Ухвала
Іменем України
31 серпня 2006 року
Справа № 2-7/8946-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Волкова К.В.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Шепотенко С.В. дов. від 28.08.2006,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 03.07.2006 у справі № 2-7/8946-2006А
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (вул. Монтажна, 3, ГРЕС, м. Сімферополь, 95493)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, 95053)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
За результатами комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством "Кримзалізобетон" (акт перевірки від 30.12.2005) податковим органом 12.01.2006 прийнято податкове повідомлення -рішення №0000262301/0 про донарахування платнику податків податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 144 810, 00 грн., у тому числі 96 540, 00 грн. основний платіж та 48 270, 00 грн. -штрафні санкції.
Відповідно акту перевірки, податкове зобов'язання нараховано у зв'язку з завищенням позивачем бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2004 року на суму 96 540, 00 за господарською операцією купівлі нежитлових приміщень, загальною площею 716, 9 м.кв. у місті Сімферополі, по віл. Гагаріна, 3 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Санди» за договором від 23.11.2004 (податкова накладна №30 від 23.11.2004), оскільки дані приміщення не використовуються у господарській діяльності позивача.
На думку податкового органу, податкова накладна №30 від 23.11.2004 заповнена із порушенням встановленого порядку оскільки у графі опис (номенклатура) товару, нежитлові приміщення відображені як 1 штука на суму 482702, 00 грн.
Поставною господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2006 у справі №2-7/8946-2006А (суддя І.І. Дворний) позов задоволено, вищеназване податкове повідомлення -рішення визнано нечинним.
При прийнятті постанови суд першої інстанції керувався вимогами підпункту 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого зв'язного податкового періоду, та виходів із того, що податковим органом не надані докази того, що придбання позивачем нежитлових приміщень не мало наслідку використання зазначених приміщень у власній господарській діяльності.
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим оскаржує постанову місцевого господарського суду у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.
Так, відповідач запевняє, що придбані позивачем нежитлові приміщення не використовуються та не можуть використовуються позивачем у господарській діяльності, оскільки основні види діяльності позивача викладені у його довідці №05.3-06.19-1776 із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, де відсутній вид діяльності, пов'язаний із кіно індустрією.
Таким чином, податковий орган вважає, що відповідно до підпункту 7.4.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, сплачена у зв'язку з придбанням нежитлового приміщення по вул.. Гагаріна, 3 м. Сімферополь, не повинна включатись до складу податкового кредиту.
Як одну із підтавав для виключення податку на додану вартість із податкового кредиту, відповідач вважає невідповідність податкової накладної №30 від 23.11.2004 вимогам підпункту 7.2.1 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у даній накладній не заповнено графу «одиниця виміру».
Доводи відповідача мотивовані також іншими підставами, викладеними у апеляційній скарзі, які не мають значення для розгляду справи.
Відповідач не скористався своїм правом участі у судовому засіданні 31.08.2006.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного:
Як вбачається із матеріалів справи, за договором купівлі -продажу від 23.11.2004 позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Санди» нежитлові будівлі площею 716, 9 м.кв., які розташовані по вул.. Гагаріна, буд. 3, м. Сімферополь, а саме: кіно база літ «А», площею 646, 9 м. кв.; склад літ «Б», площею 62, 8 м. кв.; склад літ «Г», площею 7, 2 м. кв.; навіси літ «Д», літ «Ж», літ «И», літ «З», літ «К»; споруди на загальну суму 579 242, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість на суму 96 540, 40 грн. Передача об'єкту купівлі оформлена податковою накладною №30 від 23.11.2004.
Доводи податкового органу про те, що податкова накладна заповнена із порушенням вимог підпункту 7.2.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (не заповнено графи одиниці виміру), визнаються судовою колегією безпідставними. Так, згідно податкової накладної №30 від 23.11.2004 у графі «одиниця виміру» проставлено (шт..), у графі Кількість (обєм, обсяг) проставлено «1».
У даній накладній зроблено посилання також на договір купівлі-продажу від 23.11.2004, як на підставу передачі об'єкту продажу. Окрім того, невідповідність податкової накладної №30 від 23.11.2004 року вимогам діючого законодавства не є предметом даного спору
Доводи відповідача про те, що податок на додану вартість, сплачений у зв'язку із придбанням майна, по податковій накладній №30 від 23.11.2004 не підлягає включенню до складу податкового кредиту , а повинен відшкодовуватись у порядку, передбаченому підпунктом 7.4.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», також визнаються судовою колегією безпідставними.
Так, відповідно до вищенаведеної норми матеріального права, яка діяла у період виникнення спірних відносин, коли платник податків придбає товари (роботи, послуги) вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, придбані позивачем нежитлові приміщення віднесені до валових витрат, на них також нараховані амортизаційні відрахування за перше півріччя 2005 року у сумі 14533,0 грн.
Відповідно до підпункту 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основаних фондів чи нематеріальних активів, що підлягаються амортизації.
Згідно доводів позивача, придбані нежитлові приміщення віднесені до основних фондів.
Доводи податкового органу про те, що придбані приміщення не можуть використовуватись позивачем у власній господарській діяльності також є безпідставними, оскільки довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не визначає виключний перелік діяльності підприємств. Ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2005 у справі №2-8/4349-2005, на що посилається відповідач, прийнята судом лише у порядку забезпечення позову, та не визначає виключний перелік видів діяльності позивача.
За даних обставин, судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2006 у справі № 2-7/8946-2006А залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця із дня оголошення.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді К.В. Волков
О.Г. Градова