03 лютого 2023 року Справа № 160/18913/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 09.11.2022 р. №047050015058 щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 03.11.2022 р.;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, який дає право на пенсію, періоди роботи в колгоспі імені Кірова згідно з трудовою книжкою колгоспника №1427 від 15.05.1977 року та призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту настання права на пенсію.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії. Проте відповідачем прийнято рішення №047050015058 від 09.11.2022 року, яким відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у нього страхового стажу роботи. Крім того, оскаржуваним рішення не зараховано до позивача страхового стажу період роботи в колгоспі імені Кірова з підстав ненадання ним уточнюючої довідки про відпрацьовані трудодні. Позивач не погоджується з даним рішенням та вважає, що його трудова книжка колгоспника №1427 має всі необхідні відомості для призначення пенсії. Таким чином, позивач з даним рішенням погодитися не може, вважає його протиправним, у зв'язку з чим був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 було прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлена до його електронного кабінету 29.11.2022 року та 02.12.2022 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу відповідач на адресу суду не надіслав.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 03.11.2022 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі заяви та наданих документів відповідачем винесено рішення №047050015058 від 09.11.2022 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Даним рішенням встановлено, що страховий стаж роботи позивача становить - 27 роки 01 місяць 09 днів. Для врахування періодів роботи у колгоспі згідно з трудовою книжкою колгоспника №1427 від 15.05.1977 року позивачу необхідно надати довідку про відпрацьовані вихододні.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст.24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 р. (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58.
Тобто, надаючи оцінку викладеному, суд приходить до висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Із записів копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , яка належить позивачу, видно, що ОСОБА_1 :
- дата запису 15.05.1977 р.; рік за який датуються відомості - 1976; тракторист; кількість відроблених людино-днів за рік - 68, встановлений мінімум - 60;
- дата запису 4.03.1978 р.; рік за який датуються відомості - 1977; токар; кількість відроблених людино-днів за рік - 284, встановлений мінімум - 270;
- дата запису 9.03.1979 р.; рік за який датуються відомості - 1978; токар; кількість відроблених людино-днів за рік - 288, встановлений мінімум - 270;
- дата запису 21.031980 р.; рік за який датуються відомості - 1979; токар; кількість відроблених людино-днів за рік - 284, встановлений мінімум - 270;
- з 14.11.1979 року по 19.10.1981 року служба у Радянській армії;
- наказом №4 від 17.11.1981 року звільнений за власним бажанням;
- дата запису 25.01.1983 р.; рік за який датуються відомості - 1982; тракторист; кількість відроблених людино-днів за рік - 56, встановлений мінімум - 270;
- протоколом загальних зборів №2 від 27.01.1983 року звільнений за власним бажанням;
- дата запису 26.01.1985 р.; рік за який датуються відомості - 1984; шофер; кількість відроблених людино-днів за рік - 4;
- дата запису 05.03.1986 р.; рік за який датуються відомості - 1985; шофер; кількість відроблених людино-днів за рік - 312, встановлений мінімум - 280;
- дата запису 11.1987 р.; рік за який датуються відомості - 1986; кількість відроблених людино-днів за рік - 284, встановлений мінімум - 280;
- дата запису 1988 р.; рік за який датуються відомості - 1987; механіз.; кількість відроблених людино-днів за рік - 295, встановлений мінімум - 280;
- дата запису 1989 р.; рік за який датуються відомості - 1988; механіз.; кількість відроблених людино-днів за рік - 291, встановлений мінімум - 280;
- дата запису 1990 р.; рік за який датуються відомості - 1989; механіз.; кількість відроблених людино-днів за рік - 306, встановлений мінімум - 280;
- дата запису 1991 р.; рік за який датуються відомості - 1990; водій.; кількість відроблених людино-днів за рік - 296, встановлений мінімум - 280;
- дата запису 1992 р.; рік за який датуються відомості - 1991; водій.; кількість відроблених людино-днів за рік - 312, встановлений мінімум - 280;
- дата запису 1993 р.; рік за який датуються відомості - 1992; водій.; кількість відроблених людино-днів за рік - 322, встановлений мінімум - 280;
- дата запису 1994 р.; рік за який датуються відомості - 1993; водій.; кількість відроблених людино-днів за рік - 284, встановлений мінімум - 280;
- 25.12.1993 року звільнений за власним бажанням.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310 затверджено «Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників» (далі - Порядок №310, в редакції, чинній на моменти виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1 Порядку №310, далі мовою оригіналу: «трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов». Пунктом 2 Порядка №310 установлено, что трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза. Имеющиеся у колхозников трудовые книжки ранее установленного образца обмену на новые не подлежат. В соответствии с п.3 Порядку №310, заполнение трудовой книжки впервые производится в присутствии лица, принятого в члены колхоза. Согласно п.6 Порядка №310, все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью. Пунктом 9 Порядка №310 установлено, что заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на том языке, на котором ведется делопроизводство в данном колхозе. Если делопроизводство ведется на языке союзной или автономной республики, то трудовая книжка заполняется одновременно на языке данной республики на русском языке и заверяются оба текста. Также, пункт 13 Порядка №310 говорит о том, что ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза. Ответственность за своевременно и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо. За нарушение установленного порядка ведения, учета, хранения и выдачи трудовых книжек должностные лица несут ответственность в соответствии с уставом и правилами внутреннего распорядка колхоза, а в предусмотренных законом случаях иную ответственность».
З аналізу наведених норм видно, що обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок колгоспників покладається саме на голову колгоспу або на його відповідальну особу.
Таким чином, так як трудова книжка колгоспника №1427, що належить позивачу, містить всі необхідні записи, що передбачені нормами чинного законодавства, суд робить висновок, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача його періоди роботи у колгоспі.
Отже, рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії та не зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі імені Кірова з посиланням на необхідність надання уточнюючої довідки є протиправним та підлягає скасуванню, з викладених вище підстав.
Тому суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 03.11.2022 року зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи в колгоспі імені Кірова, та з урахуванням висновків суду.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050015058 від 09.11.2022 року про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 03.11.2022 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі імені Кірова, та з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма