Номер провадження: 11-кп/813/758/23
Справа № 495/6900/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.02.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відео конференції виділені матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019160240000279 від 07 лютого 2019 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.01.2023 року,
Цією ухвалою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 04.03.2023.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , не погоджуючись з постановленою ухвалою, просить її скасувати та постановити нове рішення, яким змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на нічний домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.
В обґрунтування доводів посилається на те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжувався більше 25 разів. Судом першої інстанції закінчено дослідження письмових доказів у справі. Посилаючись на зміст положень ст.84, 85, 86 КПК України, обставини подання клопотання про недопустимість доказів, апелянт указує про наявність порушень, які допущені під час збирання доказів у справі, зазначає короткий зміст показів, наданих потерпілими, свідком і стверджує про відсутність доказів, якими підтверджено вину ОСОБА_7 . У зв'язку із чим звертає увагу на те, що саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Апелянт наголошує про те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання і довідка про місце його можливого проживання долучена до матеріалів справи.
Позиції сторін апеляційного провадження.
В умовах введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 воєнного стану забезпечити доставку в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_7 виконати неможливо, згідно з ч.7 ст.11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року учасникам судового процесу, зокрема обвинуваченому ОСОБА_7 забезпечено можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, його було належним чином повідомлено про час розгляду справи, а тому його неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію сторони захисту, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до такого висновку.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки. Вказані суспільні інтереси мають більшу перевагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа Європейського суду з прав людини «Калашніков проти Росії», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Російської Федерації).
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає підстав скасування запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений. Запобіжний захід може бути скасованим коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, зокрема, якщо в ході кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувалися при його обранні (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, тощо).
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Обґрунтованість пред'явленої обвинуваченому ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, визначено на стадії досудового розслідування, а тому доводи апелянта з цього приводу не можуть бути предметом розгляду на стадії судового розгляду.
Судом першої інстанції в порядку ст.331 КПК України за клопотанням прокурора вирішено питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки попередній строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 спливає 05.01.2023. На теперішній час судовий розгляд триває.
Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду клопотання сторони обвинувачення суд врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, обставини злочини, його характер та суспільну небезпечність, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, які дають об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.
Підтвердженням існування зазначених ризиків слугують дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який офіційно непрацевлаштований, неодружений, не має постійного місця проживання, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Також, зважаючи, що остаточне рішення по справі щодо нього не прийнято і на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, тому у даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, суд дійшов висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки цього вимагає суспільний інтерес, який полягає в тому, щоб запобігти спробам обвинуваченого будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Колегія суддів вважає, що судом зроблено обґрунтований висновок про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції стосовно доведеності ризиків, передбачених п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на час судового розгляду не зменшилися.
За результатами перевірки ухвали суду першої інстанції судом апеляційної інстанції встановлено, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого ОСОБА_7 та саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів вважає непереконливими доводи сторони захисту про недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, оскільки з огляду на характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 в разі доведення його вини в обсязі пред'явленого обвинувачення, є доведеною вірогідність ухилення обвинуваченого від суду, а також незаконного впливу на потерпілих та свідків, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому для доведеності існування ризиків не є обов'язковою доведеність вчинення особою активних дій.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 в разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, у якому він обвинувачується, відсутність позитивних відомостей про особу обвинуваченого, який не працює, неодружений, не має постійного місця проживання, не має міцних соціальних зв'язків, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого є необхідним для запобігання ризиків ухилення ОСОБА_7 від суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню, що в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим для запобігання настання зазначених ризиків.
Висновок суду про необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 є правильним, оскільки забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, і доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, висновків суду першої інстанції не спростовують.
На даній стадії судового розгляду не надається оцінка доказам, фактичним обставинам справи, доведеності чи недоведеності вини, допустимості чи недопустимості доказів, а тому до уваги не приймаються доводи апелянта про те, що у справі відсутні належні та допустимі докази доведення вини ОСОБА_7 в обсязі висунутого йому обвинувачення.
Ці питання є предметом судового розгляду в суді першої інстанції і мають бути вирішенні по суті обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_7 , при ухваленні вироку.
Жодними доказами не підтверджені обставини того, що за станом здоров'я ОСОБА_7 не може утримуватись під вартою.
Аргументи апелянта про наявність довідки, якою підтверджено можливе місце проживання обвинуваченого не свідчать про доведеність таких обставин та доведеність безумовних доказів того, що саме за наявності можливого місця проживання у ОСОБА_7 буде забезпечено належну процесуальну поведінку останнього в разі застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Тривалість судового розгляду не впливає на законність та правильність вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу.
Між тим, колегія суддів знаходить слушними доводи захисника щодо тривалого судового розгляду кримінального провадження, під час якого обвинуваченийОСОБА_7 постійно перебуває під вартою, у зв'язку із чим вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст.8 Конституції України, та приписи ст.28, 318 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Водночас ч.1 ст.318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 свідчить про те, що обвинувачений утримується під вартою тривалий час, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України - залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.01.2023, якою стосовно ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.03.2023 року, - залишити без змін.
Звернути увагу суду на те, що відповідно до вимог ст.28, 318 КПК України кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4