"07" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3331/22
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Гут С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Количева Вадима Олександровича до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 145495,54 грн заборгованості.
Встановив:
08.12.2022 р. від Фізичної особи-підприємця Количева Вадима Олександровича (далі - ФОП Количев В.О., Позивач) до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Відповідач) 145495,54 грн заборгованості, з яких 97632,00 грн основного боргу, 40662,21 грн інфляційних нарахувань та 7201,33 грн 3% річних, у зв'язку із неналежним виконання умов договору поставки товару від 27.08.2018 р. № 27-08/18Б, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Количевим Вадим Олександровичем та Фізичною особою-підприємцем Криворученко Владиславом Олександровичем (яким в подальшому припинено підприємницьку діяльність фізичної особи), в частині своєчасної та остаточної оплати вартості поставленого товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 р. позовній заяві ФОП Количева В.О. присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/3331/22 та визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2022 р. прийнято позовну заяву ФОП Количева В.О. до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3331/22, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.01.2023 р.
20.12.2022 р. господарським отримано відповідь на запит Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, згідно якої адреса реєстрації Криворученко В.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) - АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2023 р. відкладено розгляд справи на 07.02.2023 р.
Надіслана Криворученко В.О. на адресу місця реєстрації копія ухвали суду про відкриття провадження у справі повернулась неврученою з незалежних від суду причин.
Господарським судом з метою додаткового повідомлення Криворученко В.О. про судовий розгляд надіслано на зазначену в укладеному 27.08.2018 р. договорі поставки товару № 27-08/18Б адресу електронної пошти ФОП Криворученко В.О. ухвалу суду від 10.01.2023 р.
У призначене на 07.02.2023 р. судове засідання представники сторін не з'явились. Представником Позивача представлено до господарського клопотання про розгляд справи без його участі. Криворученко В.О. про призначене судове засідання повідомлявся в установленому законодавством порядку, правом на участь в судовому засіданні не скористався, підстав незабезпечення участі представника не повідомив.
Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Письмового відзиву від ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило, у зв'язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
07.02.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
27.08.2018 р. між ФОП Количевим В.О. (Постачальник) та ФОП Криворученко В.О. (Покупець) укладено договір поставки товару № 27-08/18Б (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується проводити поставку (продаж) Покупцю у власність меблі (Товар), окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.
Асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у бухгалтерських документах Постачальника: рахунку-фактурі, видаткових накладних, специфікаціях які після підписання Сторонами мають юридичну силу, специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.2 Договору).
Товар повинен бути поставлений Покупцю в термін, погоджений в усній чи письмовій формі з Постачальником, на кожну окрему партію Товару, відповідно до умов цього Договору (пункт 2.1 Договору).
Датою поставки (передачі) товару Постачальника у власність Покупця, є дата зазначена в товарно-транспортній накладній, видатковій накладній чи специфікації на відпуск товару (кожної окремої партії товару) (пункт 2.2 Договору).
Товар вважається поставленим Постачальником та переданим у власність Покупця з моменту підписання Покупцем специфікацій, які свідчать про факт отримання Товару, і не потребує підписання між Сторонами цього Договору будь-яких інших актів приймання-передачі товару у власність (пункт 2.3 Договору).
Фактично оформлені товарно-транспортні накладні та специфікації на відпуск товару, виписані на підставі довіреностей на одержання матеріальних цінностей (товару), відповідно до вимог діючого законодавства України є належним підтвердженням права Покупця на Товар (пункт 2.4 Договору).
Загальна орієнтована ціна договору залишається відкритою, а остаточна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється поставка продукції за даним Договором окремими партіями, та визначається виходячи із встановлених цін на продукцію (пункт 5.3 Договору).
Оплата Покупцем здійснюється на підставі відповідних документів зазначених в п.1.2 цього Договору, які Постачальник виписує на кожну Парію Товару та передає Покупцю у момент отримання Товару Покупцем (пункт 6.1 Договору).
Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах зазначених у пункті 6 специфікації на товар наданих Постачальником (пункт 6.2 Договору).
Платіжні документи за цим Договором оформлюються згідно чинного законодавства України із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номера рахунку-фактури, специфікації, яким здійснюється переказ грошових коштів та мають відповідати звіту щодо реалізації товару (додаток 1) (пункт 6.3 Договору).
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (порушення Договору), винна Сторона несе відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством України (пункт 7.1 Договору).
Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (пункт 7.1.1 Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Якщо після укладання даного Договору з'ясується, що будь-яка із Сторін не мала права його укладання і його дія має бути припинена, в такому випадку вина Сторона зобов'язана відшкодувати іншій Стороні всі витрати які та зазнала у зв'язку з укладанням даного Договору, а також спричинені такій Стороні збитки (пункт 10.1 Договору).
Строк цього Договору починає свій початковий момент, визначений у п. 10.1. цього Договору та закінчується « 31» грудня 2019 року, але до повного виконання зобов'язань Сторонами у відповідності до даного Договору (пункт 10.2 Договору).
Дія цього Договору вважається продовженою строком на один календарний рік у випадку відсутності заперечень Сторони проти такого продовження дії цього Договору, наданого іншій Стороні протягом одного календарного місяця до моменту закінчення строку дії цього Договору (пункт 10.3 Договору).
Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 10.4 Договору).
У розділі 12 Договору викладено реквізити сторін, в т.ч. адреси електронної пошти.
Договір підписано повноважними представниками.
02.12.2019 р. між ФОП Количевим В.О. як Постачальником та ФОП Криворученко В.О. як Покупцем складено специфікацію (мовою оригіналу - приложение) до Договору, яким визначено найменування, кількість та ціну Товару. Визначено загальну вартість Товару, який поставляється, у розмірі 97632,00 грн (пункт 2). Визначено, що Товар, вказаний у специфікації передається у відстрочку на 180 днів (пункт 6).
02.12.2019 р. між ФОП Количевим В.О. як Постачальником та ФОП Криворученко В.О. як Покупцем підписано видаткову накладну (мовою оригіналу - расходная накладная) № РН-ОФ-000976, відповідно до якої Відповідачем отримано Товару загальною вартістю 97632,00 грн.
18.10.2022 р. ФОП Количевим В.О. складено та відповідно до відтиску штемпелю поштової установи та накладної надіслано Криворученко В.О. вимогу про сплату заборгованості у розмірі 97632,00 грн, отриманого останнім на підставі видаткової накладної від 02.12.2019 р. № РН-ОФ-000976 Товару.
Відповідно до зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації суб'єкт господарювання ФОП Криворученко В.О. припинено.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 р. по справі № 338/180/17 викладено позицію стосовно того, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Частиною 1 статті 52 ЦК України встановлено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
З огляду на викладене, та те, що адреса реєстрації Криворученко В.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) - АДРЕСА_1 , спір підсудний Господарському суду Одеської області.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу, частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є укладений 27.08.2018 р. письмовий Договір поставки товару № 27-08/18Б.
При цьому ФОП Количевим В.О. як Постачальником доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов'язків та передачу у власність ОСОБА_1 (ФОП Криворученко В.О.) Товару загальною вартістю 97632,00 грн, що підтверджується дослідженою в описовій частині рішення видатковою накладною від 02.12.2019 р. № РН-ОФ-000976.
В свою чергу, Криворученко В.О. (ФОП Криворученко В.О.) як Покупцем в порушення приписів статей 52,525,526,610,629,691,692,712 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Договору вартість отриманого Товару остаточно та своєчасно не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частин 1 та 2 статті 692, частини 1 статті 712 ЦК України, пункту 6.1 Договору та пункту 6 специфікації, строк виконання зобов'язання на суму 97632,00 грн настав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ФОП Количева В.О. в частині стягнення з ОСОБА_1 97632,00 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окрім 97632,00 грн основного боргу, ФОП Количевим В.О. заявлено до стягнення з ОСОБА_1 40662,21 грн інфляційних нарахувань та 7201,33 грн 3% річних.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У той же час, господарський суд звертає увагу Позивача на приписи частини 5 статті 254 ЦК України, а саме, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Перевіривши представлені ФОП Количевим В.О. розрахунки відсотків річних та інфляційних нарахувань господарський суд не погоджується із ними, оскільки Позивачем не враховано, що останній (180-й) день відстрочення платежу припадає на 30.05.2020 р., який є вихідним - суботою, відтак першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання є 02.06.2020 р. (вівторок).
Враховуючи викладене, здійснивши власний розрахунок в межах визначеного ФОП Количевим В.О. строку (з 31.05.2020 р. по 14.11.2022 р.), господарський суд доходить до висновку, що стягненню з Криворученко В.О. підлягає 40662,21 грн інфляційних нарахувань та 7185,32 грн 3% річних, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, оскільки приписами Закону України “Про судовий збір” встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим ніж мінімальний розмір судового збору, встановлений Законом України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,231,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця Количева Вадима Олександровича до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 145495,54 грн заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Количева Вадима Олександровича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 97632/дев'яносто сім тисяч шістсот тридцять дві/грн 00 коп. основного боргу, 40662/сорок тисяч шістсот шістдесят дві/грн 21 коп. інфляційних нарахувань, 7185/сім тисяч сто вісімдесят п'ять/грн 32 коп. 3% річних та 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одну/грн 00 коп. судового збору.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повний текст складено 13 лютого 2023 р.
Суддя С.Ф. Гут