про залишення позовної заяви без руху
08 лютого 2023 року справа № 320/2222/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційних дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства юстиції України з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21 жовтня 2021 року № 3758/5;
- скасувати реєстраційні дії державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, проведені 22 жовтня 2021 року відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 21 жовтня 2021 року № 3758/5;
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши позовну заяву на предмет її відповідності положенням Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі 639/8782/16-а).
Так, предметом спору у даній справі є, зокрема, наказ Міністерства юстиції України від 21 жовтня 2021 року № 3758/5.
До суду позивач звернувся 02.02.2023, подавши позовну заяву нарочно до канцелярії суду, про що свідчить відтиск поштового штемпеля відділу канцелярії суду на позовній заяві, тобто з пропуском шестимісячного строку.
В позовній заяві позивач зазначає про те, що наказом Міністерства юстиції України від 21.10.2021 № 3758/5 було задоволено скаргу Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 03.09.2021 №4382/19.2-11, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 06.09.2021 за №92415-11-21 на реєстраційні дії, вчинені, серед іншого, приватним виконавцем Бандолою Олександром Олексійовичем. Зокрема зазначає, що оскаржуваним наказом було скасовано рішення від 23.07.2021 №59431039, прийняте приватним виконавцем Бандолою О.О. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу визначено висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.09.2021 за результатами розгляду скарги ДП "НАІС" від 03.09.2021 №4382/19.2-11, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.09.2021 за №98708-11-21. При цьому вказує, що оскаржувані реєстраційні дії було вчинено на користь ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався після отримання 25.01.2023 Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №10343551447 від 25.01.2023, отже, на думку позивача, він звернувся до суду з цим позовом в межах строку звернення, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Суд зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною першою статі 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Вимоги до письмових доказів встановлені статтею 94 КАС України.
Так, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви позивачем додано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №10343551447 від 25.01.2023; копію скарги Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 03.09.2021 №4382/19.2-11; копію наказу Міністерства юстиції України від 21.10.2021 № 3758/5, зроблену з копії такого наказу; копію Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.09.2021, зроблену з копії такого висновку.
При цьому, додані до позовної заяви копії скарги Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 03.09.2021 №4382/19.2-11, наказу Міністерства юстиції України від 21.10.2021 № 3758/5 та Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.09.2021 - завірені представником позивача із зазначенням "згідно з оригіналом" - 01.02.2023.
У той же час, позивач у позовній заяві не зазначає обставин, за яких ним або його представником було отримано копії документів, які додані до позовної заяви.
Відсутність повідомлення про джерело отримання доданих копій документів до позовної заяви ставить під сумнів факт необізнаності позивача про існування спірного наказу до 25.01.2023.
Так, приймаючи до уваги, що позивачу не було відомо про існування порушення своїх прав, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання 25.01.2023 Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №10343551447 від 25.01.2023, суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідних дій після цієї дати з метою отримати відповідні докази для звернення до суду.
У постанові від 18.01.2023 по справі №160/6211/21 Верховний Суд висловив позицію, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
У зв'язку з викладеним, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду належні докази на підтвердження обставин щодо отримання копії оскаржуваного наказу, а в разі необхідності - заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня отримання (вручення) ухвали про залишення позовної заяви без руху (або її тексту) позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати суду належні докази отримання оскаржуваного наказу, а в разі необхідності - заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.