Головуючий у І інстанції Васалатій К.А.
Провадження № 22-з/824/243/2023 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
09 лютого 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Матвієнко Ю.О.,
суддів Мельника Я.С., Гуля В.В.,
при секретарі Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення депозитного вкладу,
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України», в якому, збільшивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на свою користь 349 828 дол. США 76 центів та 3 295 294 грн. 30 коп., з яких: сума депозитного вкладу у розмірі 250 000 дол. США 00 центів; заборгованість по договірним процентам за час дії та прострочення вкладу у розмірі 99 828 дол. США 76 центів; 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 59 547 дол. США 99 центів, що еквівалентно 1 647 647 грн. 15 коп. відповідно до курсу НБУ станом на 16 січня 2017 року; пеня за порушення умов договору (прострочення надання фінансових послуг) у розмірі 59 547 дол. США 99 центів, що еквівалентно 1 647 647 грн. 15 коп. відповідно до курсу НБУ станом на 16 січня 2017 року. Також ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на свою користь завдану йому моральну шкоду в розмірі 250 000,00 грн.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що 10 вересня 2008 року між ним, ОСОБА_1 , та ВАТ «Державний ощадний банк України», згодом перейменованого на ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі Зав. ТВБВ 100200326 філії - Харківського обласного ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_2 , було укладено договір № 51095 на вклад «Депозитний ощадного банку» в іноземній валюті для фізичної особи.
На виконання п.1.1 даного договору позивач вніс, а банк прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_1 кошти у сумі 200 000 (двісті тисяч) доларів США строком на 1 місяць, тобто до 10 жовтня 2008 року. Факт внесення позивачем вказаної суми на депозитний рахунок підтверджується квитанцією № 1 від 10 вересня 2008 року.
10 жовтня 2008 року позивач вказані кошти не забрав і за домовленістю з банком отримував відсотки за депозит до 10 січня 2009 року. 21 січня 2009 року позивач вніс додатково 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США на вказаний депозитний рахунок, про що отримав меморіальний ордер на 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) доларів США по депозитному договору № 51095 із врахуванням попередньо внесеної суми.
У відповідності до депозитного договору (п. 4.1.4) зазначено, що банк зобов'язаний забезпечити повернення депозиту та виплату нарахованих процентів, обумовлених в п. 1.2 депозитного договору, шляхом видачі готівкою. Відповідно до п. 1.2 депозитного договору процентна ставка за депозитом встановлюється в розмірі 5 відсотків річних.
16 березня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення грошових коштів, розміщених ним на підставі договору №51095 на вклад «Депозитний ощадного банку» в іноземній валюті від 10.09.2008 року, але працівники банку відмовились видавати депозит, мотивуючи тим, що завідуючої відділенням - Писаренко Л.Ф. на робочому місці немає і видати депозитний вклад позивача не виявляється можливим.
З того часу по день подання даного позову, позивач неодноразово усно і письмово звертався до відповідача з проханням повернути його депозитний вклад. Проте, працівники банку кожного разу відмовлялися добровільно повертати депозит, посилаючись на різні обставини.
Також, 01.09.2013 року представник позивача направив на ім'я відповідача адвокатську вимогу, в якій просив в добровільному порядку повернути депозитний вклад і нараховані відсотки по ньому позивачу, однак згідно відповіді від 10.09.2013 року відповідач черговий раз відмовився повертати депозит і відсотки по ньому, мотивуючи свою відповідь тим, що на даний час розглядається кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 і за таких обставин задовольнити вимогу представника позивача не виявляється можливим.
Враховуючи викладене, позивач, як споживач фінансових послуг, був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Заявою від 20.01.2017 року позивач збільшив позовні вимоги та зазначив, що станом на 16.01.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 349 828 дол. США 76 центів та 3 295 294 грн. 30 коп., з яких: сума депозитного вкладу у розмірі 250 000 дол. США 00 центів; заборгованість по договірним процентам за час дії та прострочення вкладу у розмірі 99 828 дол. США 76 центів; 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 59 547 дол. США 99 центів, що еквівалентно 1 647 647 грн. 15 коп. по курсу НБУ; пеня за порушення умов договору (прострочення надання фінансових послуг) у розмірі 59 547 дол. США 99 центів, що еквівалентно 1 647 647 грн. 15 коп. відповідно по курсу НБУ.
Крім того, позивач вважає, що відмова відповідача ще у 2009 році добровільно видати депозитний вклад і відсотки по ньому завдало йому також і моральної шкоди, оскільки у нього різко змінився нормальний ритм життя, він пережив стрес, дізнавшись що відповідач здійснював шахрайські дії з його коштами, що призвело до погіршення здоров'я, погіршення умов проживання, постійних додаткових витрат часу та коштів на поїздки до Харкова на судові засідання. Вказані події й по сьогоднішній день супроводжуються переживаннями і стресами, постійно тримають позивача у нервовому стані, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір завданої йому моральної шкоди позивач оцінив у 250 000,00 грн., які також просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» (і.к. 00032129) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_2 ) суму вкладу із заборгованістю по договірним процентам у сумі 349 828,76 дол. США, 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання та пеню за порушення умов договору (прострочення надання фінансових послуг) у розмірі 3 295 294 грн. 30 коп.
Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» (і.к. 00032129) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. та судовий збір у сумі 1 600,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ПАТ «Державний ощадний банк України» подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обгрунтовуючи скаргу, представник відповідача посилався на те, що при розгляді справи судом не було досліджено оригінали документів, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги, а взято до уваги лише копії документів, які не підтверджені підписом ОСОБА_1 .
При цьому відповідач категорично не погоджується з висновками суду щодо укладення 10.09.2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» в особі завідуючого ТВБВ 100200326 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» Писаренко Л.Ф. депозитного договору №51095, за умовами якого ОСОБА_1 вніс, а Банк прийняв 200 000,00 доларів США, оскільки фактично депозитний договір № 51095 на суму 200 000,00 доларів США між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 не укладався, грошові кошти в сумі 200 000,00 доларів США ОСОБА_1 не вносились, квитанція № 1 від 10.09.2008 року про внесення коштів в сумі 200 000,00 доларів США до каси АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 та меморіальний ордер на суму 250 000,00 доларів США не видавалися, а були підроблені ОСОБА_2 , що є предметом розгляду у кримінальному провадженні 642/5561/14-к.
Крім того, суд першої інстанції в рішенні від 07.03.2018 року зазначив, що позивач 10.10.2008 року кошти в сумі 200 000,00 доларів США не забрав, і за домовленістю з банком отримував відсотки за депозитом до 10.01.2009 року, а 21.01.2009 року позивач вніс додатково 50 000,00 доларів США, про що отримав меморіальний ордер на 250 000,00 доларів США по депозитному договору № 51095 із врахуванням попередньо внесеної суми. Однак, з такими висновками суду апелянт також не погоджується, оскільки факт внесення позивачем 21.01.2009 року коштів в сумі 50 000,00 доларів США не підтверджується жодним доказом в матеріалах справи. Також, жодними доказами не підтверджуються твердження позивача, що він за домовленістю з банком отримував відсотки з 10.10.2008 року по 10.01.2009 року.
Тому, зазначені обставини справи щодо нібито внесення позивачем 10.09.2008 року коштів в сумі 200 000,00 доларів США та 21.01.2009 року коштів в сумі 50 000,00 доларів США та існування якихось домовленостей між позивачем та відповідачем про отримання відсотків за депозитом після настання строку повернення 10.10.2008 року (всупереч п. 1.7. Договору) не доводиться жодними доказами в матеріалах справи і є лише домислами позивача, при цьому судом ніяким чином не обґрунтовано, на яких доказах базуються такі висновки суду та прийняте рішення.
Обгрунтовуючи скаргу, представник відповідача посилався також на те, що меморіальний ордер від 21.01.2009 року є недопустимим доказом по справі, висновок суду в цій частині ґрунтується на неналежних доказах та суперечить п.п. 3, 8 Постанови Національного банку України від 14.08.2003 року № 337 "Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України". Тому, меморіальний ордер на суму 250 000,00 доларів США від 21.01.2009 року, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог та суд в мотивувальній частині рішення як доказ внесення позивачем коштів, не є допустимим доказом внесення позивачем грошових коштів до каси банку, оскільки не є касовим документом, що підтверджує внесення готівки до каси банку, а докази внесення позивачем 50 000,00 доларів США 21.01.2009 року в матеріалах справи відсутні.
Отже, оскаржуваним рішенням суду з АТ «Ощадбанк» незаконно стягнуто вклад в сумі 250 000,00 доларів США, проценти за вкладом згідно Договору, який не укладався, в сумі 99 828,76 доларів США, 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 59 547,99 доларів США, що еквівалентно 1 647 647,15 грн.; пеня за порушення умов договору (прострочення надання фінансових послуг) в розмірі 59 547,9 доларів США, що еквівалентно 1 647 647,15 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000,00 гривень.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Ванджурака Р.В., останній просив рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 березня 2018 року залишити без змін, а скаргу АТ «Ощадбанк України» - без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 березня 2018 року в частині стягнення пені за порушення умов договору (прострочення надання фінансових послуг) у розмірі 59 547,90 дол. США, що еквівалентно 1 647 647 грн. 15 коп., - скасовано та постановлено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення умов договору відмовлено.
РішенняОболонського районного суду міста Києва від 07 березня 2018 року в частині стягнення процентів за договором - змінено, зменшено розмір процентів з 99 828,76 дол. США до 2 260,50 дол. США.
Викладено абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
Стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» (і.к. 00032129) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_2 ) суму вкладу із заборгованістю по договірним процентам у розмірі 252 260,50 дол. США та 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 647 647 грн. 15 коп.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 березня 2018 року - скасовано в частині стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 600,00 грн.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 березня 2018 року залишено без змін.
27 січня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив суд ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат в зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та залишенням без задоволення частини позовних вимог. Заявник у заяві зазначив, що ним при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 5 161 грн. 50 коп., частина якого має бути компенсована за рахунок держави, зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судових витрат, як споживач банківських послуг.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
За змістом п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Київським апеляційним судом 19 січня 2023 року було ухвалено рішення про часткове задоволення вимог апеляційної скарги АТ «Державний ощадний банк України» та відмову у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, відповідачем АТ «Державний ощадний банк України» по справі було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 161 грн. 50 коп., що підтверджується меморіальним ордером (том 2, а.с.127).
Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судових витрат, як споживач банківських послуг на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, зважаючи на те, що апеляційним судом змінено рішення суду першої інстанції із частковим задоволенням вимог відповідача, викладених у апеляційній скарзі, а відповідачем по справі понесено судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 5 161 грн. 50 коп., колегія суддів дійшла висновку, що понесені відповідачем витрати повинні бути компенсовані йому за рахунок держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , на суму 1 987 грн. 17 коп.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Компенсувати Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» за рахунок держави понесені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1 987 грн. 17 коп.
На додаткове рішення може бути подано скаргу.
Головуючий:
Судді: