Справа № 521/14547/21
Пр. № 1-кп/521/652/23
23 січня 2023 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, в режимі відео конференції (дистанційного судового засідання), кримінальне провадження №12021161470000017 від 09.01.2021 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоолександрівка, Нововоронцовського району Херсонської області, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, крайній раз:
-вироком Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2021 року за ст. 190 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі;
-вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09.07.2021 року за ст. ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 190 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 5 років позбавлення волі;
-на підставі ухвали Миколаївського апеляційного суду від 09.06.2022 року, було визначено в порядку ст. ст. 537, 539 КПК України, порядок застосування покарань, призначених за вироками Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09.07.2021 року та Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2021 року, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, призначено остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, -
ОСОБА_4 невстановлений в ході досудового розслідування час та місці під час перебування у інтернет мережі помітив на веб-ресурсі «ОЛХ» оголошення про продаж металоконструкцій в кількості 18 шт. В цей час у останнього виник злочинний умисел на таємне викрадення зазначених конструкцій, після чого ОСОБА_4 , з метою реалізації свого злочинного наміру у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, при цьому узгодили між собою, що роль ОСОБА_4 буде полягати у контактуванні з особою, яка здійснює продаж вказаних металоконструкцій, подальшу їх завантаження на автомобіль та здачу на пункт прийому металу, в свою чергу, невстановлена в ході досудового розслідування особа, буде перебувати разом із ОСОБА_4 та стежити за навколишньою обстановкою, щоб не запобігти злочинним намірам ОСОБА_4 з боку третіх осіб. У зв'язку із чим. ОСОБА_4 по мобільному зв'язку зателефонував особі, яка здійснювала продаж металоконструкцій в кількості 18 шт., яким виявився потерпілий ОСОБА_5 , та домовився з останнім про зустріч під приводом огляду зазначених конструкцій за місцем їх знаходження, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .
08.01.2021 року, близько 14 години, ОСОБА_4 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибули за адресою: АДРЕСА_2 , де останні, зустрівшись із потерпілим ОСОБА_5 , та визначили 18 металоконструкцій, розташованих за вказаною адресою, предметом свого злочинного посягання, після чого, діючи умисно, за попередньою змовою, переслідуючи ціль незаконного збагачення, маючи на меті вчинення таємного викрадення майна, а саме 18 металоконструкцій, які належать потерпілому ОСОБА_5 , домовилися з останнім щодо купівлі вказаного майна, але грошові кошти привезуть пізніше, проте цього дня не приїхали.
Надалі, наступного дня, а саме 09.01.2021 о 09.00 години ОСОБА_4 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибули за адресою: АДРЕСА_2 , де, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, за попередньою змовою, із корисливих мотивів, відповідно до розподілених напередодні ролей, ОСОБА_4 найняв вантажопідйомний автомобіль для перевезення металоконструкцій під керуванням водія ОСОБА_6 , та під приводом належності ОСОБА_4 та невстановленій особі зазначених металоконструкцій, зустрівшись із водієм, надали останньому вказівку на погрузку 18 металоконструкцій, належних потерпілому ОСОБА_5 .
Після чого, продовжуючи свої незаконні дії, ОСОБА_4 , перебуваючи у групі із невстановленою особою, погрузили на вантажопідйомний автомобіль металоконструкції в кількості 18 штук, які знаходилися на території складських приміщень, розташованих по АДРЕСА_2 , а саме з лівого боку від входу на відстані приблизно 25 метрів під стіною складені одна на одну та в подальшому вивезли їх на пункт прийому металу за адресою: АДРЕСА_3 , де у подальшому здали вказані металоконструкції, таким чином розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 50000 гривень, 04 коп.
Обвинувачений ОСОБА_4 будучи допитаним в ході судового розгляду, свою вину в інкримінованому йому злочину визнав у повному обсязі, та повністю підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, за яких він таємно викрав металоконструкції.
Сумнівів під час допиту обвинуваченого щодо наданих ним показань у суду не виникнуло. У скоєному щиро розкаявся.
Окрім повного визнання своєї вини, винна обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю доказана і підтверджується зібраними в порядку ст. ст. 84-86, 91-93 КПК України доказами, дослідження яких відповідно до ст. 349 КПК України за згодою учасників кримінального провадження судом визнано недоцільним щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються і обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання. Також предметом дослідження судом доцільним було визначено дослідження матеріалів, речових доказів, та доказів, поданих на обґрунтування заявленого цивільного позову.
При цьому судом з'ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції, та роз'яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у скоєному кримінальному правопорушенні повністю доказана та кваліфікує його дії по ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.
В ході досудового розгляду даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_5 по справі до обвинуваченого був заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином, з урахуванням повернутого йому в ході досудового слідства викраденого майна, на суму 19 444 гривень 46 коп..
Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди визнав у повному обсязі.
В судовому засіданні підстави позову та вина обвинуваченого у заподіянні матеріальних збитків злочинними діями ОСОБА_4 доведені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, а також доказами залученими потерпілим до матеріалів цивільного позову.
За таких обставин, суд вважає, що вина обвинуваченого, у заподіянні потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди внаслідок злочинних дії обвинуваченого повністю доведена, та вважає за необхідне цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити на підставі ст. 1177, 1193 ЦК України.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обставинами які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та повне визнання вини у вчиненому злочину.
Обставин справи, що обтяжують покарання обвинуваченого, вході судового розгляду не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 є особою, неодноразово засудженою за злочини корисної спрямованості, враховує систематичність вчинення цих злочинів, тому розцінює поведінку обвинуваченого, як його небажання стати на шлях виправлення та тенденцію до продовження злочинної діяльності, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства і вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в нижніх межах санкції осудної статті із застосуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, вважаючи що даний вид та обрана міра покарання буде достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Речові докази та судові витрати по справі - відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 349, 373, 374, 376, КПК України суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань призначених за даним вироком та за вироками Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09.07.2021 року та Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2021 року, порядок застосування покарання по яким було визначено ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09.06.2022 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років та 2 (два) місяця.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 вираховувати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за попередніми вироками, а саме з 09.07.2021 року.
У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати у строк відбування покарання строк тримання під вартою ОСОБА_4 в період з 02.02.2021 по 08.07.2021 року включно.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_5 - заявлений до обвинуваченого ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму завданих матеріальних збитків у розмірі 19 444 гривні 46 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - з дня отримання його копії.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1