,00 грн. за 1 етап виконаних робіт та 926 500,00 грн. за 2 етап робіт, що у загальному розмірі становить 1 853 000,00 грн.
Однак, як зазначає позивач, жодної оплати у передбачені Договором строки зі сторони відповідача так і не були здійснені.
Листом вих. №301И/247/1182 від 24.07.2019, який надійшов на адресу позивача, відповідачем було гарантовано здійснення платежів за Договором до 20.08.2019.
В подальшому, згідно листа Харківського державного авіаційного виробничого підприємства №145/124 від 04.02.2020, який надійшов на адресу позивача, відповідачем було гарантовано проведення 100% оплати за Договором до 31.03.2020.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем так і не було здійснено жодної оплати виконаної позивачем роботи за Договором №2.2317.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973, які він зобов'язаний був оплатити у повному обсязі до отримання Рішення №074-19-131 від 29.07.2019, яке було отримано відповідачем 30.07.2019.
Вказані вимоги позивача щодо оплати заборгованості за Договором №2.2317.2019 від 24.07.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973 були залишені відповідачем без задоволення, що зумовило до звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення заборгованості за Договором №2.2317.2019 від 24.07.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973 у розмірі 2552277,91 грн., з яких 1853000,00 грн. сума основної заборгованості, інфляційні втрати у розмірі 544 082,81 грн., 3% річних у розмірі 155195,10 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України.
Станом на момент розгляду справи, відповідач 1853000,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Крім того, відповідач визнає суму основної заборгованості у розмірі 1853000,00 грн. за Договором №2.2317.2019 від 24.07.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973.
Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за Договором №2.2317.2019 від 24.07.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973.
Крім того, враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, визнання відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 1853000,00 грн. за Договором №2.2317.2019 від 24.07.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973, враховуючи приписи частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, суд вважає заявлену вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1853000,00 грн. за Договором №2.2317.2019 від 24.07.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973 нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення інфляційних збитків в розмірі 544 082,81 грн. за період з 30.07.2019 по 13.05.2022 та 155195,10 грн. 3% річних. за період з 30.07.2019 по 13.05.2022.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Відтак, у даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність згідно статті 625 ЦК України, у вигляді сплати процентів річних від простроченої суми.
Відносно зменшення розміру інфляційних втрат суд зазначає, що відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на надскрутне фінансове становище, великі збитки, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18 зазначається наступне:
«З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання».
З цього приводу суд зазначає, що Великою Палатою зроблено висновок відносно можливості зменшення: 1) неустойки; 2) річних, що встановлені ст. 625 ЦК України. Висновок Великої Палати Верховного Суду не стосується інфляційних втрат, а отже не може бути застосовний до цієї справи.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за вказаний позивачем період, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам Договору, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків в розмірі 544 082,81 грн. за період з 30.07.2019 по 13.05.2022, суд визнає обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних у розмірі 155195,10 грн. за період з 30.07.2019 по 13.05.2022, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам Договору, нараховані арифметично вірно.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення 3 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно п. 4.1. Постанови ВГСУ №14 від 17.12.13 р., сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором, як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.
У наданих до суду заявах по суті відповідач вказує, що військові дії завдавали та завдають шкоди Харківському державному авіаційному виробничому підприємству, зокрема зруйновано 50% будівель підприємства. Крім того, відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства. На підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено до матеріалів справи копії актів обстеження майна відповідача, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої військовою агресією російської федерації проти України (вх.№2338).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №2.2317.2019 від 24.07.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних до 90%, зокрема до 15519,51 грн., що відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду по справі 922/5397/13 (922/898/22) ( вх.№2239 від 31.01.2023), суд зазначає натупне.
Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує на те, що військові дії завдавали та завдають шкоди Харківському державному авіаційному виробничому підприємству, зокрема зруйновано 50% будівель підприємства. Крім того, відповідач посилається та скрутний фінансовий стан підприємства. На підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено до матеріалів справи копії актів обстеження майна відповідача, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої військовою агресією російської федерації проти України (вх.№2338). Крім того, відповідач вказує на те, що він визнає наявність обов'язку виконання рішення по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, однак на даний час ХДАВП знаходиться у скрутному фінансовому стані. Відповідач вказує на те, що викладені у клопотанні обставини та подані на їх підтвердження докази свідчать про стійку збитковість відповідача та підтверджують відсутність можливості виконання на даний час рішення суду в цій справі без виникнення значного погіршення фінансового стану підприємства.
Позивач в судовому засіданні 31.01.2023 проти задоволення клопотання відповідача не заперечував.
Строк відстрочення, який просить надати відповідач, не є значним і не перебільшує визначений ч. 5 ст. 334 ГПК України річний термін з дня ухвалення рішення.
Дійсно, на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява N 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 07.10.2003).
На переконання суду, строк відстрочення виконання рішення у цій справі, який просить надати відповідач, не може бути визнаний надмірним і не розглядається як такий, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції.
З огляду на матеріали справи, аргументи сторін та подані ними докази, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення до 30 січня 2024 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду по справам № 915/2096/19 від 20.10.2020 р., № 920/705/19 від 19.01.2021 р. та № 913/2372/19 від 25.02.2021 р.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Враховуючи викладене, позов Державного підприємства "Антонов" про стягнення заборгованості за Договором №2.2317.2019 від 24.07.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973 є таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 2412602,32 грн., з яких 1853000,00 грн. сума основної заборгованості, інфляційні втрати у розмірі 544 082,81 грн., 3% річних у розмірі 15519,51 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Натомість, судовий збір у разі зменшення судом розміру 3 % річних покладається на відповідача повністю без урахування такого зменшення, а тому господарський суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 38284,17 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд
Позов Державного підприємства "Антонов" задовольнити частково.
Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь Державного підприємства "Антонов" заборгованість за Договором №2.2317.2019 від 24.07.2019 на проведення інжинірингових робіт та послуг з оцінки технічного стану літака Ан-74ТК-200, заводський №365.470.98.973 у розмірі 2412602,32 грн., з яких 1853000,00 грн. сума основної заборгованості, інфляційні втрати у розмірі 544 082,81 грн., 3% річних у розмірі 15519,51 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 38 284,17 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 31 січня 2023 року у справі 922/5397/13 (922/898/22) до 30 січня 2024 року.
Позивач: Державне підприємство "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307529).
Відповідач: Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 134, код ЄДРПОУ 14308894) .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "10" лютого 2023 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий С.В. Міньковський В.О. Яризько