01лютого 2022 року
справа № 756/1803/17
провадження № 22-ц/824/1405/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,
при секретарі: Кіпрік Х.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД», ОСОБА_2 , ОСОБА_3
треті особи: ТОВ «Фінансово-будівельна група «Еліта-Центр», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року, постановлене під головуванням судді Луценко О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «Фінансово-будівельна група «Еліта-Центр», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового приміщення, витребування житлового приміщення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ТОВ «Фінансово-будівельна група «Еліта-Центр», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового приміщення, витребування житлового приміщення.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу житлового приміщення від 08.08.1997, укладений між ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» та ОСОБА_2 щодо продажу житлового приміщення під №54, яке знаходиться на 13 поверсі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,6 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Вашагашвілі Д.Д.;
витребувати у ОСОБА_3 житлове приміщення під №54, загальною площею 123,6 кв.м., розташоване на 13 поверсі, що знаходиться у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та повернути його ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД»;
скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу житлового приміщення від 08.08.1997, укладеного між ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» та ОСОБА_2 щодо продажу житлового приміщення під № НОМЕР_1 , яке знаходиться на 13 поверсі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,6 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Вашагашвілі Д.Д.
скасувати державну реєстрацію Договору купівлі-продажу житлового приміщення від 27.10.1999, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо продажу житлового приміщення під № НОМЕР_1 , яке знаходиться на 13 поверсі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,6 кв.м., посвідченого нотаріусом КМНО.
Обгрунтовуючи позов зазначив, що 12.12.1994 між позивачем та ТОВ «Джамп» було укладено договір №10/12-9 предметом якого є дольова участь позивача у будівництві будівлі в АДРЕСА_1 .
На виконання свого обов'язку щодо внесення грошових коштів за житлові приміщення та місця у підземній автомобільній стоянці, які мають належати позивачу, останній сплатив 850 000 000 карбованців, що підтверджується квитанцією до приходного касового ордеру №17-к від 17.12.1994. Проте, ТОВ «Джамп», правонаступником якого є ТОВ «ФБГ «Еліта-Центр» свої обов'язки за договором не виконали, позивач так і не став власником жодного житлового приміщення чи місця у підземній автомобільній стоянці.
Позивач стверджує, що єдиною перешкодою для набуття ним права власності на житлове приміщенням АДРЕСА_2 на 13 поверсі, загальною площею 123,6 кв.м., є наявність укладеного з порушенням вимог законів України договору купівлі-продажу житлового приміщення від 08.08.1997 між ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» та ОСОБА_2 , а також той факт, що спірне приміщення знаходиться у власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.1999.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 27.10.1999 продав житлове приміщення №54 ОСОБА_3 і вказана особа володіє ним на день подачі позову та до спірних правовідносин не може бути застосована реституція як спосіб відновлення порушеного права спільної власності ТОВ «ФБГ «Еліта-Центр», оскільки співвласник не є учасником (стороною) останнього договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 . Вибуття житлового приміщення №54 з володіння співвласника, які свідчать про відсутність волі останнього на це позивач вважає, що вказане майно підлягає витребуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Вказує, що спірний договір з боку продавця було підписано продавцем президентом товариства ОСОБА_7 , який, як вказано у договорі діяв на підставі Статуту. Водночас статут ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» не наділяє Президента товариства правом розпоряджатись нерухомим майном товариства. Вичерпний перелік повноважень президента наведено у п. 5.2 Статуту. Оскільки спірний договір від імені ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» було укладено особою (президентом) з перевищенням повноважень, він, на підставі ст. 63 ЦК України 1963 року, не породжує, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків товариства, тобто є недійсним.
Недійсність договору полягає також в тому, що реєстраційне посвідчення на домоволодіння за реєстровим №9643, видане Київським міським БТІ 20.09.1996, яке вказано в договорі як підстава належності права власності на приміщення №54 ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД», не є документом, який підтверджує таке право власності. Реєстраційне посвідчення на домоволодіння за реєстровим №9643, видане Київським міським БТІ 20.09.1996, не містить вичерпного переліку об'єктів, конкретизованих квартир чи приміщень із зазначенням їх технічних характеристик. Як вбачається з реєстраційного посвідчення в ньому зазначена лише загальна площа приміщень в будинку АДРЕСА_1 , на які видане реєстраційне посвідчення ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД». Дане реєстраційне посвідчення не може бути підставою (правовстановлюючим документом) для відчуження квартири АДРЕСА_3 . ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» повинно було мати для відчуження будь-якого належного йому майна у будинку АДРЕСА_1 свідоцтво про право власності на конкретно визначені квартири в даному будинку, що було єдиним законним правовстановлюючим документом, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_3 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 рокуу задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ТОВ «Фінансово-будівельна група «Еліта-Центр», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового приміщення, витребування житлового приміщення - відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, судом не взято до уваги доказ на підтвердження законності передачі позивачу спірного приміщення, а саме додаткову угоду до договору №33 від 03.07.1993 року «Про спільну діяльність». Вважає помилковим висновок суду щодо наявності у ТОВ «БІК ПСП-ЛТД» на момент вчинення правочину правовстановлюючого документу на право власності на приміщення АДРЕСА_2 .
На думку апелянта реєстраційне посвідчення на домоволодіння, за реєстровим №9643, видане київським БТІ 20.09.1996 р., не є належним доказом, що підтверджує право власності, а тому договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД» та ОСОБА_2 є недійсним.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що при оспорювання договорів, укладених між третіми особами без участі скаржника в 1997 році, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що укладенням оспорюваних договорів порушено його майнові права щодо майна, яке було предметом договорів.
В судовому засіданні представники ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи, повідомлені у встановленому законом порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за законодавством, яким регулювались спірні правовідносини, було встановлено спосіб захисту права учасників спільної часткової власності у разі його порушення шляхом переведення на нього прав та обов'язків покупця за вчиненим правочином у межах встановленого законом строку, а не визнання договору з відчуження спільного майна недійсним. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ТОВ «ФБГ «Еліта-Центр» є співвласником спірного жилого приміщення.
Здійснення органами управління ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД» повноважень на представництво цього товариства не може стосуватись прав позивача, який не є його учасником.
Позивачем не доведено у належний спосіб того, що реєстраційне посвідчення на домоволодіння № НОМЕР_2 , видане Київським міським БТІ 20.09.1996, є неналежним документом, що підтверджує право власності ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» на приміщення АДРЕСА_2 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.12.1994 між позивачем та ТОВ «Джамп» було укладено договір №10/12-9 предметом якого є дольова участь позивача у будівництві будівлі в АДРЕСА_1 .
08.08.1997 між ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового приміщення, за яким ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД» продало, а ОСОБА_2 придбав житлове приміщення №54, загальною площею 123,6 кв.м, на 13 поверсі по АДРЕСА_1 .
27.10.1999 між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу спірного житлового приміщення, а саме житлового приміщення № 54, загальною площею 123,6 квадратних метри, на 13 поверсі по АДРЕСА_1 .
19.05.2016 між позивачем та ТОВ «ФБГ «Еліта-Центр» було укладено Угоду №2 про доповнення та зміну договору №10/12-9 від 12.12.1994, якою передбачено наступне: сторони визнають факт укладання та чинність Договору №10/12-9 від 12.12.1994 в редакції Угоди № 1 на день укладення Угоди № 2; сторони визнають, що ОСОБА_1 виконав передбачені Договором №10/12-9 від 12.12.1994 обов'язки та сплатив у повному обсязі 850 000 000 карбованців - вартість приміщень та стояночних місць, які входять в долю ОСОБА_1 . При цьому, Товариство визнає, що внесення ОСОБА_1 грошових коштів є належним виконанням обов'язку по оплаті приміщень та стояночних місць, які входять в долю ОСОБА_1 ; сторони визнають, що ні ТОВ «ФБГ «Еліта-Центр» ні його попередник ТОВ «Джамп» не виконало передбачених договором №10/12-9 від 12.12.1994 обов'язків; сторони визнають та підтверджують, що ОСОБА_1 як дольщик, який виконав свої обов'язки та сплатив на виконання договору в повному обсязі 850 000 000 карбованців, так і не став власником визначених договором №10/12-9 від 12.12.1994 приміщень та стояночних місць, що в свою чергу визнається ТОВ «ФБГ «Еліта-Центр» неналежним виконанням (невиконанням) зобов'язань ТОВ «Джамп» та ТОВ «ФБГ «Еліта-Центр» за договором №10/12-9 від 12.12.1994.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва № 756/1804/16-ц від 03 листопада 2016 року та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року, які залишені без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року, ухвалено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-будівельна група «Еліта-Центр» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , публічне акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк», відділ державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві, відділ державної виконавчої служби Оболонського РУЮ у м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового приміщення, та про витребування майна відмовити.
Предметом розгляду вказаної вище цивільної справи було визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу житлового приміщення від 08.08.1997 року, укладеного між ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД» та ОСОБА_2 щодо продажу житлового приміщення під №54, яке знаходиться на 13 поверсі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 123,6 кв. м, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д.Д., та витребування у ОСОБА_3 житлового приміщення під АДРЕСА_4 , загальною площею - 123,6 кв. м та повернення його ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД».
Підставами вказаного позову було зазначено те, що відчуження житлового приміщення №54 відбулось без згоди на це ТОВ «Фінансово-будівельна група «Еліта-Центр» та те, що договір купівлі-продажу житлового приміщення №54 від 08.08.1997 року укладений зі сторони ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД» президентом товариства - ОСОБА_7 , який не мав на те повноважень.
За результатами розгляду цивільної справи №756/1804/16-ц були встановлені наступні обставини.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 31 липня 1991 року № 455 Київському технологічному інституту легкої промисловості було відведено земельну ділянку площею близько 1,0 га для будівництва гуртожитку на 614 місць з вбудованими приміщеннями бібліотеки і буфету, в комплексі з об'єктами обслуговування по АДРЕСА_5 .
За спільним рішенням Київського технологічного інституту легкої промисловості та ТОВ «Вема», оформленим протоколом від 02 лютого 1992 року, Київський технологічний інститут легкої промисловості є замовником будівництва, а ТОВ «Вема» фінансує будівництво, якому після завершення будівництва інститут передає дві спарені секції гуртожитку як частку в будівництві. У 1992 році ТОВ «Вема» змінило назву на ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД».
03 липня 1993 року між ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» та спільним підприємством «Ю/А Міжнародна група» укладено договір № 33 про спільну діяльність, за умовами якого сторони об'єдналися для ведення спільної діяльності з проектування, будівництва, ведення монтажних, спеціальних, оздоблювальних та інших робіт, пов'язаних із закінченням будівництва та введенням в експлуатацію двох спарених секцій будівлі гуртожитку по АДРЕСА_6 , а також спільного його використання. Договором визначено, що під час будівництва та після введення в експлуатацію частка спільного підприємства «Ю/А Міжнародна група» складає 60 % від загальної площі житлових блоків двох спарених секцій, а частка ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» - 40 % за виключенням однокімнатного блоку та двох чотирикімнатних блоків на 2-му поверсі будівлі. За умовами цього договору ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» є замовником, а спільне підприємство «Ю/А Міжнародна група» здійснює 100 % фінансування всіх робіт.
12 жовтня 1994 року між ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» та ТОВ «Джамп» укладено договір № 41.7/02-10, за яким ТОВ «Джамп» залучено для дольової участі у спорудженні будівлі по вулиці Тимошенка, 2 в місті Києві. Умовами цього договору сторони передбачили, що ТОВ «Джамп» на засадах дольової участі зобов'язується здійснити одноразову інвестицію для завершення будівництва. Розмір дольової участі, на яке ТОВ «Джамп» набуває право, визначається шляхом ділення внесеної ним суми на фактичну собівартість квадратного метра загальної площі в частині будівлі, яка підлягає розподілу між сторонами. Право власності на визначену площу переходить ТОВ «Джамп» з моменту підписання акта прийому-передачі з Київською державною академією легкої промисловості.
08 листопада 1994 року між ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» та ТОВ «Джамп» укладено угоду №33П про зміну та доповнення договору від 03 липня 1993 року № 33 «Про спільну діяльність», за умовами якої TОB «Джамп» прийняло на себе всі права і обов'язки спільного підприємства «Ю/А Міжнародна група» за договором від 03 липня 1993 року №33, укладеним між ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» та спільним підприємством «Ю/А Міжнародна група». За змістом цієї угоди спільне підприємство «Ю/А Міжнародна група» участі в її укладанні не приймало, а його згоду на відступлення прав та обов'язків за договором від 03 липня 1993 року № 33 на користь ТОВ «Джамп» отримано відповідно до листа від 08 листопада 1994 року № 126.
Розпорядженням Мінської районної державної адміністрації міста Києва від 08 серпня 1996 року № 621 «Про затвердження акта приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта» затверджено акт Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію в липні 1996 року гуртожитку Державної академії легкої промисловості України по АДРЕСА_5 загальною площею 13 268 кв. м, 14-16 поверхів з прибудованою підземною автостоянкою, а також затверджено договір інвестування об'єкта будівництва від 10 лютого 1993 року № 21-а, укладений між Державною академією легкої промисловості України та ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД», про розподіл збудованих об'єктів.
Листом Мінської районної державної адміністрації міста Києва від 16 жовтня 1996 року №727а Державну академію легкої промисловості України повідомлено, що введеному в експлуатацію будинку гуртожитку по АДРЕСА_1 присвоєно номер 2-Л.
20 вересня 1996 року Київським міським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» на частину гуртожитку загальною площею 8 724,32 кв. м та прибудовані приміщення підземної автостоянки площею 6 412 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
За договором купівлі-продажу житлового приміщення від 08 серпня 1997 року ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» продало ОСОБА_2 житлове приміщення № 54 загальною площею 123,6 кв. м на 13 поверсі по АДРЕСА_1 .
В подальшому за договором купівлі-продажу від 27 жовтня 1999 року ОСОБА_2 продав житлове приміщення АДРЕСА_2 ОСОБА_3 .
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оспорюваний договір купівлі-продажу житлового приміщення від 08 серпня 1997 року було укладено між ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» та ОСОБА_2 в період дії ЦК УРСР.
Згідно зі статтею 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно (стаття 225 ЦК УРСР).
Відповідно до частини першої статті 430 ЦК УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.
Статтею 432 ЦК УРСР передбачено, що для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.
Відповідно до статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Статтею 112 ЦК УРСР передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Згідно з частинами першою, четвертою статті 113 ЦК УРСР володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом. Кожний учасник спільної часткової власності має право на оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні.
Відповідно до статті 114 ЦК УРСР при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки, що продається по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів. Продавець частки в спільній власності зобов'язаний повідомити в письмовій формі решту учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких продає її. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права привілеєвої купівлі або не здійснить цього права щодо будинків протягом одного місяця, а щодо іншого майна протягом десяти днів з дня одержання повідомлення, продавець вправі продати свою частку будь-якій особі. Якщо кілька учасників спільної часткової власності виявили бажання придбати частку в спільній власності, право вибору покупця надається продавцю. При продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і обов'язків покупця.
Згідно з підпунктом «г» пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при вирішенні питання про визнання угоди недійсною судові необхідно враховувати, що саме по собі недодержання вимог статті114 ЦК УРСР при продажу учасником спільної часткової власності частки сторонній особі не є підставою для визнання угоди недійсною. У даному випадку співвласник вправі у межах установленого законом строку вимагати переведення на нього прав і обов'язків покупця по укладеній угоді.
Відповідно до частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом частин другої та третьої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач вказує однією з підстав визнання спірного договору недійсним - порушення правового режиму розпорядження спільною частковою власністю, а саме - щодо продажу частки у спільній частковій власності без згоди ТОВ «Фінансово-будівельна група «Еліта-Центр», як іншого учасника.
Суд першої інстанції вірно встановлено, що законодавством, яким регулювались спірні правовідносини, було встановлено спосіб захисту права учасників спільної часткової власності у разі його порушення шляхом переведення на нього прав і обов'язків покупця за вчиненим правочином у межах установленого законом строку, а не визнання договору з відчуження спільного майна недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 року у справі № 6-106цс12, де зазначено, що невиконання вимог ст. 114 ЦК Української РСР 1963 року в разі продажу частки сторонній особі не є підставою для визнання правочину недійсним. У такому випадку власник у межах установленого законом строку може вимагати в судовому порядку переведення на нього прав і обов'язків покупця за вчиненим правочином.
Судом також вірно встановлено, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач ТОВ «ФБГ «Еліта-Центр» є співвласником спірного житлового приміщення.
Повноваження президента ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД» передбачені п.5.2 Статуту товариства, зокрема він має право першого підпису на фінансових документах, користується правом законодавчої ініціативи в межах статуту та питань, які не мають відношення до компетенції зборів учасників товариства, контролює роботу генерального директора та дирекції товариства.
Згідно із п. 5.7 статуту ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД» у товаристві утворюється орган - дирекція. Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, які належать до виняткової компетенції зборів учасників.
Як вбачається із змісту оскаржуваного договору, під час його посвідчення державним нотаріусом було перевірено повноваження представників сторін договору - відповідачів по справі.
Статутом ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД» не визначеного виключного переліку повноважень президента товариства; доказів, які б вказували на наявність у іншого органу товариства виключного права на укладення спірного договору на підставі статуту товариства, позивач не надав.
Із статуту товариства вбачається, що ним не було передбачено, що саме за рішенням Вищого органу товариства (загальні збори) повинні укладатися договори, зокрема про відчуження нерухомого майна товариства і такої заборони не було встановлено ст.ст. 41, 59 ЗУ «Про господарські товариства» (в редакції, яка діяла на час вчинення оспорюваного правочину).
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що здійснення органами управління ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД» повноважень на представництво цього товариства не може стосуватись прав позивача, який не є його учасником.
Реєстраційне посвідчення на домоволодіння № 9643, видане Київським міським БТІ 20.09.1996, є документом, що підтверджує право власності ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» на приміщення АДРЕСА_2 , протилежного апелянтом належним чином не наведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом визначеними цією статтею способами, а також іншими засобами, передбаченими законом.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, згідно з якою кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Враховуючи викладені обставини, які свідчать про відсутність у позивача права вимагати визнання недійсним спірного договору з визначених ним підстав.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Виходячи з викладеного право витребувати майно з чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.
Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимоги щодо витребування у ОСОБА_3 житлового приміщення під АДРЕСА_4 , загальною площею - 123,6 кв. м та повернення його ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ПСП.ЛТД», а також вимоги щодо скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу житлового приміщення від 08.08.1997, укладеного між ТОВ «БІК «ПСП.ЛТД» та ОСОБА_2 щодо продажу житлового приміщення під № НОМЕР_1 , яке знаходиться на 13 поверсі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,6 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Вашагашвілі Д.Д., та щодо скасування державної реєстрації Договору купівлі-продажу житлового приміщення від 27.10.1999, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо продажу житлового приміщення під № НОМЕР_1 , яке знаходиться на 13 поверсі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,6 кв.м., посвідченого нотаріусом КМНО, оскільки є похідними від первісних позовних вимог.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 370, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді