Номер провадження: 22-ц/813/330/23
Справа № 522/11839/15-ц
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Гірняк Л. А.
09.02.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
головуючого - Гірняк Л.А.,
суддів: Сегеди С.М., Комлева О.С.,
за участі секретаря Дерезюк В.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів Гірняк Л.А., Сегеди С.М., та Комлевої О.С. у справі за апеляційною скаргою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРТРЕР»
- про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановила:
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи 522/11839/15-ц (апеляційне провадження №22-ц/813/5841/21) у складі судді-доповідача Гірняк Л.А., суддів Сегеду С.М., Комлеву О.С. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 року).
07.02.2023 року до Одеського апеляційного суду надійшли заяви ОСОБА_4 .Іпро відвід суддів - Гірняк Л.А., Комлевої О.С., Сегеди С.М. посилаючись на те, що у неї є сумніви в неупередженості або об'єктивності суддів.
Вимоги обґрунтовує тим, що судом порушено процесуальні норми, а саме:
- відсутні в матеріалах справи докази про належне повідомлення сторін справи про призначення судових засідань;
- не направлені копії ухвал сторонам по справі та невчасно внесена ухвала суду від 09.11.2020 року в Єдиний державний реєстр судових рішень.
При цьому зазначає, що судді Гірняк Л.А., Комлева О.С., Сегеда С.М. обмежили та порушили її процесуальні права.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи заявленого відводу, матеріали справи та обговоривши підстави заявленого відводу приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).
Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суду колегія суддів в ухвалі від 02.10.2019 року зазначила, що:
-суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне;
-слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п. 103,107).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997року і являється частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.
З заявленого відповідачкою втретє щодо відводу колегії суддів вбачається, що фактично підставою для відводу є незгода заявника з процесуальними діями апеляційного суду.
Питання щодо не направлені копії ухвал сторонам по справі та невчасного внесення ухвали суду від 09.11.2020 року в Єдиний державний реєстр судових рішень вирішувалось судом в ухвалі Одеського апеляційного суду від 10.12.2020 року.
Посилання не несповіщення її про час та місце судового розгляду на 03.06.2021 року спростовується матеріалами справи та заявами заявниці та її представника про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи на 07.02.2023 року на 9:35 судовою колегією не призначалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, за умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).
З огляду на викладене, обставини викладені у заяві про відвід є такими, що ґрунтуються на суб'єктивних міркуваннях та припущеннях щодо упередженості колегії суддів.
Крім того, слід зазначити, що законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді (суддів), разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді (суддів) від розгляду справи (апеляційної чи касаційної скарги), що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
Виходячи з вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу суддям Гірняк Л.А., Сегеді С.М. та Комлевій О.С.
Оскільки, заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, призначеного на 09.02.2023 року, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Заяву ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів Одеського апеляційного суду Гірняк Л.А., Сегеди С.М., та Комлевої О.С - визнати необґрунтованою.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
Судді С.М.Сегеда
-
О.С.Комлева