Справа №588/1926/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/494/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
06 лютого 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 09.06.2022 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, з професійною технічною освітою, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 в якій він просив вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 09.06.2022 року відносно ОСОБА_8 скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Просив ухвалити новий вирок, яким вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
Прокурор просив виключити з резолютивної частини вироку вказівку на призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та зарахування у строк остаточного покарання, визначеного за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 6 місяців арешту, повністю відбуте покарання за вироком Тростянецького районного суду від 11.07.2018 у виді 240 годин громадських робіт, які, виходячи із співвідношення установленого п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, відповідають 30 дням арешту.
Також прокурор просив дослідити вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 11.07.2018 року, документи про відбуття покарання за цим вироком, відомості про судимості та характеризуючі дані.
В іншій частині вирок суду першої інстанції просив залишити без зміни.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиенні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому, із застосуванням статті 69 КК України, покарання у виді 6 місяців арешту.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 11.07.2018 року більш суровим покаранням за цим вироком ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді 6 місяців арешту.
Зарахувано ОСОБА_8 у строк покарання повністю відбуте покарання за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 11.07.2018 року у виді 240 годин громадських робіт, які виходячи із співвідношення установленого п. 4 ч.1 ст. 72 КК України, відповідають 30 дням арешту.
Строк відбування остаточного покарання призначеного ОСОБА_8 визначено рахувати з дня затримання для виконання цього вироку.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави 2669 грн. 49 коп процесуальних витрат.
Скасувано арешт, накладений ухвалами слідчого судді від 30.10.2017 року та від 07.11.2017 року, а долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог прокурор стверджував, що фактичних обставини, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 не оскаржує, проте вважав, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначено обвинуваченому занадто м'яке покарання.
Так, прокурор звертав увагу на те, що призначаючи ОСОБА_8 покарання суд дійшов безпідставного висновку про доцільність застосування ст. 69 КК України.
Вважав, що судом не враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх системний характер, особу винного, який замість працевлаштування неодноразово порушував закон, переслідуючи корисливий мотив збагатитися за чужий рахунок, встановлені судом пом'якшуючі покарання обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, не встановлено судом їх існування на момент вчинення кримінального правопорушення та безпосередній зв'язок з обставинами вчинення злочину, його причинами, мотивами та наслідками.
Крім безпідставного застосування ст. 69 КК України, що вплинуло на м'якість призначеного покарання, прокурор звертав у вагу і на те, що судом першої інстанції допущено неправильне застування положень ч. 4 ст. 70 КК України.
Так, прокурор звертав увагу, що інкриміновані кримінальні правопорушення ОСОБА_8 вчинив з 15 на 16 жовтня 2017 року та з 23 на 24 жовтня 2017 року, тобто до ухвалення вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 11.07.2018, яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за яке призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт, і яке відбуто ОСОБА_8 повність зі зняттям 15.1l.2018 року з обліку в органі пробації (а.с.102).
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України не судимий.
Разом з тим, призначивши покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, суд безпідставно зазначив про необхідність призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахування вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 11.07.2018 року, судимість за яким погашена, що призвело до безпідставного зарахування в строк відбування покарання 30 днів арешту, відбутого за вказаним вироком.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
На апеляційну скаргу прокурора обвинувачений подав заперечення в яких висловлював категоричну незгоду з апеляційною скаргою прокурора в частині безпідставного застосування відносно нього положень ст. 69 КК України, а тому просив відмовити прокурору у задоволенні вимог скарги. Щодо застосування ст.ст. 70, 72 КК України, то тут обвинувачений поклався на розсуд суду.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 у період з 20.00 год 15.10.2017 раку по 06.00 год 16.10.2017 року, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи корисливий умисел спрямований на заволодіння чужим майном, зайшов зі сторони городу на територію господарства по АДРЕСА_1 підійшов до дверей приміщення сараю, відчинив зовнішні двері, які не буди зачинені на замок після чого потрапив до приміщення сараю, належного громадянину ОСОБА_10 , звідки таємно викрав газонокосарку бензинову «Тайга» моделі БГ- 3700, пилу цепну електричну «Сrosser» моделі CR-3S2000D, чавун ємністю 15 літрів, чавун ємністю 20 літрів, три алюмінієві тази, після чого по черзі виніс указані речі через город до власного автомобіля ВАЗ 2105, який належав йому на праві користування.
Отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд ОСОБА_8 газонокосарку бензинову «Тайга» моделі БГ- 3700 продав 20.10.2017 року в с.Боромля своєму-знайомому ОСОБА_11 за 600 грн., а інше майно відвіз до м. Суми, де продав невідомим особам .
Таким чином, своїми умисними протиправними, суспільно - небезпечними діями ОСОБА_8 завдав потерпілому ОСОБА_10 майнової щкоди на загальну суму 2 561 грн. 00 коп.
Не зупинившись на вчиненому, в ніч з 23.10.2017 року на 24.10.2017 року, точного часу не установлено, ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи корисливий умисел на заволодіння чужим майном, зайшовши зі сторони городу на територію домогосподарства по АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_12 та підійшовши до дверей приміщення сараю, відчинив зовнішні двері, які не були зачинені на замок, після чого потрапив до приміщення сараю, звідки таємно, повторно викрав щліфувальну машинку з довільною орбітою, марки «Skil», «Skilsander» 270 Watt, модель 7402, лобзик ручний електричний, марки «Фиолент» ПМ4-700Э, заводський номер 35334, дрель марки «Интерскол» ДУ- 7503Р, 750 Вт, а також на території подвір'я, неподалік приміщення сараю викрав чотири аналогічного розміру алюмінієві діжки ємністю по 40 літрів кожна, після чого по черзі виніс вказані речі через город до власного автомобіля ВАЗ 2105, який належав останньому на праві користування.
Отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, ОСОБА_8 шліфувальну машинку з довільною орбітою, марки «Skil», «Skilsander» 270 Watt, модель 7402, лобзик ручний електричний, марки «Фиолент» марки ПМ4- 700Э, заводський номер 35334, дрель марки «Интерскол» ДУ- 7503Р, 750 Вт продав 24.10.2017 року в с.Боромля своєму знайомому ОСОБА_13 , а чотири аналогічного розміру алюмінієві діжки ємністю по 40 літрів кожна відвіз на вул.Гаївська до м.Тростянець, де продав ОСОБА_14 .
Таким чином своїми умисними протиправними, суспільно - небезпечними діями ОСОБА_8 завдав потерпілому ОСОБА_12 майнової шкоди на загальну суму 3 860 грн. 00 коп.
Після цього також в ніч з 23.10.2017 року на 24.10.2017 року, точного часу не установлено, ОСОБА_8 усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи корисливий умисел спрямований на заволодіння чужим майном, зайшовши зі сторони городу на територію домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_15 , підійшовши до дверей приміщення сараю, відчинив зовнішні двері, які не були зачинені на замок, після чого потрапив до приміщення сараю, звідки таємно повторно викрав алюмінієвий чавун ємністю 18 л, алюмінієвий чавун ємністю 20 л, дві миски алюмінієві ємністю по 10 л кожна, дві алюмінієві миски ємністю 6 л кожна, два алюмінієвих чавуна ємністю 4 л кожний, один алюмінієвий чавун ємністю 8 л, один алюмінієвий чавун ємністю 12 л, алюмінієву каструлю ємністю 6 л, після чого по черзі виніс вказані речі через город до власного автомобіля ВАЗ 2105, який належав останньому на праві користування.
Отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, ОСОБА_8 відвіз металеві речі на вул.Гаївська, де продав ОСОБА_14 .
Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 завдав потерпілій ОСОБА_15 майнової шкоди на загальну суму 1069 грн. 00 коп.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_6 , яка апеляційну скаргу прокурора підтримала частково, просила вирок суду першої інстанції, скасувати та ухвалити новий вирок за яким призначити обвинуваченому покарання без застосування положень ст. 69 КК України, думки обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення вимог скарги прокурора в частині призначення більш суворого покарання, вивчивши матеріали кримінального провадження в сукупності з доводами апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.
У відповідності до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України за встановлених місцевим судом обставин, викладених у вироку, прокурором в апеляційній скарзі не оспорюються, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, тому до їх аналізу колегія суддів не вдається.
Водночас, прокурор вирок суду першої інстанції оскаржив в частині призначеного обвинуваченому покарання, зокрема в частині безпідставного застосування судом положень ст. 69 КК України.
Вивчивши матеріали кримінального провадження в межах заявлених прокурором вимог колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з частиною другою статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як передбачено статтею 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував, пом'якшуючі покарання обставини, а саме: 1) щире каяття обвинуваченого, який висловив критичну оцінку своєї поведінки шляхом повного визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність; 2) активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений добровільно своїми активними діями надавав допомогу органам досудового розслідування та суду в з'ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття; 3) добровільне відшкодування заподіяної шкоди. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 судом не встановлено. Також, суд першої нстанції врахував тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого, який має молодий вік, неодружений, не працює, дітей не має, попередні судимості погашено, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (а.с.101-107).
Крім цього, суд врахував те, що ОСОБА_8 перебуває на обліку у лікаря-психіатра, проте відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 22.11.2021 № 459 обвинувачений є осудним, виявляє ознаки інфантильного розладу особистості, у нього виявлено емоційну незрілість, поверхневість суджень, але він зданий усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.78, 108-112).
Відповідно до досудової доповіді ризик повторного вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення оцінено як середній, його виправлення можливе без позбавлення чи обмеження волі (а.с.45-47).
Враховуючи викладене, наявність більше двох пом'якшуючих обставин, позицію потерпілих щодо покарання та відсутність у них претензій, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідним слід призначити обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК України, перейшовши до іншого більш м'якого покарання, не передбаченого у санкції ч.3 ст. 185 КК України, у виді 6 місяців арешту.
З такою позицією суду колегія суддів апеляційного суду погоджується і попри доводи апеляційної скарги прокурора, вважає за можливе застосування ст. 69 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор наголошував на тому, що судом не враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх системний характер, особу винного, який замість працевлаштування неодноразово порушував закон, переслідуючи корисливий мотив збагатитися за чужий рахунок, встановлені судом пом'якшуючі покарання обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, не встановлено судом їх існування на момент вчинення кримінального правопорушення та безпосередній зв'язок з обставинами вчинення злочину, його причинами, мотивами та наслідками.
З такими твердження апелянта колегія суддів погодитись не може, оскільки тяжкість злочину судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання враховувалась, як враховувались і характеризуючі особу обвинуваченого дані, при цьому в повній їх сукупності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає не достатніми для задоволення скарги доводи прокурора про необхідність призначення обвинуваченому покарання без застосування ст. 69 КК України.
Щодо інших доводів прокурора про те, що судом першої інстанції допущено неправильне застування положень ч. 4 ст. 70 КК України, то з ними колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи інкриміновані кримінальні правопорушення ОСОБА_8 вчинив з 15 на 16 жовтня 2017 року та з 23 на 24 жовтня 2017 року, тобто до ухвалення вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 11.07.2018 року, яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за яке призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт, і яке відбуто ОСОБА_8 повність зі зняттям 15.11.2018 року з обліку в органі пробації (а.с.102).
Також зі справи вбачається, що призначивши покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, суд зазначив про необхідність призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахування вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 11.07.2018 року, судимість за яким погашена, що призвело до зарахування в строк відбування покарання 30 днів арешту, відбутого за вказаним вироком.
З вказаним прокурор не погоджувався, вважаючи що таке зарахування суд першої інстанції здійснив безпідставно.
Такі висновки сторони обвинувачення колегія суддів вважає передчасними, оскільки вони не узгоджуються з висновками Третьої судової палати ККС ВС викладеними у постанові від 02.11.2022 року, справа № 234/17282/17, провадження № 51-2969км21, де йдеться про те, що погашення судимості на підставі п.2-1 ч.1 ст. 89 КК України не звільняє суд від обов'язку застосувати положення ч.4 ст. 70 КК України та зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних проступків, покарання, відбуте повністю за попереднім вироком.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку суду першої інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при ухваленні вироку судом першої інстанції колегією суддів також не встановлено, а тому вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 09.06.2022 року, слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 09.06.2022 року, відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 на цей вирок, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_8 , який знаходиться під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4