справа 336/6047/00
пр. № 2/336/573/2023
08 лютого 2023 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Журавель Д.В., представника позивача - адвоката Деревського С.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства та стягнення аліментів на малолітню дитину,
ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом в якому зазначала, що вона є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 , виданим 03.04.2018 року Вільнянським райвідділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Позивач, посилаючись на те, що батьком дитини є відповідач - ОСОБА_1 - з яким вона перебувала у відносинах з 2017 року, проте за відсутності його заяви, відомості про батька дитини у Книзі реєстрації народжень були записані за правилами ч. 1 ст. 135 СК України - з її слів. Також позивач вказала, що відповідач не заперечував, що він є біологічним батьком дитини, надавав матеріальну допомогу, спілкувався з сином, проте він не бажає офіційно визнавати сина та відмовлявся звернутися з відповідною заявою про внесення зміни в актовий запис про народження дитини. Останнім часом відповідач нерегулярно надає фінансову допомогу, оскільки у нього з'явилася нова родина. Позивач, посилаючись на важке матеріальне становище, пов'язане з вимушеним переїздом у м. Івано-Франківськ із-за агресії Російської Федерації, звернулася до суду та просила визнати відповідача - ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3 , стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Також просила суд зазначити, що рішення суду є підставою для внесення змін Вільнянським райвідділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області до актового запису № 56 від 03.04.2018 року про народження ОСОБА_3 , вказавши в графі батько - ОСОБА_1 та стягнути на її користь судовий збір в розмірі 992,40 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на експертне заключення про біологічне батьківство № MG18-44495/C1F1 від 05.04.2018 р., відповідно до якого відповідач є батьком ОСОБА_4 на 99, 9999%. Також позивач надала інші письмові докази, що свідчать про перерахування відповідачем на банківську картку позивача грошових коштів на утримання дитини.
11.11.2022 р. ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 14.12.2022 р. (а. с. 17).
08.12.2022 р. від представника відповідача - адвоката Лугового Б.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_2 . По-перше, відповідач не заперечує, що він є батьком ОСОБА_4 . Після народження сина він за свій кошт замовив та зробив ДНК-тест на батьківство, за яким підтверджено, що він є біологічним батьком дитини. Він відмовився від офіційного визнання дитини, оскільки позивач відмовилася переоформити документи з прізвища ОСОБА_5 на прізвище ОСОБА_6 . Щодо стягнення аліментів на утримання дитини, то він в добровільному порядку сплачував кошти на утримання дитини, перераховував з власної картки Ощадбанка на картку Ощадбанка позивача грошові кошти в розмірі 25 % від заробітної плати, а потім перераховував додатково і 25% від премій військовослужбовців, письмові докази надає до відзиву. Оскільки позивач ці кошти витрачала не тільки на дитину, а й на свої потреби, він заперечує проти задоволення її позовних вимог про стягнення аліментів. Також в відзиві просив при ухваленні рішення врахувати наступне: Визнати його батьком дитини - ОСОБА_3 , внести відповідні зміни в актовий запис, а в графі «прізвище» дитини замінити « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; визнати грошові кошти, сплачені з додаткових премій ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 р. по 30.08.2022 р. у розмірі 45645 грн. такими, що сплачені понад розмір та зарахувати їх в якості аліментів в рахунок майбутніх платежів по аліментам; визначити механізм сплати аліментів, згідно якого 50% аліментів буде надходити ОСОБА_2 на утримання дитини, а інші 50% - на розрахунковий рахунок дитини - ОСОБА_3 для їх накопичення та неможливості використання коштів із вказаного рахунку ОСОБА_2 на власні потреби (а. с. 25-29)
Підготовче судове засідання, призначене на 14.12.2022 р. за заявою представника позивача щодо можливості ознайомитися з відзивом на позовну заяву відкладено на 13.01.2023 р. (а. фс. 54).
13.01.2023 р. в підготовчому судовому засіданні було ухвалено закінчити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 08.02.2023 р. (а. с. 60).
У судове засідання, призначене на 08.02.2023 року, з'явилися представник позивача - адвокат Деревський С.В. та відповідач ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
За змістом положень статей 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Під час ухвалення рішення суд у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 8 статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.
Судом встановлено, що у позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_7 . Як вказала позивач, вона перебувала з ОСОБА_1 у стосунках з 2017 року, він є біологічним батьком її дитини. ОСОБА_1 не заперечує свого батьківства відносно ОСОБА_4 , проте заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану у відповідності до статті 126 СК Вкраїни ОСОБА_1 не подав. Отже, підставою актового запису про народження дитини була заява матері; запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України (а. с. 8).
Також судом встановлено, що відповідач частково погоджується з позовними вимогами ОСОБА_2 . Він не заперечує, що є батьком ОСОБА_4 . Після народження сина він за свій кошт замовив та зробив ДНК-тест на батьківство, за яким підтверджено, що він є біологічним батьком дитини. Копія цього письмового доказу надана позивачем. Згідно експертного заключення про біологічне батьківство № MG18-44495/C1F1 від 05.04.2018 р., вірогідність батьківства ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 складає 99, 9999% (а. с. 10).
Відповідач ОСОБА_6 вказав, що він офіційно не визнав дитину, оскільки позивач відмовилася переоформити документи дитини з прізвища ОСОБА_5 на прізвище ОСОБА_6 , тому у відзиві просив визнати його батьком дитини - ОСОБА_3 , внести відповідні зміни в актовий запис, а в графі «прізвище» дитини замінити « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
Відповідач не погоджується з позовними вимогами щодо стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки він є військовослужбовцем, перебуває на фронті, в добровільному порядку сплачував кошти на утримання дитини, перераховував з власної картки Ощадбанка на картку Ощадбанка позивача грошові кошти в розмірі 25 % від заробітної плати, а потім перераховував додатково і 25% від премій військовослужбовців, письмові докази надав до відзиву (а. с. 30-37; 38-41).
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, оскільки позивач кошти, перераховані ним на утримання сина, витрачала не тільки на дитину, а й на свої потреби, він заперечує. Загалом сума аліментів значно перевищує визначений законом розмір коштів на утримання дитини, просив обмежити цю суму аліментів. У відзиві на позовну заяву просив визнати грошові кошти, сплачені з додаткових премій ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 р. по 30.08.2022 р. у розмірі 45645 грн. такими, що сплачені понад розмір та зарахувати їх в якості аліментів в рахунок майбутніх платежів по аліментам; визначити механізм сплати аліментів, згідно якого 50% аліментів буде надходити ОСОБА_2 на утримання дитини, а інші 50% - на розрахунковий рахунок дитини - ОСОБА_3 для їх накопичення та неможливості використання коштів із вказаного рахунку ОСОБА_2 на власні потреби (а. с. 29).
З огляду на обставини справи суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (ч. 2 ст. 125 СК України).
За змістом статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частин 1, 2 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною 3 статті 128 СК України передбачено, що позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Згідно частини 4 статті 128 СК України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
У пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз'яснено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема, ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. З ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України). Додатковим доказом у справі можуть бути дані судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи у разі заперечення батька щодо визнання факту батьківства.
Згідно статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Частиною 4 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Відповідно до п. 20 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Пунктом 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 за №96/5 передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила) встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
В пункті 2.16.7 Правил зазначається, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Зі змісту п. 2.8 Правил слідує, що внесення змін до актового запису про народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану України після вирішення судом питання щодо виключення, зміни чи включення до актового запису про народження дитини відомостей про батька.
Відтак рішення суду є підставою для внесення до актового запису про народження дитини відомостей про ОСОБА_1 як батька ОСОБА_3 .
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , суд виходить з того, що позовні вимоги заявлено з дотриманням вимог закону та вони мають бути задоволені в повному обсязі. Заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо розміру та способу виплати аліментів на дитину у даній справі не впливають на вирішення спору на користь позивача, а можуть бути підставою для подачі відповідачем до суду іншого позову.
Відповідно до вимог статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися у якості аліментів на дитину, визначається судом.
Статтею 182 СК України встановлено наступні обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:
1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
3. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ч. 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що справедливим та розумним буде покласти на відповідача обов'язок зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.11.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 32, 51 Конституції України, ст. ст. 7, 122, 125, 126, 128, 134, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини із всіх доходів батька щомісяця, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 листопада 2022 року та до досягнення дитини повноліття.
Стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Відомості, передбачені п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.02.2023
Суддя Є.С. Боєв
08.02.23