Справа № 638/9300/19 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В.
Провадження № 22-ц/818/362/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: дарування, повернення позову
01 лютого 2023 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2022 року у справі № 638/9300/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, про визнання недійсним договору дарування, та
21 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 21 червня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим номером 1208 та застосувати наслідки недійсності правочину (а.с. 2-4 т.1).
21 січня 2020 року ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій посилаючись на норму ст. 388 ЦК України та у зв'язку з тим, що спірна квартира була подарована ОСОБА_2 своєму синові ОСОБА_3 , внаслідок чого реституція стала неможливою, просила додатково до вже заявлених вимог просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 119-120 т. 1).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду у судовому засіданні. При цьому згадану позовну заяву ОСОБА_1 , в якій вона доповнила свої позовні вимоги, - повернуто позивачеві, із залишенням її без розгляду. При цьому суд виходив з того, що позивачка не доплатила судовий збір за її подачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції в частині її повернення позивачеві, 26 листопада 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу: просить скасувати вищевказану ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважає ухвалу суду від 10 листопада 20222 року незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з наступних підстав.
Суд повернув позивачеві позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння, залишивши їх без розгляду, а відносно позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, суд не прийняв ніякого рішення, що є порушенням норм п. 1 ч. 1 ст. 189, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України та призвело неможливим подальший розгляд справи судом першої інстанції.
При звернення до суду 20.06.2019 року із первинною позовною заявою про визнання недійсним договору дарування спірної квартири, застосування наслідків недійсності правочину позивачка вже сплатила 768 грн. судового збору (а.с. 1 т.1). 21.01.2020 року ОСОБА_1 фактично звернулась до суду з похідним позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння і за її подачу додатково сплатила 21.01.2020 судовий збір у сумі 860,80 грн. (а.с. 117 т.1), що становить не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто мінімальний розмір судового збору.
Суд з порушенням п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 189, п.п. 5, 10, 16, 19 ч. 2 ст. 197, ч. 1 ст. 200 ЦПК України своєчасно не відреагував на позовну заяву про збільшення позовних вимог від 21.01.2020, внаслідок чого у позивачки не було часу, необхідного для усунення недоліків, внаслідок чого суд не дотримався принципів цивільного судочинства - розумності строків розгляду справи, пропорційності та змагальності сторін (ч. 3 ст. 2, ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Суд помилково вважав, що позивачка має сплачувати судовий збір за подачу позову про збільшення позивних вимог у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожитковому мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки у даному випадку мають застосовуватися приписи п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» про звільнення позивачки від сплати судового збору, оскільки вона є членом сім'ї воїна Другої світової війни, який загинув чи пропав без вісти, що підтверджується документами, які доводять, що мати позивачки ОСОБА_4 є сім'єю загиблого, померлого військовослужбовця і має право на пільги, її мати отримувала пенсію з 1943 по 1951 рік на утримання двох малолітніх дітей зниклого без вісти ОСОБА_5 - батька позивачки.
З посиланням на ст. 2 ЦПК України та правові висновки, які були висловлену у рішенні ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, вважає, що при закритті підготовчого провадження та призначення цивільної справи до розгляду не виконав завдання цивільного судочинства: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст.368ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Вказаним вимогам оскаржене судове рішення не відповідає.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
При цьому відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору, ч. 4 ст. 175 ЦПК України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про витребування майна - його вартістю.
У даній справі позивачка під час підготовчого провадження 21.01.2020 подала позовну заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково до вже заявленого просила суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь спірну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 119-120 т.1).
Відповідно до ч.3 ст.176 ЦПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Ухвалою Дзержинського районного суду М. Харкова від 04 березня 2020 року було зупинене провадження у даній справі до вирішення іншої справи № 638/9193/19, яка перебувала на розгляді Дзержинського районного суду м. Харкова (а.с. 143 т.1).
Після ухвалення рішення у справі № 638/9193/19 21 лютого 2022 року провадження у даній справі було відновлено (а.с. 154 т.1).
Ухвалою Дзержинського районного суду від 10 листопада 2022 року, яка є предметом апеляційного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І. про визнання недійсним договору дарування та витребування з чужого незаконного володіння квартири - повернуто позивачці, залишивши її без розгляду.
При цьому суд першої інстанції послався на те, що при зверненні з позовом позивачка сплатила судовий збір за одну вимогу немайнового характеру в сумі 768,40 гривень. До заяви про зміну предмета позову (шляхом доповнення його вимогою) позивачка долучила докази сплати судового збору, пов'язану з поданням ним заяви про зміну предмета позову (шляхом доповнення його вимогою) у сумі 860,80 гривень, що не відповідає вимогам закону щодо розміру сплати суми судового збору за вказаною категорією позовних вимог. Проаналізувавши подану заяву, суд дійшов висновку про порушення при її поданні норм ч.3 ст. 49, ч.3 ст.176 ЦПК України, ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», що є підставою для повернення її без розгляду.
Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду.
Підставою первинного позову від 21.06.2019 позивачка вказала свою помилку, яка пояснюється її похилим віком та станом здоров'я, щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між нею та відповідачем ОСОБА_2 , якому вона подарувала спірну квартиру та який ввів її у оману щодо характеру вчинюваного правочину, пообіцявши постійний догляд. Вона вважала, що уклала договір довічного утримання.
При цьому позивачка зазначила, що після укладення спірного договору дарування вона продовжила проживати у спірній квартирі. У червні 2019 року вона дізналася про те, що ОСОБА_2 менше ніж через півроку подарував спірну квартиру ОСОБА_3 , з чим вона була згодна лише за умови надання їй довічного утримання, однак останній ніякої допомоги їй не надає, вона самостійно сплачувала комунальні послуги та була змушена просити про допомогу свою доньку ОСОБА_6 , яка за нею доглядає з лютого 2018 року.
У заяві про збільшення позовних вимог від 21.01.2020 року ОСОБА_1 посилаючись на ті ж самі обставини щодо наступного дарування спірної квартири ОСОБА_2 своєму синові ОСОБА_3 додатково до вже заявлених вимог просила суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь спірної квартири (а.с. 119 -120 т.1).
Виходячи зі змісту вищевказаних позовів, оскільки вона не відмовилась від вимог про реституцію, у даному випадку ОСОБА_1 з тих самих підстав доповнила позовні вимоги - предмет позову, доповнивши правові, а не фактичні підстави позову посиланням на норму ст. 388 ЦК України, що по суті підстави позову не змінило. При цьому позивачка надала до суду квитанцію про сплату судового збору за подачу цього позову до суду першої інстанції в сумі 860,80 грн. (а.с. 117 т.1).
Оскільки вимога про витребування спірної квартири відповідно до згаданої норми п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 ЦПК України позивачка була зобов'язана зазначити ціну позову у розмірі вартості спірної квартири та до звернення в суд з вищевказаною заявою сплатити судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачено ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
При цьому позивачка не зазначила у позові про наявність у певних пільг щодо сплати судового збору, або про те, що вона звільняється від його сплати, ніяких клопотань про відстрочення чи розстрочення судового збору до суду також не надходило. З цих підстав колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги.
Однак в результаті невиконання вищевказаних вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України щодо процесуального порядку усунення недоліків позову, в якому було доповнені позовні вимоги, пов'язаних з відсутністю ціни позову (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) та не сплатою судового збору за його подачу, суд першої інстанції порушив передбачене ч. 3 ст. 49 ЦПК України право позивача змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог, а також наступні норми цивільного процесуального права.
Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У статті 11 ЦПК України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Постановляючи ухвалу про повернення позову суд першої інстанції не врахував викладені вище положення норм цивільного процесуального права, а висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви від 20.01.2020 року про визнання недійсним договору дарування та витребування з чужого незаконного володіння спірної квартири - порушує визначений для таких випадків процесуальний порядок.
Крім того, суд безпідставно ухвалив про повернення позовної заяви про визнання недійсним договору дарування, внаслідок чого залишив безпредметним позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, що є порушенням принципу диспозитивності, який у ст. 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин та правого обґрунтування оскаржена ухвала суду першої інстанції від 10 листопада 2022 року відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч.1 ст.379ЦПК України у оскарженій частині підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_1 від 20.01.2020 про зміну (доповнення) предмету позову.
Керуючись ст.ст.367,368, 374,379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2022 року у справі № 638/9300/19 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_1 від 20.01.2020 про зміну (доповнення) предмету позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 01 лютого 2023 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії І.В. Бурлака.
Ю.М. Мальований