8 лютого 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.01.2023 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Снігурівка Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України,
- обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 березня 2023 року включно з визначенням застави у розмірі 214 720, 00 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять).
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_7
захисник: ОСОБА_5
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати. Постановити нову ухвалу, якою змінити розмір застави.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 березня 2023 року включно з визначенням застави у розмірі 214 720, 00 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять).
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Захисник вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою.
Зазначає, що серйозність обвинувачення та суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою тримання особи під вартою.
Стверджує, що слідчим суддею безпідставно, без врахування фінансового стану підозрюваного, визначено максимальний розмір застави.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слідчим суддею встановлені наступні обставини.
СУ ГУНП України в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 , підозрюється в тому, що 21.12.2022 ОСОБА_6 прибув до службового кабінету № 3 начальника 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_8 , розташованого в адміністративній будівлі, яка належить УСБУ в Миколаївській області за адресою: Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Чайковського, 41, та в ході розмови з останнім ОСОБА_6 висунув пропозицію надання неправомірної вигоди у сумі 1 000 доларів США ОСОБА_8 за не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст.111-1 КК України, а також невжиття ОСОБА_8 слідчих заходів для подальшого документування інших його протиправних дій, які будуть підставою для зміни раніше повідомленої підозри чи повідомлення додаткової підозри за новими фактами та епізодами його злочинних дій.
19.01.2023 о 14:43 ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, приїхав до адміністративної будівлі, яка належить УСБУ в Миколаївській області за адресою: Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Чайковська, 41 та разом з ОСОБА_8 зайшов до службового кабінету № 3, в якому надав йому неправомірну вигоду в сумі 20 000 гривень, за не проведення слідчих дій, спрямованих на встановлення причетності ОСОБА_6 до вчинення ряду аналогічних кримінальних правопорушень.
Після надання неправомірної вигоди ОСОБА_8 , ОСОБА_6 був затриманий співробітниками правоохоронних органів.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказуючи, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор вважав, що неможливо запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного злочину, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Врахував дані про особу підозрюваного, ступінь встановлених ризиків, обставини кримінального правопорушення і дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам. Прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що є значна ймовірність того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 369 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи фактичні обставини та суспільну небезпечність кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією проти Української Держави та спрямоване на грубе порушення суспільних відносин у сфері службової діяльності, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам, а саме ризику переховування від слідства та суду, ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як на даний час не проведено в повному обсязі всіх необхідних і можливих слідчих дій з метою отримання доказів вини ОСОБА_6 та останній може вжити заходів щодо затягування досудового розслідування, шляхом уникнення від проведення слідчих дій за його участю, також ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні іншого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 111-1 КК України, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів.
Що стосується розміру застави, з яким не погоджується сторона захисту, то слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність визначення застави в сумі 214 720, 00 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять), оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку колегії суддів, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Так, при визначенні розміру застави стосовно підозрюваного, слідчим суддею було враховано тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, його майновий стан, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та правильно визначив розмір застави, який, з урахуванням наведених ризиків і особи підозрюваного, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, забезпечити його належну процесуальну поведінку у кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.01.2023 року, щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді