30 січня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/11010/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі ГУПФ України в м. Києві), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
скасувати рішення ГУПФ України в Полтавській області від 17.11.2022 №262940011344 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати ГУПФ України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 10.11.2022.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на наявність у нього права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зазначив, що відповідач протиправно відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на відсутність необхідної тривалості пільгового стажу роботи за списком №1, чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення.
2. Позиція відповідачів.
ГУПФ України в Полтавській області у відзиві на позовну заяву /а.с. 40-41/ зазначено, що наданої позивачем разом із заявою про призначення пенсії трудової книжки не достатньо для обчислення пільгового стажу роботи за списком №1, оскільки в ній відсутні відомості, що визначають право на відповідний вид пенсії. За твердженням представника відповідача, до пільгового стажу не зараховано період з 22.08.1992 по 21.09.1992 на підставі довідки від 05.09.2022 №11/К-78, оскільки цей період не підтверджений атестацією робочих місць, а також період роботи на підставі довідки від 27.09.2022 №25, оскільки посади, зазначені у цій довідці, не відповідають записам у трудовій книжці. На цій підставі, представник відповідача вважав, що рішення ГУПФ України в Полтавській області від 17.11.2022 №262940011344 є правомірним та обґрунтованим, а позовні вимоги ОСОБА_1 - безпідставними.
ГУПФ України в м. Києві у наданому до суду відзиві на позов просило у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 63-65/. Свою позицію представник відповідача мотивував посиланням на те, що заява ОСОБА_1 від 10.11.2022 про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності розглянута по суті ГУПФ України в Полтавській області, а тому саме зазначений пенсійний орган є належним відповідачем.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 4-6/.
10.11.2022 позивач звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1) /а.с. 44-45/.
Рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 17.11.2022 №262940011344 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з огляду на відсутність пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку /а.с. 43/. Мотивуючи це рішення пенсійний орган зазначив, що аналіз наданих позивачем документів свідчить про підтвердження стажу роботи за списком №1 тривалістю 05 років 10 місяців 08 днів, якого недостатньо для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. При цьому, до пільгового стажу не зараховано період з 22.08.1992 по 21.09.1992 на підставі довідки від 05.09.2022 №11/К-78, оскільки цей період не підтверджений атестацією робочих місць, а також період роботи на підставі довідки від 27.09.2022 №25, оскільки посади, зазначені у цій довідці, не відповідають записам у трудовій книжці.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон №1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом підпункту 1 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
При цьому, як визначено статтею 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У силу пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (надалі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 (надалі - Порядок № 22-1; у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, з-поміж іншого: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд враховує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах чоловікам з підстави, визначеної підпунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є: 1) досягнення віку 50 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 25 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за список №1 тривалістю щонайменше 10 років. У разі відсутності в особи повного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (щонайменше 10 років) та за наявності не менше половини такого стажу, а також за наявності страхового стажу тривалістю щонайменше 25 років пенсії на пільгових умовах чоловікам призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058 - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Так, позивачу 01.02.2022 виповнилось 50 років, що підтверджено його паспортним документом /а.с. 4/.
Пенсійним органом проведено обчислення страхового стажу позивача та визначено, що такий стаж загалом становить 26 років 01 місяць 05 днів, про що зазначено безпосередньо у спірному рішенні.
Натомість, спірним у цій справі є наявність у позивача підтвердженого у визначеному законом порядку стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Суд зауважує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Такий висновок наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №513/1169/16-а, від 25.03.2021 у справі №408/7500/16-а.
Позивач разом із заявою про призначення пенсії надав пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_1 , у якій наявні записи:
від 28.06.1990 про прийняття на роботу токарем в механічний цех №31 Київського заводу "Більшовик";
від 14.12.1990 про переведення в ковальсько-штамповочний цех №09 учнем коваля на молотах і пресах;
від 10.04.1991 про встановлення спеціальності коваля на молотах і пресах 2-го розряду дільниці №4;
від 01.03.1992 про встановлення 3-го розряду коваля на молотах і пресах дільниці №4;
від 01.08.1994 про встановлення другої спеціальності електрозварювальника 3-го розряду;
від 15.04.1997 про звільнення за власним бажанням /а.с. 7-9, у т.ч. зі звороту/.
Також позивач разом із заявою про призначення пенсії надав пенсійному органу довідку від 25.10.2022 вих.№11/К-92, видану Акціонерним товариством "Перший Київський машинобудівний завод", якою повідомлено, що ОСОБА_1 за період з 14.12.1990 по 15.04.1997 працював повний робочий день на Київському ордена Леніна заводі "Більшовик" на ковальсько-штампувальній дільниці №09 ковалем на молотах і пресах, виконував роботу за професією, посадою коваля на молотах і пресах, що передбачена Списком 1 розділ ХІ підрозділ 2 позиція 1110200а-13225 постанови КМУ від 11.03.1994 №162 /а.с. 60, зі звороту/.
ГУПФ України в Полтавській області у рішенні від 17.11.2022 №262940011344 зазначено, що на підставі записів у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджено пільговий стаж роботи за списком №1 тривалістю 05 років 10 місяців 08 днів.
До матеріалів справи залучено розрахунок стажу ОСОБА_1 , проведений ГУПФ України в Полтавській області, зі змісту якого слідує, що до стажу роботи позивача за списком №1 зараховані періоди його праці на Київському ордена Леніна заводі "Більшовик" на ковальсько-штампувальній дільниці №09 ковалем на молотах і пресах з 14.12.1990 по 21.08.1992, з 22.09.1992 по 06.04.1994, з 30.04.1994 по 05.02.1995, з 07.03.1995 по 08.03.1995, з 10.04.1995 по 17.04.1995, з 19.05.1995 по 02.02.1997, з 02.03.1997 по 15.04.1997 /а.с. 61/.
Водночас, до стажу роботи позивача за списком №1 не зараховані такі періоди: з 22.08.1992 по 21.09.1992, з 07.04.1994 по 29.04.1994, з 06.02.1995 по 06.03.1995, з 09.03.1995 по 09.04.1995, з 18.04.1995 по 18.05.1995, з 03.02.1997 по 01.03.1997.
Як зазначено у оспорюваному рішенні, період з 22.08.1992 по 21.09.1992 на підставі довідки від 05.09.2022 №11/К-78 не зараховано до пільгового стажу, оскільки цей період не підтверджений атестацією робочих місць.
З цього приводу суд звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у пункті 60 постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача за списком №1 періоду з 22.08.1992 по 21.09.1992.
У свою чергу, рішення ГУПФ України в Полтавській області від 17.11.2022 №262940011344 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах не містить обґрунтувань, з яких підстав до стажу роботи позивача за списком №1 не зараховані періоди з 07.04.1994 по 29.04.1994, з 06.02.1995 по 06.03.1995, з 09.03.1995 по 09.04.1995, з 18.04.1995 по 18.05.1995, з 03.02.1997 по 01.03.1997.
Поряд з цим, як зазначено у згаданій вище довідці АТ "Перший Київський машинобудівний завод" від 25.10.2022 вих.№11/К-92, у зазначені періоди позивачу надавалась відпустка без збереження заробітної плати /а.с. 60, зі звороту/.
Однак, суд враховує, що спільним листом Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України від 10.05.1994 №01-3/406-02-2 затверджені роз'яснення "Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах", відповідно до пункту 3 яких право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Спискам N 1 і 2, упродовж повного робочого дня.
Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій.
Пунктом 5 названих роз'яснень передбачено, що працівникам спеціалізованих підприємств, організацій, цехів, дільниць та інших структурних підрозділів (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятий повний робочий день безпосередньо у виробничих цехах, відділеннях і на дільницях на роботах, в професіях і на посадах, передбачених Списками для даного виробництва, пільгові пенсії призначаються за відповідними розділами Списків N 1 і 2 як працівникам виробничих структурних підрозділів.
У цих випадках стаж, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, обчислюється за загальними правилами, якщо працівники спеціалізованих підприємств, організацій, цехів та інших структурних підрозділів постійно зайняті на роботах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах (пункт 3 роз'яснення). Якщо ж зазначені працівники постійно на цих роботах не зайняті, спеціальний (пільговий) стаж обчислюється за фактично відпрацьованим часом.
Згідно з частинами другою, третьою статті 84 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент працевлаштування позивача на Київському ордена Леніна заводі "Більшовик") за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства, установи, організації з не залежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.
Статтею 34 Кодексу законів про працю України визначено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Відтак, час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а.
Проте у цій справі відповідач наведених положень чинного законодавства не врахував, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, періодів його трудової діяльності з 07.04.1994 по 29.04.1994, з 06.02.1995 по 06.03.1995, з 09.03.1995 по 09.04.1995, з 18.04.1995 по 18.05.1995, з 03.02.1997 по 01.03.1997.
Окрім того, трудова книжка ОСОБА_1 містить запис від 14.12.1999 про прийняття в ковальсько-термічний цех ковалем на молотах і пресах ЗАТ "Арма-Клапан" /а.с. 9, зі звороту/, а також запис від 01.11.2002 про звільнення позивача за переведенням у корпорацію "Київська арматура" /а.с. 10/.
Слід врахувати, що професія коваля на молотах і пресах, яку виконував ОСОБА_1 будучи працевлаштованим у ЗАТ "Арма-Клапан" з 14.12.1999 по 01.11.2002 дає право на призначення пенсії за списком №1, розділ ХІ "Металообробка", п. 2а "Ковальсько-пресове виробництво" (ковалі на молотах і пресах) 1110200а-13225, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162.
Наведене також підтверджено довідкою від 28.06.2022 вих.№09, виданою ЗАТ "Арма-Клапан", що долучена представником позивача до позовної заяви.
При цьому, хоча у матеріалах справи й відсутні докази, що така довідка надавалась позивачем разом із заявою про призначення пенсії, її копію вручено ГУПФ України в Полтавській області разом із позовною заявою ОСОБА_1 .
Тож згадана довідка буде врахована судом під час ухвалення рішення у цій справі.
Загалом суд звертає увагу на те, що рішення ГУПФ України в Полтавській області від 17.11.2022 №262940011344 не містить обґрунтувань з яких підстав до стажу роботи позивача за списком №1 не зарахований період його працевлаштування у ЗАТ "Арма-Клапан" з 14.12.1999 по 01.11.2002.
Те саме стосується й працевлаштування позивача у корпорації "Київська арматура" з 01.11.2002 по 22.05.2006. Так, залученою до матеріалів справи копією трудової книжки підтверджено, що 01.11.2002 позивача прийнято на роботу до корпорації "Київська арматура" на посаду коваля на молотах і пресах, 21.07.20003 - присвоєно другу професію стропальника 3-го розряду, 27.09.2005 - присвоєно 5-й розряд коваля, 16.01.2006 - переведено ковалем 6-го розряду, а 22.05.2006 - звільнено з роботи у порядку переведення до ЗАТ "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" /а.с. 10-11/.
Крім того, трудова книжка позивача містить запис про те, що на підставі наказу від 16.08.2002 №220 в ЗАТ "Арма-Клапан" проведена чергова атестація робочих місць за умовами праці для підтвердження права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за списком №1 /а.с. 10, зі звороту.
Разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надавав пенсійному органу копію наказу ЗАТ "Арма-Клапан" від 16.08.2002 №220 "Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права працюючих на пільгове пенсійне забезпечення за віком" з переліком атестованих робочих місць за професіями, у якому зазначено коваля на молотах і пресах /а.с. 51, 52/.
У контексті вищеописаного, суд повторює, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, й лише виключно у разі відсутності у ній відомостей про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу мають надаватись уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
За обставин цього спору ГУПФ України в Полтавській області ні у спірному рішенні, ані у відзиві на позов не наведено жодних аргументів, що свідчили б про відсутність підстав для врахування періодів роботи позивача у ЗАТ "Арма-Клапан" та корпорації "Київська арматура" при обчислені стажу за списком №1.
Щодо незарахування до стажу роботи позивача за списком №1 періодів з 22.05.2006 по 31.10.2007 та з 01.11.2007 по 03.10.2008, підтверджених довідкою від 27.09.2022 вих.№25, виданою ПрАТ "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" /а.с. 58/, суд враховує такі обставини.
Трудова книжка ОСОБА_1 містить запис від 22.05.2006 про прийняття на роботу в Закрите акціонерне товариство "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" за переведенням з корпорації "Київська арматура" ковалем шостого розряду в заготівельне виробництво /а.с. 11, зі звороту/, запис від 26.02.2007 про переведення травильником п'ятого розряду заготівельного виробництва, запис від 01.11.2017 про переведення термістом шостого розряду заготівельного виробництва, від 03.10.2008 - про звільнення з роботи за власним бажанням /а.с. 12/.
Натомість, у довідці від 27.09.2022 №25 зазначено, що позивач у період з 22.05.2006 по 31.10.2007 працював повний робочий день на посаді коваля 6-го розряду, а з 01.11.2007 по 03.10.2008 - на посаді терміста 5-го розряду /а.с. 58/.
Тож, відомості згаданої довідки не у повній мірі відповідають записам у трудовій книжці ОСОБА_1 .
На думку суду, у цих обставинах слід врахувати, що особою, відповідальною за ведення трудової книжки, є роботодавець, а тому будь-які допущені ним помилки не можуть мати негативних наслідків для працівника.
До того ж, основною умовою для надання працівником при зверненні за призначенням пенсії довідки про підтвердження наявного трудового стажу є саме відсутність трудової книжки або невідповідність записів у ній вимогам чинного законодавства.
Суд враховує, що довідка від 27.09.2022 вих.№25, видана ПрАТ "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" /а.с. 58/, містить необхідні відомості для обчислення стажу роботи позивача за списком №1.
Водночас, у разі наявності у пенсійного органу сумнівів у достовірності зазначених у довідці обставин, останній має можливість провести перевірку достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення пенсії відповідно до статті 66, частини першої статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частини першої статті 40, частини третьої статті 44, пункту1 частини першої статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
А тому, відмова у зарахуванні до стажу роботи позивача за списком №1 періодів його трудової діяльності у ЗАТ "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" з 22.05.2006 по 03.10.2008 є передчасною.
Підсумовуючи вищевикладене суд констатує, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
Таким чином, рішення ГУПФ України в Полтавській області від 17.11.2022 №262940011344, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на підставі частини другої статті 9, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує, що у силу статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Зважаючи на те, що ГУПФ України в Полтавській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.11.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах належним чином не дослідив всю сукупність наданих позивачем документів, а також з огляду на надання позивачем разом з позовною заявою додаткових документів, які отримані відповідачем, однак не були предметом його розгляду, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.
При цьому суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.11.2022 про призначення пенсії за віком визначено ГУПФ України в Полтавській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджено квитанцією від 26.12.2022 №5617-1091-0637-4246 /а.с. 3, зі звороту/. Зазначену суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 31/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та спір носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.11.2022 №262940011344 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
1) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 42098368; вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053);
2) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба