01 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/8965/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Добродняк І.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року
у справі № 160/8965/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
28 червня 2022 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області № 12031300014211 від 14 квітня 2022 року про відмову в оформленні (видачі) ОСОБА_1 , громадянці Російської Федерації, посвідки на тимчасове проживання;
-зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області повторно, із врахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду, розглянути заяву ОСОБА_1 , громадянки Російської Федерації, про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із укладенням шлюбу з громадянином України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 160/8965/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 14 квітня 2022 року №12031300014211 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву-анкету позивачки від 19.02.2022 про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом зазначено, що рішення відповідача про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем хоч і наведено норму законодавства, однак без зазначення причин для відмови в оформленні (видачі) посвідки, тобто не обґрунтовано підстав та мотивів прийняття спірного рішення. Відтак, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. З цих підстав, суд вказав, що з метою ефективного захисту порушеного права позивачки є необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву-анкету позивачки від 19.02.2022 про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 160/8965/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що підстави для відмови іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки визначені пунктом 61 Порядку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 322, зокрема підпунктом 11 пункту 61 Порядку встановлена відмова в оформленні або видачі посвідки в інших випадках, передбачених законом. Скаржник зазначає, що уповноважена особа відповідача під час перевірки заяви-анкети позивачки та доданих до неї документів виявила розбіжності у наданих позивачем документах стосовно інформації щодо особистих даних позивачки, необхідних для ідентифікації особи. Відтак, відповідачем прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на ім'я позивачки, на підставі підпункту 11 пункту 61 Порядку №322. Скаржник вказує, що спірне рішення прийнято за допомогою спеціального програмного забезпечення у електронному вигляді з дотриманням приписів законодавства. Звертає увагу, що позивачка не зверталася до відповідача стосовно роз'яснення причин відмови в оформленні чи видачі посвідки.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачка прибула на територію України 16.07.2021, що підтверджується паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданого 26.02.2021, який дійсний до 26.02.2031.
Згідно із паспортом громадянина Російської федерації № НОМЕР_1 дані власника такі (далі мовою оригіналу): фамилия « ІНФОРМАЦІЯ_1 », имя « ОСОБА_2 ».
08.09.2021 між громадянином України ОСОБА_3 та громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 , зареєстровано шлюб, що вбачається із свідоцтва про шлюб та про що 08.09.2021 зроблено відповідний актовий запис №518 Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Відповідно до свідоцтва про шлюб прізвище дружини після реєстрації шлюбу: « ОСОБА_4 »; ім'я « ОСОБА_5 », по-батькові « ОСОБА_6 ».
18.02.2022, згідно із відміткою у паспорті громадянина Російської федерації № НОМЕР_1 , Юр'ївським сектором ГУ ДМС в Дніпропетровській області прийнято рішення №500037652 про продовження перебування громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 на території України до 18.03.2022.
19.02.2022 позивачка звернулася до Юр'ївського сектору ГУ ДМС в Дніпропетровській області із заявою-анкетою №100175202 від 19.02.2022 для оформлення посвідки на тимчасове проживання; підстава видачі: 04/14 Возз'єднання сім'ї громадянином України (на підставі шлюбу).
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області (Управління у справах іноземців та осіб без громадянства) від 14.04.2022 № 12031300014211 відмовлено позивачці в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 11 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322.
У Примітці до вказаного рішення вказано, що іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися за оформленням посвідки на тимчасове проживання в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків звернення.
Супровідним листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області від 19.04.2022 №1201.3.1-2592/12.3-22 рішення від 14.04.2022 № 12031300014211 надіслано позивачці.
Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів ч.14 ст.5 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон № 3773-VI, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі Порядок №322) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 322.
Пунктом 1 Порядку №322 визначено, що посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Пунктом 3 Порядку №322 передбачено, що посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.
Згідно положень пункту 41 Порядку №322, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 35 і 36 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Згідно пункту 42 Порядку №322 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Відповідно до положень пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог пункту 62 Порядку №322, копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
Згідно з ч. 2 ст. КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Апеляційним судом встановлено, що 19.02.2022 позивачка звернулась до Юр'ївського сектору ГУ ДМС в Дніпропетровській області із заявою-анкетою №100175202 від 19.02.2022 про оформлення посвідки на тимчасове проживання для возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу), долучивши: паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 26.02.2021, переклад тексту паспорту з російської мови на українську, засвідчений приватним нотаріусом Григор'євою О.Л., свідоцтво про шлюб, паспорт чоловіка, довідку про реєстрацію місця проживання чоловіка, дійсний поліс медичного страхування.
В подальшому відповідачем прийнято спірне рішення від 14.04.2022 № 12031300014211, яким відмовлено позивачці в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
Як вбачається зі спірного рішення, підставою для відмови в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання зазначено пп. 11 п. 61 Порядку № 322.
Колегія суддів звертає увагу, що пп. 11 п.61 Порядку №322 не містить конкретно визначених підстав для відмови у видачі посвідки, а є бланкетною нормою, яка відсилає до іншого законодавства.
Відтак, зазначення відповідачем в рішенні про відмову у видачі посвідки загальної норми права (пп. 11 п.61 Порядку №322), без вказівки на конкретну підставу для такої відмови, не може вважатися виконанням законодавчо визначеного обов'язку, передбаченого Порядком № 322.
З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальне посилання відповідача у рішенні від 14.04.2022 № 12031300014211 на положення підпункту 11 пункту 61 Порядку №322, не свідчить про обґрунтованість спірного рішення, оскільки ставить позивачку у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, що є неприпустимим.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що спірне рішення відповідача не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Натомість, доводи скаржника, що спірне рішення прийнято згідно приписів чинного законодавства, свого підтвердження не знайшли.
Також, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що позивачка не зверталася до відповідача стосовно роз'яснення причин відмови в оформленні чи видачі посвідки, оскільки приписи Порядку №322 не встановлюють обов'язок для позивачки стосовного такого звернення.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з метою ефективного захисту порушеного права позивачки обґрунтовано дійшов за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву-анкету позивачки від 19.02.2022 про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 160/8965/22 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 160/8965/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко