про залишення заяви без розгляду
10 лютого 2023 року ЛуцькСправа № 140/6959/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» (далі - ТзОВ «Трансімпорт Україна», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA/205140/2022/000112/2 від 16.08.2022, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2022/019652 від 16.08.2022.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці №UA/205140/2022/000112/2 від 16.08.2022 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2022/019652 від 16.08.2022; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» судовий збір в розмірі 2896 (дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) гривень 23 копійок.
06.02.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
10.02.2023 від представника Волинської митниці надійшло клопотання, в якому остання просила заяву про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу залишити без розгляду у зв'язку з пропуском представником позивача строків звернення із такою заявою.
Дослідивши доводи заяви та надані до неї докази, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частинами другої-п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Аналіз частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що вирішити питання про судові витрати після прийняття рішення можливо лише за умови заявлення або подання особою заяви про неможливість подання таких доказів до закінчення судових дебатів, тобто, до прийняття судового рішення, у випадку якщо судові дебати не проводяться під час розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, причини, з яких сторона не може надати докази про понесені витрати до ухвалення рішення суду, мають бути поважними.
Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати, надавши лише докази сплати судового збору, а на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем до заяви про ухвалення додаткового судового рішення, направленої до суду 02.02.2023, додано копії договору про надання правничої допомоги від 03.08.2022 № 03-08/01, додаткової угоди №02 від 20.09.2022, акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №02 від 16.01.2023, рахунку №02 від 16.01.2023, та платіжного доручення від 01.02.2023 №543 на суму 10000,00 грн.
Суд зазначає, що в статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України чітко зазначено, що докази подаються протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, а не отримання судового рішення, а тому в даному випадку позивач повинен слідкувати за ходом розгляду справи, та цікавитись саме такою подією, як винесення судового рішення, оскільки зацікавлений в подачі заяви на відшкодування судових витрат.
За правилами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України неподання відповідних доказів понесення судових витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є наслідком залишення відповідної заяви без розгляду.
Таким чином, враховуючи те, що до прийняття судового рішення та протягом п'яти днів після його ухвалення представник позивача не подав суду доказів понесення фактичних витрат на правничу допомогу, а представник позивача направив до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі разом із такими доказами 02.02.2023, суд дійшов висновку, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» про ухвалення додаткового рішення по справі щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви представника позивача про відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.А. Лозовський