вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
02 лютого 2023 рокуСправа № 912/1754/22
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.
при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/1754/22 від 05.12.2022
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл" (далі - ТОВ "Депот Ойл"), код ЄДР 41745454, вул. Бєляєва, 25, корпус 1, м. Кропивницький, 25030
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янський граніт" (далі - ТОВ "Знам'янський граніт"), код ЄДР 32315888, вул. Тараса Карпи, 84, кімната 411, м. Кропивницький, 25006
про стягнення боргу за договором поставки №243 від 24 грудня 2020 року,
від позивача - адвокат Ковальчук Ю.М., ордер серія ВА №1042770 від 22.11.2022;
від відповідача - участі не брали.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Депот Ойл" до ТОВ "Знам'янський граніт" з вимогами про таке:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі;
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янський граніт" (місцезнаходження: Україна, 25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Тараса Карпи, будинок 84, кімната 411, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 32315888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл" (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 25030, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Бєляєва, будинок 25, корпус 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 41745454) суму боргу у загальному розмірі 596 309,27 грн, з яких, сума основного боргу у загальному розмірі 308 760,00 грн, пеня у загальному розмірі 99 174,85 грн, інфляційні збитки у загальному розмірі 69 633,32 грн, відсотки за користування грошовими коштами у загальному розмірі 97 127,90 грн, штраф за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів у загальному розмірі 21 613,20 грн;
3. Вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янський граніт" (місцезнаходження: Україна, 25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Тараса Карпи, будинок 84, кімната 411, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 32315888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл" (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 25030, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Бєляєва, будинок 25, корпус 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 41745454) суму понесених судових витрат у розмірі 33 944,64 грн., з яких 8 944,64 грн. сума судового збору, 25 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №243 від 24.12.2020 в частині своєчасного розрахунку за отриманий товар в сумі 308 760,00 грн. Крім того, відповідачем були нараховані 99 174,85 грн пені, 69 633,32 грн інфляційних збитків, 97 127,90 грн відсотків за користування грошовими коштами та 21 613,20 грн штрафу за прострочення зобов'язання понад 30 днів.
Ухвалою від 05.12.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1754/22, ухвалив справу №912/1754/22 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 03.01.2023 - 11:30, встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №2501275102950, яке надійшло до суду 14.12.2022, відповідач отримав ухвалу від 05.12.2022 - 12.12.2022, тому п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов сплив 27.12.2022.
30.12.2022 до господарського суду електронною поштою без кваліфікованого електронного підпису надійшов відзив №4 від 26.12.2022 на позовну заяву про стягнення заборгованості нібито від відповідача.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Відповідно до п. 12, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги":
електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис;
кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Отже, за відсутності кваліфікованого електронного підпису документ, що надійшов на електронну адресу суду не вважається підписаним. Тому, правові підстави для його розгляду по суті відсутні.
02.01.2023 засобами поштового зв'язку до суду від відповідача надійшов відзив №4 від 26.12.2022 на позовну заяву про стягнення заборгованості з вимогами:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл" щодо стягнення заборгованості за поставлені паливно-мастильні матеріали, дизельне паливо, бензин, оливи, мастило тощо за Договором поставки №243 від 24.12.2020 року в сумі 596 309,27 грн до Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янський граніт" задовольнити частково.
2. У разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог Позивача, зменшити на 99% розмір штрафних санкцій.
Ухвалою від 03.01.2023 господарський суд відзив №4 від 26.12.2022 на позовну заяву про стягнення заборгованості залишив без розгляду, закрив підготовче провадження та призначив справу №912/1754/22 до судового розгляду по суті на 02.02.2023 об 11:00 год.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позов.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату переказу №2501275117001, яке міститься в матеріалах справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.
24.12.2020 між ТОВ "Депот Ойл" (Постачальник) та ТОВ "Знам'янський граніт" (Покупець) укладено Договір поставки №243 від 24.12.2020. (далі - Договір)
Відповідно до п. 1.1. Договору за даним Договором Постачальник зобов'язується в порядку і строки, встановлені Договором або додатковими домовленостями, передати у власність Покупця товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар і сплатити його вартість на умовах, визначених у даному Договорі або додатках до нього.
Згідно з п. 1.2.-1.3. Договору предметом поставки за цим договором можуть бути (але не виключно): паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ), дизельне паливо, бензин марок А-92, А-95, оливи, мастила, тощо. Номенклатура товару, що поставляється, його кількість, ціна, обумовлюються сторонами або в цьому договорі та в додатках до цього договору, або в специфікаціях, або у видаткових накладних, які прирівнюються сторонами до специфікації в розумінні вимог Господарського кодексу України.
Пунктом 1.4. Договору передбачено, що загальна вартість Договору складається із загальної вартості поставленого товару в період дії Договору.
У відповідності до п. 2.1. Договору поставка товару здійснюється партіями на підставі заявок-доручень Покупця. Заявки подаються Покупцем у письмовій формі або усній формі, у тому числі засобами електронного зв'язку.
Згідно з п. 2.2. Договору постачальник може здійснювати поставку Товару на будь-якій із наступних умов (відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів ІNСОТЕRМS в редакції 2010 року), зокрема, у відповідності до умов СРТ- склад Покупця.
Відповідно до п. 2.5. Договору право власності на товар і ризик випадкового його ушкодження (псування) переходить від Постачальника до Покупця з дати, яка зазначена у видатковій накладній на товари (товаротранспортної накладної або акту прийому-передачі). Дата одержання товару Покупцем зазначається у видатковій накладній (товаротранспортній накладної або в акті прийому-передачі).
Згідно з п. 3.2.-3.3. Договору Покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати за товар. В разі поставки Товару з відстроченням оплати, Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої парти товару протягом трьох календарних днів з дня поставки партії Товару (підписання видаткової накладної на товар або товарно-транспортної накладної).
Пунктом 3.7. Договору визначено, що у випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого Товару в рамках дії цього Договору зі сторони Покупця, Постачальник зараховує грошові кошти, отримані в рамках Договору, незалежно від призначення платежу першочергово на погашення наявної заборгованості по Договору і оплату штрафних санкцій (відповідно до п. 6 цього Договору), залишок зараховується в рахунок оплати погодженої між сторонами партії Товару.
Згідно з п. 5.5. Договору покупець має право пред'явити претензію відносно невідповідності фактично отриманої кількості та якості Товару, що вказаний у товарно-супровідних та/або накладних документах на Товар, при наявності відповідного акту експертизи, а також за умови дотримання Покупцем вимог, які встановлені цим Договором і положеннями Інструкції.
Пунктом 5.5.1. Договору визначено, що претензії по кількості та якості Товару можуть бути пред'явлені Постачальнику, зокрема, при поставці Товару на умовах СРТ або інших умовах, при яких Постачальник здійснює доставку Товару покупцю, - до зливу в ємкості Покупцю.
Безпідставна відмова від отримання поставленого товару не допускається. (п. 5.7. Договору)
У відповідності до п. 6.1. Договору у випадку прострочення оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення більше ніж на 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від простроченої суми. При цьому сторони погодили не застосовувати положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Пунктом 6.3. Договору визначено, що на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Згідно п. 6.7.-6.8. Договору сторони погодили збільшити строк позовної давності по вимогам про стягнення пені та інших штрафних санкцій до трьох років з дня прострочення. Пеня нараховується на весь час прострочення до повного погашення заборгованості. Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків.
Згідно п. 8.1. Договору договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Додатковою угодою №1 від 31.12.2020 до Договору поставки №243 від 24.12.2020 доповнено розділ 8 "Строк дії договору та інші умови". Продовжено термін дії договору поставки №243 від 24 грудня 2020 року на 1 календарний рік і визначено термін дії по 31.12.2021 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання. Якщо за 14 календарних днів до закінчення терміну дії договору сторони не вимагають його припинення, він вважається подовженим на кожен наступний календарний рік та тих же умовах.
Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками.
На виконання умов Договору в період з 01.01.2022 по 18.02.2022 Постачальник поставив, а Покупець отримав товар на загальну суму 604 800,00 грн.
Проте відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару не виконав, здійснивши часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 296 040,00 грн, а саме згідно платіжного доручення №2811 від 31.01.2022 на суму 128 000,00 грн та згідно платіжного доручення №2862 від 16.02.2022 на суму 168 040,00 грн.
Таким чином, сума заборгованості відповідача складає 308 760,00 грн.
Позивач направив відповідачу претензію №850 від 02.11.2022 про стягнення суми боргу за поставлений товар, яка залишилась без відповіді та без задоволення.
За вищевказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 596 309,27 грн, з них: 308 760,00 грн - основного боргу, 99 174,85 грн - пені, 69 633,32 грн - інфляційних збитків, 97 127,90 грн - відсотків за користування чужими коштами, 21 613,20 грн - штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.
Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 264 ГК України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 ЦК України)
Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1-2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
На виконання умов укладеного Договору, Постачальник здійснив поставку Покупцеві Товару на загальну суму у розмірі 604 800,00 грн. Факт поставки Товару підтверджуються підписаними та скріпленими печатками сторонами договору видатковими накладними:
1) №РН-0000001 від 04.01.2022 на суму 296 040,00 грн,
2) №РН-0000071 від 01.02.2022 на суму 148 620,00 грн,
3) №РН-0000131 від 18.02.2022 на суму 160 140,00 грн.
Відповідачем здійснено оплати: на суму 128 000,00 грн (31.01.2022), на суму 168 040,00грн. (16.02.2022), разом 296 040,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2811 від 31.01.2022 та №2862 від 16.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.7. Договору визначено, що у випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого Товару в рамках дії цього Договору зі сторони Покупця, Постачальник зараховує грошові кошти, отримані в рамках Договору, незалежно від призначення платежу першочергово на погашення наявної заборгованості по Договору і оплату штрафних санкцій (відповідно до п. 6 цього Договору), залишок зараховується в рахунок оплати погодженої між сторонами партії Товару.
У п. 3.3. Договору сторони погодили, що в разі поставки Товару з відстроченням оплати, Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої партії товару протягом трьох календарних днів з дня поставки партії Товару (підписання видаткової накладної на товар або товарно-транспортної накладної).
За таких обставин, відповідач зобов'язаний був сплатити заборгованість в розмірі 296 040,00 грн - до 07.01.2022; 148 620,00 грн - до 04.02.2022; 160 140,00 грн - до 21.02.2022.
Доказів сплати заборгованості у повному обсязі відповідачем до суду не надано.
Отже, до стягнення з відповідача підлягає 308 760,00 грн суми основної заборгованості.
За положеннями ст. 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п. 6.1. Договору у випадку прострочення оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення більше ніж на 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від простроченої суми. При цьому сторони погодили не застосовувати положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 6.7. Договору сторони погодили збільшити строк позовної давності по вимогам про стягнення пені та інших штрафних санкцій до трьох років з дня прострочення. Пеня нараховується на весь час прострочення до повного погашення заборгованості.
Так як сторони в договорі встановили інший (більший), ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань (п. 6.7. Договору), то нарахування пені за період, який перевищує шість місяців є правомірним.
Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.
Отже, нарахування позивачем пені за період, який перевищує шість місяців є правомірним.
Позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 99 174,85 грн, а саме:
- 3 520,04 грн на суму 296 040,00 грн за період з 08.01.2022 по 30.01.2022;
- 460,38 грн на суму 168 040,00 грн за період з 31.01.2022 по 04.02.2022;
- 1 908,64 грн на суму 316 660,00 грн за період з 05.02.2022 по 15.02.2022;
- 488,61 грн на суму 148 620,00 грн за період з 16.02.2022 по 21.02.2022;
- 92 797,18 грн на суму 308 760,00 грн за період з 22.02.2022 по 28.11.2022.
Господарським судом встановлено, що при розрахунку позивачем, в межах позовних вимог, дотримано вимог чинного законодавства, такий розрахунок є арифметично вірним.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Оскільки, відповідач не сплатив за отриманий товар у строк понад тридцять календарних днів позивач правомірно нарахував штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченого товару - 21 613,20 грн (308 760,00 грн х 7%).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.3. Договору визначено, що на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Позивач нарахував 36% річних у розмірі 97 127,90 грн, а саме:
- 6 715,65 грн на суму 296 040,00 грн за період з 08.01.2022 по 30.01.2022;
- 828,69 грн на суму 168 040,00 грн за період з 31.01.2022 по 04.02.2022;
- 3 435,54 грн на суму 316 660,00 грн за період з 05.02.2022 по 15.02.2022;
- 879,50 грн на суму 148 620,00 грн за період з 16.02.2022 по 21.02.2022;
- 85 268,52 грн на суму 308 760,00 грн за період з 22.02.2022 по 28.11.2022.
Перевіривши розрахунок 36% річних, суд встановив, що останні розраховані правильно та підлягають задоволенню судом.
Позивач нарахував інфляційні збитки у розмірі 69 633,32 грн, а саме:
- 3 848,52 грн на суму 296 040,00 грн за період з 08.01.2022 по 30.01.2022;
- 65 784,80 грн на суму 308 760,00 грн за період з 22.02.2022 по 28.11.2022.
За розрахунком суду, інфляційні втрати за заборгованістю по Договору на суму 308 760,00 грн за період з березня 2022 року по листопад 2022 року становить 68 406,61 грн. Проте, приймаючи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму нарахування за вказаний період, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 65 784,80 грн в межах заявлених позовних вимог за такий період.
Інфляційні збитки за січень 2022 розраховані правильно та підлягають задоволенню судом в розмірі 3 848,52 грн.
Всього розмір інфляційних збитків складає 69 633,32 грн.
Водночас, за приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, який є найвищим судом у системі судоустрою України відповідно до ст. 125 Конституції України, та який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Загальний розмір нарахованих штрафних санкцій та сум, передбачених ст. 625 ЦК України складає 217 915,95 грн (99 174,85 грн - пені + 97 127,90 грн - 36% річних + 21 613,20 грн - штрафу), що становить 70,58% від суми основної заборгованості.
Господарський суд, враховуючи обставини даної справи, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення зобов'язань у спірних правовідносинах чи будь-яких інших додаткових витрат позивача, завданих невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, неспіврозмірність суми штрафних санкцій та розміру відсотків річних розміру невиконаного відповідачем зобов'язання, виходячи з інтересів сторін та враховуючи практику Верховного суду, вважає за можливе зменшити суму штрафних санкцій та відсотків річних на 25%.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростовують вимоги позивача чи підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати основної заборгованості та штрафних санкцій.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач, не надав доказів повного виконання взятих на себе зобов'язань, висновки суду про зменшення розміру штрафних санкцій та розміру відсотків річних, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 308 760,00 грн основного боргу, 74 381,14 грн пені, 69 633,32 грн інфляційних збитків, 72 845,93 грн відсотків за користування грошовими коштами, 16 209,90 грн - штрафу.
В іншій частині стягнення пені, штрафу та 36% річних суд відмовляє.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України").
Отже, з врахуванням вказаних норм, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 8 944,64 грн.
Крім того, господарським судом враховано, що представник позивача заявила у судовому засіданні про намір подати докази про понесення позивачем витрат на правничу допомогу (в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янський граніт" (код ЄДР 32315888, вул. Тараса Карпи, 84, кімната 411, м. Кропивницький, 25006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депот Ойл" (код ЄДР 41745454, вул. Бєляєва, 25, корпус 1, м. Кропивницький, 25030) 308 760,00 грн основного боргу, 74 381,14 грн пені, 69 633,32 грн інфляційних збитків, 72 845,93 грн відсотків за користування грошовими коштами, 16 209,90 грн - штрафу, а також 8 944,64 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати сторонам засобами поштового зв'язку, а також позивачу на e-mail: Tarwood2016@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідачу на e-mail: z_granit@ukr.net, newdapa@i.ua.
Повне рішення складено 13.02.2023.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.