номер провадження справи 18/141/20
09.02.2023 справа № 908/1920/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1920/22
за позовом фізичної особи-підприємця Федоренка Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2 )
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Вільнянський молокозавод” (вул. Запорізька, 65, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002)
про стягнення 143627,71 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Вільнянський молокозавод” 143627,71 грн. заборгованості за договором постачання № 01/2021 від 11.10.2021.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання № 01/2021 від 11.10.2021 щодо сплати вартості отриманого товару у визначений договором строк. За доводами позивача, загальна вартість поставленого відповідач товару становить 143627,71 грн., що підтверджується видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними, а також підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи статей 526, 527, 530, 538, 610, 612, 627, 664, 693, 712 ЦК України. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 15000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2022 справу № 908/1920/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1920/22, присвоєно справі номер провадження 18/141/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1920/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу суду про відкриття провадження у справі доставлено в електронний кабінет представника позивача 24.10.2022.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 24.10.2022 повернулась до суду 07.12.2022 з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.
Від відповідача 07.12.2022 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що не підписував договір постачання № 01/2021 від 11.10.2021, такий договір у відповідача відсутній, сума боргу не обґрунтована, наявні накладні не містять посилання на договір і позивач не навів доказів, що підтверджують відвантаження продукції відповідачу. Крім того відповідач вказав на те, що він є виробником продукції, що має істотну соціальну значущість у відповідності до постанови КМУ від 26.02.2022 № 160 «Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану», за якою встановлено максимальний строк здійснення розрахунків за поставлені продовольчі товари вітчизняного виробництва. Згідно з довідкою від Торгово-промислової палати України повномасштабний військовий напад рф за підтримки Республіки Білорусь на Україну є надзвичайною, невідворотною та об'єктивною (форс-мажорною) обставиною і відповідач має об'єктивні причини регулярної кризи платіжного балансу. Також за доводами відповідача, позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження позовних вимог, у зв'язку з чим, відповідач має необхідність бути присутнім в судовому засіданні для доведення своєї правової позиції. Відповідач просив суд відмовити у задоволення позовних вимог, врахувати обмеженість ресурсів відповідача (фінансових та людських через війну в Україні, зокрема, через виїзд співробітників за межі Запорізької області) та відновити строк для подання відзиву.
До відзиву відповідачем надано заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій він, з урахуванням ч. 3 ст. 247 та ч. 2 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, просив суд розглянути дану справу в порядку загального позовного провадження.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, держава, яка створює суди першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.
Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.
Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Ваізашпа V. Киззіа), заява № 3932/02, її. 22).
З огляду на приписи ст. 119 ГПК України, зважаючи на введення воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та приймаючи до уваги пояснення відповідача щодо причин пропуску процесуального строку, з метою дотримання принципу господарського судочинства щодо рівності та змагальності сторін, строк подачі відзиву на позов судом поновлений.
Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін суд відмовив у його задоволенні.
При вирішенні даного клопотання суд врахував, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання відповідачем не наведено жодного доказу існування обставин, які вимагають розгляду справи № 908/1920/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від позивача відповіді на відзив не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/1920/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом вересня-грудня 2022 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 16.01.2023, рішення прийнято без його проголошення - 09.02.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
Фізичною особою-підприємцем Федоренком Олександром Валерійовичем (Постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод” (Покупцем, відповідачем у справі) 11.10.2021 укладений договір постачання № 01/2021 (надалі - Договір).
За визначенням п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати товар у встановлений договором строк, у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору кількість, асортимент та ціна товару встановлюється у накладних на кожну відпускаємо партію. Накладні, що підписуються при кожній поставці, виконують роль специфікації, додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що Постачальник при відвантаженні товару Покупцю повинен передати Покупцю наступні документи: товарну накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну (в електронному вигляді зареєстровану в установленому порядку), у разі повернення товару - корегувальну накладну, підтверджене замовлення, санітарно-гігієнічний висновок посвідчення якості товару.
Відповідно до п. 6.2 Договору вказана у накладній, рахунку або товарно-транспортній накладній ціна товару включає в себе ПДВ, транспортні витрати по доставці товару Покупцю (у разі їх наявності), а також інші витрати Постачальника, зв'язані з виконанням зобов'язань по цьому договору.
Згідно із п. 6.3 Договору оплата товару виконується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника з відстрочкою платежу в 30 (тридцять) календарних днів.
Пунктом 9.1 Договору сторони узгодили, що цей договір вступає в силу з часу його підписання сторонами та діє до 31.12.2022.
Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань по цьому договору (п. 9.2 Договору).
У випадку, якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, договір вважається щорічно пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах (п. 9.3 Договору).
Про намір розірвати договір сторонами не заявлялося.
Позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 143627,71 грн. згідно видаткових накладних:
- № РН-0000078 від 13.10.2021 на суму 44803,43 грн. з ПДВ,
- № РН-0000079 від 20.10.2021 на суму 41698,62 грн. з ПДВ,
- № РН-0000096 від 14.12.2021 на суму 57125,66 грн. з ПДВ.
На оплату відповідачу виставлені відповідні рахунки-фактури: № СФ-0000078 від 13.10.2021, № СФ-0000079 від 20.10.2021, № СФ-0000096 від 14.12.2021.
Отримання відповідачем товару за Договором також підтверджується наданими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних за відповідними поставками та зареєстрованими в ЄДПН податковим накладними за цими поставками.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав. Як вказує позивач, заборгованість станом на момент подання позову становить 143627,71 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку Покупця без зауважень.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Виходячи з умов, наведених у п. 6.3 Договору: умови оплати - відстрочка в 30 (тридцять) календарних днів. Проте, відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 143627,71 грн. заборгованості за отриманий товар за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Доводи відповідача відносно того, що видаткові накладні не містять посилання на договір поставки № 01/2021 від 11.10.2021 та ненадання позивачем доказів на підтвердження відвантаження відповідачу товару, суд відхиляє як необґрунтовані.
Спірні видаткові накладні, за якими виникла заборгованість відповідача, містять посилання на відповідні рахунки-фактури, в яких вказано: замовлення - договір № 01/2021 від 11.10.2021.
Крім того, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012).
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 143627,71 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Відносно посилання відповідача на засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини суд визнав необхідним відзначити наступне.
Військова агресія російської федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Разом з тим, суд звертає увагу, що Національним банком України прийнято постанову № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями), якою з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в умовах воєнного стану визначено, що: банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою; безготівкові розрахунки здійснюються без обмежень. Отже, воєнний стан не створив жодних обставин, які об'єктивно унеможливлюють здійснення розрахунків за діючими між сторонами договорами з використанням банківської системи.
Таким чином, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов'язань. Тобто підлягає доведенню зв'язок між невиконанням зобов'язань і воєнними діями в Україні.
Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ФОП Федоренко Олександр Валерійович) також знаходиться в несприятливому економічному становищі. У будь-якому разі наявність форс-мажорних обставин не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплати вартості отриманого від позивача товару.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач доводи позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Наведені позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку судові витрати на правову допомогу судом не розподіляються, оскільки доказів понесення цих витрат позивачем не надано.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод” (вул. Запорізька, буд. 65, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002; ідентифікаційний код 43581147) на користь фізичної особи-підприємця Федоренка Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 ) 143627,71 грн. (сто сорок три тисячі шістсот двадцять сім грн. 71 коп.) основного боргу та 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.02.2023.
Суддя В.В. Левкут