Справа № 642/1604/22 (1-кс/642/890/22) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/71/23 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
25 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2022 року, якою задоволено клопотання слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62022170020001149 від 05.12.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.12.2022 застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора» строком на 60 діб, в межах строку досудового розслідування, а саме до 03.02.2023.
Цією ж ухвалою визначено суму застави в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 49 620 гривень., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області. При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити. У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Зобов'язати ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив про те, що вважає ухвалу вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження, а обраний запобіжний захід є занадто суворим і реально невідповідним суспільній небезпеці кримінального правопорушення, що фактично скоїв ОСОБА_6 , а також особі підозрюваного. Вказав, що задовольняючи клопотання суд вказав на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Існування зазначених ризиків, на думку суду, підтверджується тяжкістю скоєного кримінального правопорушення, що спонукає ОСОБА_6 до вчинення певних дій з переховуванням з метою уникнути покарання. Проте вважає, що ані прокурором, ані слідчим в судовому засіданні не було доведено реальну можливість настання вищезазначених ризиків та їх обґрунтованість. Зазначає, що допитаний у якості підозрюваного в судовому засіданні ОСОБА_6 свою провину визнав та пояснив, що покинув місце розташування своєї військової частини тому, що йому стало відомо, що його матір тяжко захворіла та їй потрібна його допомога. Після того, як він деякий час знаходився вдома та допомагав своїй матері, він вже 05.12.2022 збирався повернутися до військової частини, але був затриманий. Крім того вказує, що ОСОБА_6 має постійне місце мешкання та реєстрацію у Харківській області, де проживає разом зі своєю матір'ю, якій допомагає побутово, також він на підставі ст. 89 КК України вважається раніше не судимий.
В судове засідання апеляційного суду прокурор та захисник ОСОБА_7 , які відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги засобами телефонного зв'язку, не з'явилися. Надали до суду заяви, в яких просять проводити судове засідання без їх участі.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора та захисника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, перебуває кримінальне провадження за № 62022170020001149 від 05.12.2022, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
05.12.2022 о 14 год 30 хв ОСОБА_6 затриманий співробітниками ТУ ДБР у м. Полтаві.
06.12.2022 о 12 год 15 хв ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
Слідчий Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотанням, в якому просив обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні місця служби без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби) та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , слідчий суддя суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Слідчий суддя суду першої інстанції враховував наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінив сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 тяжкого злочину, вчиненому в умовах воєнного стану, будучи вiйськовослужбовцем, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється та дійшов висновку, що є всі підстави для обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, слідчий суддя при постановленні ухвали, з урахуванням ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи тяжкiсть злочину, у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_6 , дійшов висновку про необхідність визначити розмір застави, достатньоi для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України в розмiрi двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб (2481 грн. х 20), а саме - в сумі 49 620 грн. з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Перевіряючи доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
З відомостей про особу підозрюваного вбачається, що ОСОБА_6 не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, в силу ст. 89 КК України не погашених судимостей не має, є військовослужбовцем призваним під час мобілізації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та у подальшому продовжено указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 відповідно.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №3 від 11.03.2022 солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду - стрілець другого стрілецького відділення першого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 в період з 18.11.2022 по 05.12.2022, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення служби, а саме місця розташування першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які повідомили, за яких обставин ОСОБА_6 18.11.2022 без відповідних дозволів командирів самовільно залишив місце несення служби; висновком службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини ОСОБА_6 ; іншими матеріалами кримінального провадження, що у своїй сукупності підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного злочину.
Відповідно ч. 1 ст. 183 КК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно до положень ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ч.7 ст. 176 КПК України та з огляду на введення воєнного стану в Україні, правильно дійшов висновку, про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою, оскільки застосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, КПК України не передбачено.
Вищенаведені обставини вказують на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого менш суворого запобіжного заходу.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 покинув місце розташування своєї військової частини тому, що йому стало відомо, що його матір тяжко захворіла та їй потрібна його допомога, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до п. 2) г ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовця може бути звільнено з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували наявність відповідних підстав для звільнення ОСОБА_6 з військової служби.
Не надано таких доказів і під час апеляційного перегляду ухвали слідчого суді.
Доводи в апеляційній скарзі про наявність у ОСОБА_6 постійного місця мешкання та реєстрації у Харківській області, де проживає разом зі своєю матір'ю, якій допомагає побутово - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, інший, менш суворий вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, КПК України не передбачено.
Крім того, постановляючи рішення про задоволення клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею визначений розмір застави, в цій частині ухвала слідчого судді не оскаржувалася як стороною захисту, так і стороною обвинувачення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 -залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2022 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді