08 лютого 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/457/23
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., перевіривши обставини усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
10.01.2023 адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, здійснюючи представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , направила до Полтавського окружного адміністративного суду позов (надійшов до суду 17.01.2023), що заявлений до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по лютий 2019 року індексації грошового забезпечення у повному розмірі, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року і березень 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по лютий 2019 року із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Разом з позовною заявою адвокат подала заяву про поновлення строку, в якій просила суд поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року заяву про поновлення строку було залишено без задоволення, а позовну заяву - без руху та запропоновано позивачеві усунути виявлені недоліки шляхом надання до суду доказів, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, відмінних від зазначених у заяві про поновлення строку.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначав, що спір фактично стосується вимог про стягнення сум, які не нараховані та не виплачені військовослужбовцю у період з 01.01.2016 по 08.02.2019.
Строки ж звернення до суду за вирішенням трудових спорів, в тому числі й щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, нині врегульовує стаття 233 КЗпП України, частина друга якої у редакції згідно із Законом №2352-IX від 01.07.2022 передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отож, з 19.07.2022 законодавцем встановлено тримісячний строк для звернення працівника до суду з позовом про виплату усіх сум заробітку при звільненні.
Поряд з цим, зважаючи на принцип правової визначеності, невід'ємною складовою якого є вимога про передбачуваність правової норми, позивач у будь-якому випадку мав право звернутися до суду з цим позовом упродовж трьох місяців з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ, тобто до 19.10.2022.
Разом з цим позовна заява підписана адвокатом 09.01.2023, а подана до суду лише 10.01.2023.
На обставину пропуску строку звернення до суду вже звертав увагу позивача суд, залишаючи без руху позовну заяву у справі №420/11585/22, яка в подальшому була повернута позивачеві.
З огляду на це суд зробив висновок про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України в частині дотримання строку звернення.
25.01.2023 адвокат Єрьоміна В.А., на усунення недоліків виявлених судом, направила на електронну пошту суду заяву від 25.01.2023 про поновлення строку, в якій зазначила, що незважаючи на факт набрання 19.07.2022 чинності Законом України №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким викладено у новій редакції норму статті 233 КЗпП України, тлумачення вказаної норми має узгоджуватися з рішеннями Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013 та № 9-рп/2013 від 15.10.2013, відповідно до яких в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Суд визнає мотиви, наведені представником позивача, помилковими з урахуванням тієї обставини, що тлумачення закону, які надавалися Конституційним Судом України у рішенні №8-рп/2013 від 15.10.2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" та у рішенні №9-рп/2013 від 15.10.2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, стосуються тлумачення Судом статті 233 КЗпП України у редакції до внесення у неї змін Законом №2352-IX від 01.07.2022.
На момент звернення до суду з цим позовом порядок обчислення строків у цій категорії справ змінився, і офіційного тлумачення новому порядку, зокрема статті 233 КЗпП України, Конституційний Суд ще не надавав.
У зв'язку зі зміною нормативно-правового регулювання порядку обчислення строків, суд, в силу приписів ч. 3 ст. 3 КАС України, застосовує закон, чинний на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З огляду на обставини зміни законодавства в частині обчислення строків звернення до суду, зокрема, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, висновки, сформульовані у рішеннях Конституційного Суду №8-рп/2013 від 15.10.2013 та №9-рп/2013 від 15.10.2013, застосуванню вже не підлягають, так як втратили свою актуальність.
Тож наведені представником позивача у заві про поновлення строку від 25.01.2023 обставини суд визнає неповажними.
Про наявність інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, представник не повідомляє.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, суд зобов'язаний повернути позовну заяву позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними обставини, наведені у заві про поновлення строку від 25.01.2023.
Заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про поновлення строку від 25.01.2023 - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали видати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун