вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4064/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (08700, м. Обухів Обухівського району Київської області, вул. Малишка, буд. 9-В; ідентифікаційний код 36549406)
до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520)
про стягнення 74 281 грн. 72 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3935/22 від 09.11.2022) до відповідача - Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 74 281 грн. 72 коп., що складає 55 369 грн. 38 коп. заборгованості за товар, поставлений за Договором поставки від 26.11.2020 №2005268, 11 096 грн. 92 коп. - пені, 941 грн. 68 коп. - 3% річних та 6 873 грн. 74 коп. - інфляційних збитків.
Також просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 18 981 грн. 00 коп., з яких 2 481 грн. 00 коп. - сума сплаченого судового збору та 16 500 грн. 00 коп. - витрати на правничу допомогу.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№39354/22 від 15.11.2022) про усунення недоліків, відповідно до якої було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх.№45415/22 від 23.12.2022) на позовну заяву просить: - провадження у справі №904/4064/22 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 5 536 грн. 94 коп. - закрити; - зменшити розмір господарської санкції (пені) на 95%; - проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 49 832 грн. 44 коп. - основного боргу, 940 грн. 55 коп. - 3% річних, 6 873 грн. 74 коп. - інфляційних втрат - не заперечує та посилається на те, що: - 19.12.2022 відповідачем частково виконано обов'язок з оплати отриманого від позивача товару та сплачено позивачу 5 546 грн. 94 коп.; - на момент розгляду судом справи по суті основний борг відповідача становить 49 832 грн. 44 коп.; - граничною датою виконання відповідачем господарського обов'язку з оплати за товар 17.12.2021 за специфікацією №4 є 17.01.2022, у зв'язку з чим період прострочення розпочався з 18.01.2022; - період нарахування спірної господарської санкції (пені) становить період з 18.01.2022 по 18.07.2022; - господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, тому такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; - проведення воєнних дій на території Нікопольської міської територіальної громади для відповідача є надзвичайною та невідворотною обставиною, яку він не міг передбачити та запобігти будь-якими доступними для нього способами; - відповідач заперечує проти покладення на нього в повному обсязі витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 18 981 грн. 00 коп. з огляду на їх неспівмірність із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на вивчення матеріалів спору та складання позовної заяви; відповідач позбавлений можливості надати свої обґрунтовані заперечення щодо наявності підстав для зменшення цих витрат у зв'язку з тим, що позивачем до позовної заяви не додано та відповідачу не направлено жодного доказу на підтвердження їх понесення.
Також відповідач у клопотанні/заяві (вх.№45431/22 від 23.12.2022) про долучення доказів просить долучити до матеріалів справи письмовий доказ - платіжне доручення АТ НЗФ від 19.12.2022 №262468 про перерахування позивачу 5 536 грн. 94 коп., який помилково не доданий до відзиву на позовну заяву, але в ньому згадується.
Крім того відповідач у додаткових поясненнях (вх.№626/23 від 05.01.2023) у справі просить: - провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 11 073 грн. 88 коп. закрити; - зменшити розмір господарської санкції (пені) на 95%; - проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 44 295 грн. 50 коп. - основного боргу, 940 грн. 55 коп. - 3% річних, 6 873 грн. 74 коп. - інфляційних втрат - не заперечує та надає платіжне доручення від 04.01.2023 №267729 про сплату 5 536 грн. 94 коп.
Позивач у відповіді (вх.3090/23 від 20.01.2023) на відзив просить долучити дану відповідь на відзив до матеріалів справи 904/4064/22 та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що: - відповідач своїми доводами фактично намагається уникнути нарахування та стягнення пені за 10 календарних днів, використовуючи у своєму розрахунку не повний шестимісячний строк, а лише 172 календарних дні; - лише після звернення позивача до суду з позовною заявою відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості в незначному розмірі; - скрутний матеріальний стан підприємства не є достатнім доказам виключних обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а є звичайним ризиком господарської діяльності; - відповідачем не надано доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Також позивач у заяві (вх.№3083/23 від 20.01.2023) про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу просить долучити до матеріалів справи копії документів згідно з переліком та зазначає, що копія даної заяви з додатками направлена на електронні адреси відповідача та представника відповідача, що зазначені представником у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів повного погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", як постачальником, та відповідачем - Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", як покупцем, було укладено Договір поставки від 26.11.2020 №2005268 (надалі - Договір) (а.с.40-66, 77-78).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.
Відповідно до пункту 2.1. Договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього Договору.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що загальна вартість товару за даним Договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього Договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного Договору).
Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до Договору (пункт 4.2. Договору).
Відповідно до пункту 4.2. Договору порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного Договору.
Згідно з пунктом 5.8.1. Договору переходом права власності на товар є акт прийому-передачі товару, підписаний сторонами, який фіксує зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень покупця до постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості товару умовам договору; датою переходу права власності на товар є дата поставки товару відповідно до умов Договору і Специфікації до нього або дата усунення постачальником встановлених недоліків (у разі їх наявності), виявлених під час приймання товару на складі покупця; виключне право підпису актів прийому - передачі товару має особа, що підписала цей Договір; у разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов'язків,
В подальшому сторонами було підписано специфікації до Договору, а саме:
- від 07.05.2021 №4/2102274 на загальну суму 29 061 грн. 18 коп., відповідно до пункту 2 якої визначено порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 30 календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з пунктом 3.5 цього Договору (а.с.67-69);
- від 05.10.2021 №7/2105053 на загальну суму 65 427 грн. 82 коп., відповідно до пункту 2 якої визначено порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 60-ти календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з пунктом 3.5 цього Договору (а.с.76).
В матеріалах справи містяться копії заявок відповідача на поставку товару на підставі вказаних вище специфікацій на загальну суму 70 749 грн. 90 коп., а саме:
- №2021.05.31/5-32/4043 на загальну суму за специфікацією від 07.05.2021 №4/2102274 - 29 061 грн. 18 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.70-72);
- №2021.11.29/70-43 на загальну суму за специфікацією від 05.10.2021 №7/2105053 - 41 688 грн. 72 коп. (а.с.79)
Також в матеріалах справи містяться копії рахунків - фактур позивача на загальну суму 70 749 грн. 90 коп. , а саме:
- від 18.06.2021 №СФ-0001709 на суму 29 061 грн. 18 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.73);
- від 30.11.2021 №СФ-0003510т на суму 41 688 грн. 72 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.80).
Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 55 369 грн. 38 коп., про що свідчать копії актів прийому - передачі товару, а саме:
- від 17.12.2021 на загальну суму 13 680 грн. 66 коп., з урахуванням ПДВ (за специфікацією 07.05.2021 №4/2102274) (а.с.75);
- від 10.03.2022 на загальну суму 41 688 грн. 72 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.82).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 13.09.2022 вих.№1309/8-03 про стягнення заборгованості у сумі 55 369 грн. 38 коп. До претензії додано акт звірки взаєморозрахунків, підписаний позивачем; розрахунки заборгованості та пені (а.с.84-91).
Відповідач у спрямованому позивачу листі №2022.09.30/26-4043/6995 пропонує розглянути можливість погашення заборгованості протягом шести місяців рівними частинами, починаючи з жовтня 2022 (а.с.92).
Позивач у листі від 12.10.2022 вих.№1210/8-03 зазначає про необхідність погашення відповідачем заборгованості до 14.10.2022 та повідомляє, що після вказаної дати документи будуть передані до суду (а.с.93).
В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень про проведення сплати за Договором на загальну суму 11 073 грн. 88 коп., а саме:
- від 19.12.2022 на суму 5 536 грн. 94 коп. (а.с.176);
- від 04.01.2023 на суму 5 536 грн. 94 коп. (а.с.184).
Позивачем здійснено поставку відповідачу товару за Договором, відповідачем розрахунки за отриманий товар не проведені, що і стало причиною спору та звернення до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав:
- за актом приймання - передачі від 17.12.2021 на загальну суму 13 680 грн. 66 коп., з урахуванням ПДВ - 17.01.2022;
- за актом приймання - передачі від 10.03.2022 на загальну суму 41 688 грн. 72 коп., з урахуванням ПДВ - 10.05.2022.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо; дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця; права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені; у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У зв'язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості у сумі 11 073 грн. 88 коп., а саме: (19.12.2022 на суму 5 536 грн. 94 коп.; 04.01.2023 на суму 5 536 грн. 94 коп.) провадження у справі в частині стягнення 11 073 грн. 88 коп. - основної заборгованості підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 44 295 грн. 50 коп. (55 369 грн. 38 коп. - 11 073 грн. 88 коп.).
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 295 грн. 50 коп. - заборгованості.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 6 873 грн. 74 коп. за загальний період з лютого 2022 по вересень 2022 включно, а також нараховано 3% річних у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 941 грн. 68 коп. за загальний період з 17.01.2022 по 04.11.2022.
Суд погоджується з наданими розрахунками, вважає їх арифметично вірними.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 10.3.1. Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у Договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: - порушив строки надання документів, зазначених у пункті 3.5 цього Договору, та несе відповідальність, передбачену пунктом 10.4 Договору; - у випадках, передбачених пунктом 9.2 даного Договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначено в пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Як вбачається позивач просить стягнути пеню за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 11 096 грн. 92 коп. за загальний період з 27.01.2022 по 04.11.2022 та посилається на пункт 10.3.1. Договору.
Проте, пункт 10.3.1. Договору не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами укладеного Договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання.
Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
Отже, вимоги позивача про стягнення пені не можуть бути задоволені судом.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як вбачається провадження у справі в частині стягнення 11 073 грн. 88 коп. - заборгованості підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору (сплата відповідачем після пред'явлення позову).
Отже, з цієї суми судовий збір у розмірі 369 грн. 84 коп. підлягає поверненню позивачу за його клопотанням з бюджету.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 740 грн. 49 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 231, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (08700, м. Обухів Обухівського району Київської області, вул. Малишка, буд. 9-В; ідентифікаційний код 36549406) до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520) про стягнення 74 281 грн. 72 коп. в частині стягнення 11 073 (одинадцять тисяч сімдесят три) грн. 88 коп. - заборгованості.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (08700, м. Обухів Обухівського району Київської області, вул. Малишка, буд. 9-В; ідентифікаційний код 36549406) 44 295 (сорок чотири тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 50 коп. - заборгованості, 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. 68 коп. - 3% річних, 6 873 (шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 74 коп. - інфляційних нарахувань та 1 740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 49 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
10.02.2023