09 лютого 2023 року Чернігів Справа № 620/8819/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУНП в Чернігівській області), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у не нарахуванні та не виплаті компенсації за частину щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 2 доби, а також за додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 діб, додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб. додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за частину щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 2 доби, а також за додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 діб, додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства при його звільненні зі служби в поліції не нарахував та не виплатив йому компенсацію за невикористані ним частини основної чергової оплачуваної відпустки, а також за невикористану частину додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій.
Відповідач у поданому до суду відзиві висловив незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки за роки, що передують року звільнення, компенсація за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток спеціальним законодавством, яке регулює порядок виплати грошового забезпечення поліцейських не передбачена. Також зазначає, що додаткова відпустка як учаснику бойових дій не входить до складу грошового забезпечення і не може вважатися заробітною платою.
Ухвалою суду від 13.12.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
У період з 2011 року по 23.01.2020 позивач проходив службу в ГУНП в Чернігівській області і відповідно до наказу від 23.01.2020 № 22о/с був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням з 29.01.2020 (а.с. 35).
Копією посвідчення від 07.10.2015 серії НОМЕР_1 підьверджується набуття позивачем статусу учасника бойових дій (а.с. 10).
Відповідно до копії Довідки від 05.09.2022, виданої за підписом заступника начальника УКЗ ГУНП В Чернігівській області (а.с. 11), ОСОБА_1 під час служби в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області, в період з 07.11.2015 по 29.01.2020 використав такі відпустки:
невикористана частина щорічної відпустки за 2015 рік за фактично відпрацьований час складає 02 доби. Додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2015 рік в період з 07.11.2015 по 31.12.2015 не використовував;
за 2016 рік використав 31 добу щорічної оплачуваної відпустки. Додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2016 рік не використав;
за 2017 використав 32 доби щорічної оплачуваної відпустки. Додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2017 рік не використав;
за 2018 рік використав 33 доби щорічної оплачуваної відпустки; Додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2018 рік не використав;
за 2019 рік використав 34 доби щорічної оплачуваної відпустки. Додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2019 рік не використав.
за 2020 рік додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, не використав.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової відпуски як учаснику бойових дій за спірні періоди, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд застосовує джерела правового регулювання в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, та зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки» або Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з положеннями статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Частинами 1 - 4 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин 8 - 11 статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначаються положеннями Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
Водночас, нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
З матеріалів справи (а.с. 11) вбачається та не заперечується відповідачем, що станом на 29.01.2020 позивач відповідно до статей 92 та 93 Закону № 580-VIII мав право на щорічну основну оплачувану відпустку за 2015 рік в кількості 02 доби. Станом на момент звільнення (станом на 29.01.2020) зі служби в поліції з ГУНП в Чернігівській області означена відпустка позивачем використана не була. Крім того, на момент звільнення відповідачем грошова компенсація за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки позивачу нарахована та виплачена також не була.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку із тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно та без наявних для цього правових підстав не здійснив йому при звільненні виплату компенсації за невикористані дні відпустки за 2015 рік.
Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування, суд зазначає таке.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року.
Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.
Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що полягає в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Суд зауважує, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд зазначає, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504/96-ВР.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 520/8054/2020.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні основної відпустки.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зазначеними у постановах від 04.02.2021 у справі № 160/5393/19, від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20, від 26.05.2021 у справі № 360/1362/20, від 24.06.2021 у справі № 520/8054/2020.
За цих обставин суд резюмує, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину означеної вище відпустки, проте, відповідач протиправно під час звільнення останнього її не виплатив.
Також, суд зауважує, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із реалізацією права позивача на грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.
З матеріалів справи (а.с. 11) вбачається та не заперечується відповідачем, що при звільненні позивача з 29.01.2020 зі служби в поліції грошова компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік у кількості 14 днів за кожен рік, відповідачем нарахована та здійснена йому не була.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Як зазначено вище, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Положеннями статті 4 Закону України «Про відпустки» передбачено, зокрема, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Так, відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Як зазначалося вище, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
Водночас, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (положення пункту 8 розділу III Порядку № 260).
Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У даному випадку, суд зазначає про те, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19, від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20 та від 31.05.2021 у справі № 200/13837/19-а, від 11.11.2021 у справі № 360/1874/20.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам при звільненні позивача зі служби в поліції протиправно не було здійснено нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за 14 днів невикористаної ним додаткової відпустки як учаснику бойових дій за спірні періоди.
Вказане свідчить про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані ним 02 доби щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2015 рік та невикористані 14 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене вище, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги чинного законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, з огляду на те, що відповідно до пункту 1, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 5, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за частину щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, а також за додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2015 рік, за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, за 2019 рік у кількості 14 діб за кожен рік.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за частину щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, а також за додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік, за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, за 2019 рік у кількості 14 діб за кожен рік.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області прос. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ: 40108651.
Повний текст судового рішення складено 09 лютого 2023 року.
Суддя Л.О. Поліщук