10 лютого 2023 року місто Київ
справа № 760/12521/20
провадження №22-ц/824/4165/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСББ «Інкомсервіс»
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Ведєрніковою Юлією Володимирівною, та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс», подану адвокатом Омельченком Олександром Євгеновичем,
на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 24 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Кушнір С.І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» про стягнення коштів, -
У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСББ «Інкомсервіс» про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем ОСББ «Ікомсервіс» здійснюється комплексне обслуговування будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 в зазначеному будинку в квартирі АДРЕСА_1 проживає протягом десяти років та сплачує за комунальні послуги. При перевірці правомірності виставлених відповідачем рахунків на оплату комунальних послуг, позивачем було виявлено, що відповідачем суттєво порушено права позивача як споживача комунальних послуг.
Зокрема, зазначає, що починаючи з липня 2015 року будинок відключено від гарячого водопостачання та водовідведення, але відповідач продовжував виставляти рахунки на водопостачання та водовідведення гарячої води. Як наслідок позивачем було надмірно сплачено відповідачу за постачання гарячої води та відведення гарячої води за період з 1 березня 2017 року по 1 січня 2019 року 5866,22 грн.
Квартира, в якій проживає позивач, не має офіційно встановлених опломбованих повірених належним чином лічильників на холодну воду та у відповідності до Нормативів відноситься до квартири в багатоквартирному житловому будинку з водопроводом, каналізацією, централізованим гарячим водопостачанням, з ваннами завдовжки більше ніж 1500 мм, обладнаними душами. Відповідно до п.12 Нормативів, на таку квартиру встановлено норму споживання послуг з централізованого постачання холодної води ( з використанням внутрішньо будинкових систем) на 1 особу у кількості 4,5 м3/міс. Саме так відповідачем виставлялися позивачу рахунки за період з 1 березня 2017 року до 1 березня 2018 року.
Проте, з 1 березня 2018 року відповідач почав виставляти позивачу рахунки за споживання холодної води поза нормами для квартир, що не мають лічильника. Як наслідок позивачем було надмірно сплачено відповідачу за холодне постачання за період з 1 листопада 2017 року по лютий 2020 року 14659,18 грн.
Крім того, починаючи з 1 лютого 2019 року відповідач почав безпідставно виставляти позивачу рахунки за утримання будинку за тарифом 8,44 грн./кв.м. В рахунках відповідач зазначав невірну площу квартири, а саме замість площі 182,70 кв.м., невірно зазначав 184,29 кв.м. За затвердженим, загальними зборами відповідача, тарифом, а саме 5,50 грн., розмір внеску позивача складає 1004,85 грн. Позивач звертає увагу суду, що загальними зборами відповідача не приймалось рішення про збільшення тарифу з 5,50 грн. до 8,44 грн. Отже, відповідач з 1 лютого 2019 року неправомірно виставляє рахунки за утримання будинку за новим тарифом, а саме 8,44 грн./кв.м.
24 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою здійснити перерахунок та повернення надмірно сплачених ним коштів за утримання будинку, оскільки рішенням загальних зборів не затверджувався новий тариф у розмірі 8,44 грн./кв.м., а як наслідок діє тариф у розмірі 5,50 грн./кв.м. Проте, у відповідь відповідачем було направлено лист від 12 березня 2020 року, в якому відповідач зазначив, що зміна тарифу стосується не лише позивача і дане питання буде виставлено на обговорення всіх співвласників. При цьому, не було надано жодної відповіді на законну вимогу позивача повернути надмірно сплачені кошти.
Як наслідок, вважає позивач, ним було надмірно сплачено відповідачу за утримання будинку за період з 1 лютого 2019 року по лютий 2020 року 6606,70 грн.
Посилаючись на те, що відповідачем в порушення абз.4 ст.4 та ст.22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» було неправомірно виставлено позивачу рахунки за комунальні послуги, а позивачем надмірно сплачено 27032,10 грн., позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 24 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «Інкомсервіс» на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти за гаряче водопостачання та водовідведення в сумі 5866,22 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Ведєрнікова Ю.В. подала апеляційну скаргу, в який просила частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення надмірно сплачених коштів за холодне водопостачання в сумі 14659,18 грн.; про стягнення надмірно сплачених коштів за обслуговування будинку в сумі 6606,70 грн.; про стягнення судових витрат (судового збору, витрат на правничу допомогу, тощо). В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене без об'єктивного та повного з'ясування обставин справи; без наведення належних та достатніх мотивів на підтвердження висновків суду першої інстанції; за відсутності належних, достовірних, допустимих , достатніх доказів на підтвердження заперечень сторони відповідачів; незаконним складом суду (неповноважним судом); внаслідок фальшування матеріалів судового провадження; з істотним порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, зазначає апелянт, що судом неправильно застосовано норму матеріального права, а саме застосовано ст.509 ЦК України, замість ст.1212 ЦК України ( свавільний висновок про те, що позивач зобов'язаний був оплатити за обсяги комунальних послуг (холодне водопостачання і водовідведення), які ним не були отримані. Судом неправильно застосовано норму матеріального права, а саме ч.14 ст.10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (відсутність правомірного висновку про те, чи було прийнято рішення Загальних зборів багатоквартирного будинку від 20 грудня 2018 року щодо визначення розмірів внесків співвласників на утримання будинку і прибудинкової території). Судом не застосовано норму матеріального права, що підлягала застосуванню, а саме ст.1212 ЦК України (відсутність правомірного висновку про те, що кошти сплачені позивачем на користь відповідача були отримані останнім без достатніх правових підстав). Крім того, апелянт посилається на те, що суд порушив норму процесуального права, передбачену ст.ст.89, 95 ЦПК України, а саме не здійснив оцінку доказів, не забезпечив всебічне, повне та безпосереднє їх дослідження при ухваленні судового рішення, що унеможливило встановлення фактичних обстави, які мають значення для правильного вирішення справи. Судом порушено норму процесуального права, а саме ч.1,2 ст.141 та п.6 ч. 1 ст.264 ЦПК України (невірно вирішено питання про розподіл судових витрат в частині судового збору, не здійснено розподіл інших судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу). Також посилається на те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про визнання доказів не допустимими («Пояснення бухгалтера ОСББ «Інкомсервіс» ОСОБА_2 щодо розрахунків оплати за водопостачання по квартирі АДРЕСА_1 , протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку № 7 від 20 грудня 2018 року).
В свою чергу представник ОСББ «Інкомсервіс» - адвокат Омельченко О.Є. подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачені кошти за гаряче водопостачання та водовідведення в сумі 5866,22 грн. і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог. Апелянт зазначає в апеляційній скарзі про те, що в порушення вимог ст.ст.151, 156 ЖК України та п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, відповідач з лютого 2009 року по травень 2017 року не сплачував кошти за гаряче водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 15618,11 грн. Відповідач ОСОБА_1 неодноразово відмовлявся у наданні показань лічильника гарячої води, не допускав штатного сантехніка ОСББ для зняття показників. На момент відключення будинку від постачання гарячої води ( липень 2015 року) у власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ОСББ «Інкомсервіс» в сумі 1618,11 грн., яку останній продовжував погашати протягом 2015-2017 років у сумі 5881,95 грн. Апелянт наголошує, що позивач сплачував борг за використану гарячу воду, а не комунальні послуги, які отримував в повному обсязі та вчасно. Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, та необґрунтовано стягнув з відповідача сплачену ОСОБА_1 заборгованість за постачання гарячої води в сумі 5881,95 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник ОСББ «Інкомсервіс» адвокат Омельченко О.Є. просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Інкомсервіс» адвокат Ведєрнікова Ю.В. просить відмовити відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги, залишивши в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Ведєрніковою Ю.В. на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 24 червня 2022 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ «Інкомсервіс», подану адвокатом Омельченком О.Є. на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 24 червня 2022 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСББ «Інкомсервіс» задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом установлено, що ОСББ «Інкомсервіс» забезпечує утримання і експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території, а також сприяє в отриманні співвласниками вказаного будинку комунальної послуги у вигляді холодного водопостачання та водовідведення на підставі договорів № 05890/4-09 від 18 серпня 2005 року і № 01104/9-09 від 12 серпня 2019 року, укладеного з Відкритим, а потім Приватним акціонерним товариством «АК «Київводоканал», який є постачальником (виробником) зазначеної комунальної послуги.
ОСББ «Інкомсервіс» відповідно до договорів № 05892/4-9 від 18 серпня 2005 року та №01104/9-09 від 12 серпня 2019 року, укладеного з В/ПрАТ «АК «Київводоканал», був і є колективним споживачем централізованого холодного водопостачання і водовідведення.
До 9 липня 2015 року ОСББ «Інкомсервіс» був колективним споживачем комунальної послуги у вигляді гарячого водопостачання і водовідведення на підставі договору з ПрАТ «Київенерго». Проте, 9 липня 2015 року через велику заборгованість перед виробником вказаної комунальної послуги гаряче водопостачання і водовідведення для багатоквартирного будинку було припинене.
Загальними зборами ОСББ «Інкомсервіс» затверджувалися розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території, які є обов'язковими для сплати всіма співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . До лютого 2019 року розмір внеску на утримання будинку АДРЕСА_1 , та його прибудинкової території складав 5,50 грн./кв.м. загальної площі квартири/нежитлового приміщення. Загальний розмір внесків був прийнятий Загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
20 грудня 2018 року Загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , було прийнято рішення про затвердження розміру внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8,44 грн. загальної площі квартири/нежитлового приміщення, що підтверджується протоколом. Зазначений розмір внесків почав застосовуватися з лютого 2019 року.
Рішення Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформлене протоколом від 20 грудня 2018 року, яким встановлено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території на рівні 8,44 грн./кв.м., не було оскаржене, ніким не оспорено, залишається діючим і обов'язковим для усіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як власник квартири, зобов'язаний щомісячно оплачувати, затверджені органами управління ОСББ «Інкомсервіс», внески у рахунок покриття витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Зважаючи на те, що загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку було прийнято рішення, що оформлено протоколом від 20 грудня 2018 року, затверджений розмір внеску в сумі 8,44 грн./кв.м., позивач, починаючи з лютого 2019 року, зобов'язаний сплачувати ОСББ внесок на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8,44 кв.м. загальної площі його квартири. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що позивач отримував послуги з утримання будинку та прибудинкових територій, а також послуги з постачання холодної води, оплачував їх відповідно до кількості наданих послуг та затверджених тарифів. За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідачем безпідставно отримані сплачені позивачем кошти за надані послуги.
Задовольняючи позов в частині стягнення сплачених позивачем вартості послуг з постачання гарячої води та водовідведення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження суми боргу позивача за спожиті комунальні послуги з постачання гарячої води та водовідведення за минулі періоди; у квитанціях про сплату не вказано про наявність у позивача будь-якої заборгованості за гаряче водопостачання/водовідведення. Відповідач неправомірно виставляв рахунки за гаряче водопостачання та водовідведення, як наслідок, позивачем було надмірно сплачені відповідачу за постачання гарячої води та водовідведення гарячої води за період з 1 березня 2017 року по 1 січня 2019 року кошти в сумі 5866,22 грн., які і підлягають стягненню з відповідача, як безпідставно отримані, на підставі ст.1212 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За положенням ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч.1 ст.385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Правові та організаційні засади створення,функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до статті 1 якого об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основною метою створення об'єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання зобов'язане здійснювати свою діяльність у відповідності до положень чинного законодавства України» та затверджених положень власного Статуту через свої органи управління.
Статті 16-18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначають права та обов'язки об'єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи в силу положень ст.92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.
Загальні збори співвласників є вищим органом управління об'єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників ( ст.10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Статті 14-15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначають права та обов'язки співвласника. Зокрема, співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у мажах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Такі ж обов'язки співвласника зазначені і у Статуті ОСББ «Інкомсервіс». Розділ 5 п.2 Статуту ОСББ «Інкомсервіс» визначає, що співвласник, зокрема, зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені Статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Встановивши, що рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що оформлено протоколом від 20 грудня 2018 року, затверджено кошторис ОСББ «Інкомсервіс» на 2019 рік, із встановленням розміру оплати для власників житлових приміщень 8,44 грн. з одного метра загальної площі, і саме з такої суми позивачу нараховувалася плата за утримання будинку та прибудинкової території, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач правильно нараховував позивачу щомісячні платежі за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, починаючи з лютого 2019 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в тій частині, що рішення від 20 грудня 2018 року в частині встановлення розмір внеску загальними зборами співвласників не було прийнято, оскільки відповідачем не доведено, що за таке рішення проголосувало не менше ніж дві третини членів ОСББ, наданий відповідачем протокол є не допустимим доказом, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки , виходячи з диспозитивності цивільного судочинства, питання законності прийняття рішення загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку, що оформлено протоколом від 20 грудня 2018 року, в межах даної справи не розглядається. Натомість, суд першої інстанції правильно врахував те, що рішення прийняте загальними зборами в судовому порядку не оспорене, є чинним,а тому відсутні підстави вважати, що таке рішення не приймалося.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в тій частині, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач був зобов'язаний сплачувати вартість послуг з водопостачання холодної води і водовідведення у тих показниках, які були виставлені відповідачем, за відсутності будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач споживав ці послуги у розмірі, що перевищував 4,5м3/міс, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать комунальні послуги - послуги з централізованого постачання, централізованого водовідведення.
Судом установлено, що послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення позивачу надавалися на підставі договору, укладеного між ОСББ «Інкомсервіс», як колективним споживачем, та ВАТ «АК «Київводоканал», і такими послугами позивач користувався.
Так, 18 серпня 2005 року між ВАТ «АТ «Київводоканал» та ОСББ «Інкомсервіс» був укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. За умовами договору облік спожитої води здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, який щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи, в яких зазначається вартість та кількість наданих послуг за відповідний період. Відповідно до п.7.1 договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодні із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.
12 серпня 2019 року між ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСБ «Інкомсервіс» був укладений договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі. За умовами цього договору кількість поставленої споживачу води визначається за показаннями засобу обліку, зареєстрованого постачальника. Відповідно до п.7.1 договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодні із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.
Відповідно до абз.1,2 п.11 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та, споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань, квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до п.18 цих Правил.
Згідно із п.18 цих же Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг у договорі між споживачем і виконавцем. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що квартира АДРЕСА_1 не має офіційно встановлених опломбованих повірених належним чином лічильників на холодну воду.
Зважаючи на те, що послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого постачання у спірний період позивачу надавалися, позивач не має квартирних засобів обліку води, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач в такому випадку мав оплачувати ці послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку води, що відповідно і робив позивач.
Посилання позивача на те, що він мав сплачувати за послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення, виходячи із Нормативів питного водопостачання та норми споживання послуг з централізованого постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у м.Києві, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 5793 від 16 червня 2015 року, є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до преамбули розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 5793 від 16 червня 2015 року нормативи були розроблені з метою забезпечення необхідних обсягів постачання питної води та упорядкування нарахування плати за спожив комунальні послуги населенню міста Києва, відповідно, в тому числі, до Порядку розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1107.
Нормативи питного водопостачання використовуються для визначення обсягів постачання питної води у разі відсутності або тимчасової несправності засобів обліку споживання питної води (Порядок розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1107).
З наявних в матеріалах справи документів встановлено, що будинок АДРЕСА_1 облаштований будинковим засобом (лічильником) обліку води. Відповідно Нормативи, які затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 5793 від 16 червня 2015 року, в даному випадку не підлягають застосуванню.
Сам по собі факт нарахування відповідачем позивачу до 1 березня 2018 року вартості послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення, виходячи із Нормативів, не свідчить про те, що після 1 березня 2018 року відповідач неправомірно виставляв рахунки за холодне водопостачання позивачу за показниками більшими ніж 4,5 м3/міс.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач отримував від позивача плату за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення безпідставно.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача сплачених позивачем грошових коштів за послуги з централізованого постачання гарячої води та водовідведення, оскільки такі послуги у період з 1 березня 2017 року по 1 січня 2019 року не надавалися. Факт не надання таких послуг у цей період не заперечується відповідачем.
В цій частині, суд першої інстанції, правильно застосувавши вимоги ст.1212 ЦК України, дійшов висновку, що безпідставно отримані відповідачем кошти від позивача в сумі 866,22 грн. підлягають стягненню з останнього.
Доводи апеляційної скарги ОСББ «Інкомсервіс» в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність. Надані представником відповідача до відзиву докази не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки представником відповідача не наведено обставин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. (ч.3 ст.367 ЦПК України).
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині невірного розподілу судових витрат, зокрема, судового збору, то в цій частині доводи є обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання ухвали суду першої інстанції від 9 червня 2020 року сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. ( а.с.65-66, 95 т.1).
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені на 21,70% (5866,22 грн. х 100% : 27032,10 грн.), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 586,60 грн. в рахунок повернення сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСББ «Інкомсервіс» на користь держави судового збору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСББ «Інкомсервіс» на користь ОСОБА_1 586,60 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині не вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, то в цій частині доводи не підлягають задоволенню, оскільки як убачається з тексту рішення питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу не вирішувалося. Питання про судові витрати може бути вирішено у порядку передбаченому цивільним процесуальним законодавством (ст.ст.141, 270 ЦПК України).
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат у вигляді судового збору, з ухваленням в цій частині нового рішення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, порушень норм процесуального права судом першої інстанції не допущено.
Оскільки питання розподілу судових витрат (стягнення судових витрат) не є позовною вимогою, що стосується суті спору, та не є рішенням по суті, а рішення суду першої інстанції ухвалене по суті спору, як законне і обґрунтоване, скасуванню не підлягає, - підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ведєрніковою Юлією Володимирівною, задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс», подану адвокатом Омельченком Олександром Євгеновичем, залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 24 червня 2022 року в частині стягнення з ОСББ «Інкомсервіс» на користь держави судового збору в сумі 840,80 грн. скасувати.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 586,60 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус