27 січня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/10941/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - ГУПФ України в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.09.2022 №164750005146 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати ГУПФ України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи на посаді тракториста у повному обсязі з 10.02.1983 по 31.03.2000 в колгоспі імені Петровського та агрофірмі Петровського;
зобов'язати ГУПФ України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період трудової діяльності позивач набув стаж, достатній для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, відповідач відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з огляду на відсутність необхідної тривалості спеціального стажу роботи, підтвердженого в установленому порядку, передбаченому статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
2. Позиція відповідачів.
ГУПФ України в Полтавській області у наданому до суду відзиві на позов просило у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 41-47/. Свою позицію представник відповідача мотивував посиланням на те, що заява ОСОБА_1 від 09.09.2022 про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності розглянута по суті ГУПФ України в Харківській області, а тому саме зазначений пенсійний орган є належним відповідачем.
Представник ГУПФ України в Харківській області у відзиві на позов /а.с. 79-80/ зазначив, що рішення від 15.09.2022 №164750005146 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є правомірним та обґрунтованим, а позовні вимоги безпідставними, оскільки наданими разом із заявою документами підтверджено стаж роботи позивача на посаді тракториста тривалістю 19 років 01 місяць 06 днів, що є недостатнім для призначення йому пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На цій підставі, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 6-7/.
09.09.2022 позивач звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах /а.с. 52-53/.
Рішенням ГУПФ України в Харківській області від 15.09.2022 №164750005146 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з огляду на відсутність необхідного спеціального стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку /а.с. 50/.
Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У відповідності до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Аналогічні положення містяться у пункті "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Отже, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах чоловікам з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, є: 1) досягнення віку 55 років, 2) наявність загального страхового стажу не менше 30 років; 3) наявність спеціального (пільгового) страхового стажу (робота трактористом-машиністом і безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства) не менше 20 років.
Так, позивачу у вересні 2022 року виповнилося 55 років, що підтверджено його паспортним документом /а.с. 6/.
Пенсійний орган обчислив загальний стаж роботи позивача та у спірному рішенні зазначив, що він становить 39 років 06 місяців 08 днів /а.с. 50, 51/.
Отже, позивач досяг віку 55 років та має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, спір щодо цих обставин між сторонами відсутній.
Натомість, спірним у цій справі є наявність у позивача підтвердженого у визначеному законом порядку стажу роботи трактористом-машиністом із безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства тривалістю не менше 20 років.
Так, обчислений пенсійним органом пільговий стаж роботи ОСОБА_1 складає 19 років 01 місяць 06 днів /а.с. 50/.
Зі змісту розрахунку стажу слідує, що до пільгового стажу позивачу не зараховані періоди роботи у колгоспі з 02.07.1982 по 31.12.1982, з 01.01.1983 по 11.10.1985, з 26.12.1987 по 31.12.1987 та з 01.01.1988 по 09.03.1993, а також період роботи з 10.03.1993 по 31.03.2000 /а.с. 51/.
З цього приводу суд зауважує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 (надалі - Порядок № 22-1; у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, з-поміж іншого: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Такий висновок наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №513/1169/16-а, від 25.03.2021 у справі №408/7500/16-а.
ГУПФ України в Харківській області у рішенні від 15.09.2022 №164750005146 зазначено, що до стажу роботи ОСОБА_1 зараховано усі періоди роботи.
При цьому рішення пенсійного органу не містить посилань на недостовірність наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів, їх недостатність, відсутність у них необхідних відомостей тощо.
Суд звертає увагу на те, що порядок ведення трудових книжок колгоспників урегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (надалі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд враховує, що разом із заявою від 09.09.2022 ОСОБА_1 надав пенсійному органу трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 , у якій містяться такі записи про членство у колгоспі: від 02.07.1982 - про прийняття в члени колгоспу імені Петровського Глобинського району Полтавської області, від 10.02.1993 - про прийняття в члени агропромфірми ім. Петровського з огляду на реорганізацію колгоспу ім. Петровського, від 31.03.2000 - про виведення з членів АПФ ім. Петровського у зв'язку з реформуванням останньої в приватне сільськогосподарське підприємство /а.с. 54, зі звороту/.
Також зазначена трудова книжка містить записи про роботу позивача: від 02.07.1982 - про прийняття в колгосп ім. Петровського різноробочим, від 10.02.1983 - про переведення трактористом колгоспу, від 10.02.1993 - про прийняття трактористом агрофірми ім. Петровського, від 31.03.2000 - про звільнення з роботи тракториста АПФ ім. Петровського /а.с. 55/.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження персоніфікованого обліку - на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності вказаним вище законом пенсії на загальних підставах призначались згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", статтею 56 якого передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.
Так, залучена до матеріалів справи копія трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 містить записи про кількість трудоднів за період з 1982 по 2000 роки /а.с. 64, у т.ч. зі звороту/. Зокрема, записами у трудовій книжці підтверджено, що ОСОБА_1 виконав річний мінімум трудової участі у громадському господарстві у 1983, 1984, 1988-1999 роках; у 1982 році позивач відробив 143 трудодні (прийнятий у члени колгоспу 02.07.1982), у 1985 - 1987 роках позивач проходив службу у Радянській Армії, з урахуванням чого у 1985 році кількість трудоднів склала 218, 1986 році - 0, а у 1987 році - 6; у 2000 році позивач виведений з членів АПФ ім. Петровського, кількість трудоднів склала 48.
Тож, наданою позивачем трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_2 підтверджено факт його роботи трактористом у колгоспі ім. Петровського та АПФ ім. Петровського. У свою чергу, виконання позивачем норми трудоднів свідчить про його безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці колгоспника фактичним обставинам справи суду не надано.
Окрім того, суд враховує, що позивач разом із заявою про призначення пенсії надав пенсійному органу архівні довідки Комунальної установи "Трудовий архів" Глобинської міської ради від 08.09.2022 №01-11/740 про кількість трудоднів у 1982-2000 роках /а.с. 65/ та від 08.09.2022 №01-11/739 про відсутність записів щодо переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, про надання відпусток без збереження заробітної плати за період роботи з 02.07.1982 по 31.03.2000 /а.с. 67/.
Зазначені документи були надані ГУПФ України в Харківській області разом із заявою ОСОБА_1 від 09.09.2022 про призначення пенсії.
Водночас ні рішення від 15.09.2022 №164750005146, ані відзив ГУПФ України в Харківській області на позов не містять жодних обґрунтувань, з яких підстав пенсійний орган не врахував до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи трактористом у колгоспі ім. Петровського та АПФ ім. Петровського.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що рішення пенсійного органу про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень та є передчасним, адже пенсійний орган належним чином не розглянув подані позивачем документи та не навів мотивів, з яких підстав ним не зараховано до пільгового стажу роботи окремі періоди трудової діяльності позивача.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУПФ України в Харківській області від 15.09.2022 №164750005146, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи позивача трактористом у колгоспі імені Петровського та агрофірмі Петровського.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зарахування до пільгового стажу усього періоду роботи з 10.02.1983 по 31.03.2000 у повному обсязі задоволенню не підлягають, оскільки позивач з 12.10.1985 по 16.11.1987 проходив строкову військову службу у Радянській Армії.
Також суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком визначено ГУПФ України в Харківській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджено квитанцією від 16.12.2022 №0.0.2778378317.1 /а.с. 31/. Зазначену суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 32/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення ГУПФ України в Харківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком без наявних на те законних підстав та спір носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Харківській області.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.09.2022 №164750005146 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення по суті заяви, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи трактористом у колгоспі імені Петровського та агрофірмі Петровського..
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; с. Бабичівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39073).
Відповідачі:
1) Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 14099344; Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022);
2) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба