08 лютого 2023 року Справа № 280/6854/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком з 05.06.2022 відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показників середньої заробітної плати по Україні за 2019 - 2021 роки;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2019 - 2021 роки, та виплатити недоплачений її розмір, з урахуванням різниці, що була виплачена раніше, починаючи з 05.06.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з грудня 2014 року їй була призначена пенсія за вислугою років, як працівнику освіти, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та вона перебуває на обліку в Пенсійному фонді. Зазначає, що після досягнення пенсійного віку та наявністю необхідного стажу, набула право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 05.06.2022 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Стверджує, що пенсію за віком їй призначили, але обрахували невірно. 02.11.2022 позивач звернулась із заявою до відповідача про обрахування пенсії за віком з урахуванням положення ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», використовуючи в розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019 - 2021 роки. У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 16.11.2022 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком та вказав, що правові підстави перерахунку пенсії, який позивач вимагає в заяві відсутні, пенсію було розраховано у 2022 році виходячи із показника заробітної плати за 2014 - 2016 роки. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою суду від 12.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 11.01.2023 на адресу суду надіслав відзив (вх. № 1635), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що з 01.12.2014 позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 13.09.2010 № 1058. Вказує, що позивачем у позовній заяві помилково зроблено висновок про те, що пенсія за вислугу років та пенсія за віком є різними видами пенсії і у її випадку відбувається призначення нової пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати України за календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком за 2019 - 2021 роки, оскільки питання призначення та виплати пенсії за вислугу років врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення», а пенсії за віком врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із чим вважає, що 05.06.2022 позивач звернулася із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший. На підставі норм чинного законодавства та на підставі викладеного, зауважує, що оскільки позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років як працівнику сфери освіти з 01.12.2014, тому у неї відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019 - 2021 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший. З огляду на викладені обставини, вважає, що пенсія позивачу розрахована вірно, відповідно до чинного законодавства України, на підставі чого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з 01 грудня 2014 року їй призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
З січня 2015 року виплату пенсії за вислугу років позивачу було призупинено у зв'язку із працевлаштуванням на роботу, про що вказує відповідач у своїму листі №12593-12242/О-02/8-0800/22 від 16.11.2022 (а.с.8).
Набувши право на пенсію за віком на загальних підставах, 05.06.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
З 05.06.2022 позивачу призначена та виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
02.11.2022 позивач звернулась до відповідача із заявою (а.с.7), в якій просила провести перерахунок призначеної їй пенсії із врахуванням показника середньої заробітної плати за три останні роки, які передували дню призначення пенсії за віком, тобто за 2019 - 2021 роки, на що відповідач листом № 12593-12242/О-02/8-0800/22 від 16.11.2022 повідомив про те, що переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 05.06.2022 було здійснено відповідно до статей 40, 45 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник та враховуючи те, що первинно позивачу була призначена пенсія за вислугу років з грудня 2014. Вказує, що на підставі наданої через вебпортал Пенсійного фонду України заяви від 05.06.2022 щодо переходу на інший вид пенсії позивача було переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, яка розрахована виходячи із показника середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки - 6186,32.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови в розрахунку пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2019 - 2021 роки, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 2 Закону № 1058-IV передбачено, що перший рівень у системі пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що приписами Закону № 1058-IV встановлено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Абзацом 1 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За змістом частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Положеннями частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Проаналізувавши вказані вище норми Закону № 1058-ІV вбачається, що частиною 3 статті 45 цього Закону установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. В даному випадку, мова йде про поширення зазначеної норми виключно на види пенсійних виплат, визначених частиною 1 статті 9 цього ж Закону (пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника), у зв'язку із чим показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
Водночас, суд звертає увагу, що за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася вперше, подавши 05.06.2022, після досягнення шістдесятирічного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, заяву про призначення пенсії за віком, що не заперечується жодною із сторін.
Відтак, оскільки за призначенням пенсійних виплат відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше у червні 2022 року, тому відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV.
Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-ХІІ) (у редакції на час призначення позивачці пенсії за вислугу років), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Статтею 51 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За приписами частин 1 та 2 статті 7 Закону № 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до пункту 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції на час призначення позивачці пенсії за вислугу років), пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 528/639/17 зазначив про те, що у випадку призначення особі пенсії за одним законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком вперше, а не переведення на інший вид пенсії згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція, щодо застосування зазначених норм матеріального права також узгоджується з висновками Верховного Суду, наведених у постановах від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17, від 11.07.2019 у справі № 264/6292/16-а та від 17.01.2020 у справі №591/5266/16-а.
До того ж, суд зазначає, що статтею 9 Закону № 1058-IV взагалі не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, частина 3 стаття 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а тому посилання відповідача на те, що у даній справі мало місце саме переведення з одного виду пенсії на інший є безпідставними.
Таким чином, враховуючи вищевикладені норми законодавства, а також, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд вважає, що відповідач при відповідному зверненні позивача мав здійснити перерахунок пенсії позивачу з дотриманням вимог статей 27, 40 Закону № 1058-IV, в тому числі застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019 - 2021 роки, замість безпідставно застосованого відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно зі змістом листа № 12593-12242/О-02/8-0800/22 від 16.11.2022 ГУ ПФУ в Запорізькій області відмовило позивачу у проведенні перерахунку її пенсії за віком з урахуванням вимог частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 05.06.2022 мало місце саме переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а не призначення пенсії за віком первинно, так як первинно позивачу вже було призначено пенсію за вислугу років з грудня 2014 року.
Проте така позиція відповідача щодо підстав відмови не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 04.02.2021 у справі №509/3080/16-а, від 24.06.2021 у справі № 243/8903/16-а, від 19.01.2022 у справі № 528/639/17.
Отже, позиція відповідача щодо спірних правовідносин є помилковою та такою, що не відповідає вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відтак, відповідач відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку її пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2019 - 2021 роки, діяв протиправно, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію за віком, оскільки такі вимоги спрямовані на майбутнє. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
З огляду на наведене суд прийшов до висновку, що порушене право позивача у даному випадку підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2019 - 2021 роки, та виплатити недоплачений її розмір, з урахуванням різниці, що була виплачена раніше, починаючи з 05.06.2022.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 992,40 грн., підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з 05.06.2022 відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показників середньої заробітної плати по Україні за 2019 - 2021 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2019 - 2021 роки, та виплатити недоплачений її розмір, з урахуванням різниці, що була виплачена раніше, починаючи з 05.06.2022.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова