Справа № 455/844/16-к
Провадження № 1-кп/466/19/23
09 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підрясне Яворівського району Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , колишнього головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України,-
ОСОБА_6 , відповідно до наказу начальника Львівської митниці ДФС №126-о від 22.02.2016, призначений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС, зі спеціальним званням - інспектор податкової та митної справи ІІ рангу.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 2 Закону України «Про державний захист суддів, працівників апарату суду і працівників правоохоронних органів» та Примітки до ст. 364 КК України, ОСОБА_6 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави та службовою особою правоохоронного органу, яка постійно здійснює функції представника влади, а відтак зобов'язаний суворо дотримуватись вимог Конституції України та норм чинного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Державну службу України», державна служба здійснюється з дотриманням принципів верховенства права, законності, професіоналізму, патріотизму, доброчесності та ефективності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Державну службу України», державний службовець зобов'язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про Державну службу України» ОСОБА_6 займав посаду державної служби категорії «В».
Крім того, відповідно до вимог п.п. 1.4, 2.2.11.11, 2.2.12.7, 2.2.14.4, 2.2.17.1, 2.2.26 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС, затвердженої 27 липня 2015 року в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС, ОСОБА_6 зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог Митного кодексу України, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень начальників, сумлінно і чесно виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, передбачених посадою, керуватися тільки законами України; діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у межах своїх повноважень відповідно до законів, вживати необхідних заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень; організовувати та забезпечувати контроль в межах компетенції виконання вимог Конституції, Законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України, наказів та розпоряджень Державної фіскальної служби України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, а також наказів та розпоряджень Митниці, безпосередньо здійснювати митний контроль та митне оформлення товарів та громадян, які переміщуються через митний кордон України, справляти митні платежі, вести митну статистику, запобігати та протидіяти контрабанді, боротися встановленим порядком з порушеннями митних правил у пункті пропуску, здійснювати митний огляд (огляд товарів, що переміщуються через митний кордон України), у межах наданих повноважень здійснювати аналіз, виявлення та оцінку ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів, шляхом співставлення рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митних товарів, митне оформлення яких вже завершено, вживати заходів щодо призупинення митного оформлення товарів за підозрою у порушенні митних правил, у тому числі за власною ініціативою; ініціювати та складати протоколи про порушення митних правил.
За таких обставин, ОСОБА_6 є службовою особою, яка постійно чи тимчасово обіймає в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
У своїй службовій діяльності головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Державної фіскальної служби зобов'язаний керуватись Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції» та своїми функціональним обов'язками.
У порушення вищевказаних нормативно-правових актів обвинувачений ОСОБА_6 з метою протиправного особистого збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе, став на злочинний шлях при наступних обставинах:
Так, 04.02.2016 близько 22.00 год. головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС ОСОБА_6 під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , перебуваючи на своєму службовому місці у пункті пропуску «Смільниця» Львівської митниці ДФС, який розташований за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с. Терло, корпус 8-9, під час виконання своїх службових обов'язків, отримав від ОСОБА_7 , неправомірну вигоду у розмірі 200 (двісті) доларів США, що станом на 04.02.2016 згідно офіційного курсу НБУ становило 5 140 грн., за нестворення штучних перешкод під час переміщення товарів через державний кордон України.
Так, 24.02.2016 близько 23.50 год. перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС ОСОБА_6 під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , перебуваючи на своєму службовому місці у пункті пропуску «Смільниця» Львівської митниці ДФС, який розташований за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с. Терло, корпус 8-9, під час виконання своїх службових обов'язків, отримав від ОСОБА_7 , неправомірну вигоду у розмірі 300 (триста) доларів США, що станом на 24.02.2016 згідно офіційного курсу НБУ становило 8100 грн., за нестворення штучних перешкод під час переміщення товарів через державний кордон України.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 , вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , свою вину у вчиненому злочині заперечив та повідомив, що він перебував на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС, в його обов'язки входила перевірка автомобілів та осіб, які перетинають кордон України. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_6 повідомив, що громадянин ОСОБА_7 йому раніше не відомий та зазначив, що діяв в межах чинного законодавства, будь-яких грошових коштів від ОСОБА_7 не отримував.
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 , винуватості в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, суд розцінює як обраний обвинуваченим спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_8 , даними в судовому засіданні про те, що він працював з 2014 року начальником митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС Україна. З ОСОБА_6 будь яких відносин не підтримував та не підтримує. Про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення йому нічого не відомо, однак про такий факт йому повідомили члени дисциплінарної комісії, які проводили службове розслідування. Також свідок повідомив, що фактично приміщення митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС України розташовані на території Республіки Польща, однак свою службову діяльність у них здійснюють працівники митниці України, які користуються законодавством України;
- показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні повідомив, що протягом 2016 року він працював разом з ОСОБА_6 на посаді інспектора митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС України. З ОСОБА_6 в нього службові відносини. Свідок зазначив, що митний пост «Смільниця» Львівської митниці ДФС Україна розташовані на території Республіки Польща, однак на його території діє законодавство України, оскільки у своїй службовій діяльності інспектори митного поста складають протоколи про вчинення митних правопорушень на підставі порушень митного законодавства України;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , наданими в судовому засіданні про те, що він працював у відділі митного оформлення митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС України, він з ОСОБА_6 перебуває у службових відносинах. Також свідок вказав, що митний пост «Смільниця» Львівської митниці ДФС України знаходиться за адресою Львівська область, Старосамбірський район, с. Терло, фактичне місце знаходження в Республіці Польща;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , наданими в судовому засіданні про те, що він перебував на посаді головного інспектора митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС України. Митне оформлення осіб, які перетинають кордон здійснюється шляхом перевірки відповідних документів щодо перетину кордону та огляду товарів які перевозять особи. Також свідок описав приміщення митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС України зазначивши, що вони складаються з павільйонів(вагончиків), які межують з Республікою Польща та у яких свою службову діяльність здійснюють працівники митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС України. Йому відома особа ОСОБА_7 , який був перевізником та свідок ОСОБА_11 не пригадуючи коли саме отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду під час перетину останнім кордону за що вже засуджений судом. Окрім того, свідок ОСОБА_11 повідомив, що протягом лютого 2016 року митне оформлення перетину ОСОБА_7 кордону в напрямку України здійснювалось ОСОБА_6 шляхом передачі громадянином ОСОБА_7 документів щодо перетину кордону ОСОБА_6 . Чи отримував ОСОБА_6 від ОСОБА_7 неправомірну вигоду йому невідомо;
- витягом з кримінального провадження за №42016140410000016 від 25.01.2016 року, згідно якого Начальник відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС ОСОБА_12 діючи за попередньою змовою групою осіб із головним державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС ОСОБА_6 вимагали та отримали від громадянина ОСОБА_7 неправомірну вигоду за не створення штучних перешкод при переміщенні товарів останнім з Республіки Польща у межах неоподаткованої норми;
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується згідно якого 22.01.2016 ОСОБА_7 під час повернення на територію України через митний пост «Смільниця» з республіки Польща, у ході проходження прикордонного та митного контролю звернувся до військовослужбовця ДПС України по імені Андрій з проханням роз'яснити порядок безмитного ввезення на територію України побутової техніки та співробітника митниці ОСОБА_13 , який повідомив схему безмитного перевезення товарів, за що ОСОБА_7 у разі перевезення запропонованим способом товарів повинен платити 300 доларів США, а також ОСОБА_13 повідомив графік свого чергування та у разі виникнення проблем при перевезенні товарів останній зобов'язався їх вирішити;
- оголошеною в судовому засіданні заявою ОСОБА_7 згідно якої останній надає добровільну згоду на залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №42016140410000016 від 25.01.2016 року;
- оголошеним в судовому засіданні рапортом старшого оперуповноваженого 4 відділу ГВ БКОЗ УСБУ у Львівській області капітана ОСОБА_14 , згідно якого останнім у кримінальному провадженні №42016140410000016 від 25.01.2016 року отримано оперативну інформацію щодо причетності отримання непередбачених законодавством винагород від осіб, котрі систематично перетинають державний кордон України через МАПП «Смільниця». Також з рапорту встановлено, що до вказаних дій причетні працівники митниці ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 ;
- протоколом ідентифікації грошових коштів від 04.02.2016 року, згідно якого ОСОБА_7 надав власні грошові кошти у сумі 500 доларів США, купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США після їх перерахунку та звірки номерів та серій купюр з них знято світлокопії на аркушах А4 та завірено печатками «УСБУ у Львівській області «Для пакетів №31». Надалі зазначені ідентифіковані кошти в сумі 500 доларів США передано ОСОБА_7 в якості заздалегідь ідентифікованого засобу для використання під час контролю за вчиненням злочину;
- оголошеним у судовому засіданні протоколом контролю за вчиненням злочину від 05.02.2016, згідно якого 04.02.2016 ОСОБА_7 в приміщенні громадської приймальні УСБУ у Львівській області надано ідентифіковані грошові кошти в сумі 500 доларів США та спеціальні технічні засоби аудіо-, відео- контролю, з метою документування та фіксації протиправної діяльності співробітників МАПП «Смільниця».
Надалі після в'їзду на територію митного поста Смільниця», ОСОБА_7 підійшов до інспектора ОСОБА_15 , з метою розрахунку за безперешкодне переміщення на територію України побутової техніки. Однак, ОСОБА_15 , скерував ОСОБА_7 до іншого інспектора та запевнив, що все буде добре, а у разі виникнення якихось проблем, він їх залагодить. Тоді ОСОБА_7 витягнув з кишені заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 200 доларів США поклав їх в свій паспорт та зайшов в службове приміщення відділу митного оформлення на в'їзному напрямку до інспектора, котрий там перебував та здійснив розрахунок за безперешкодне переміщення побутової техніки. Оскільки інспектор, особисто не знав ОСОБА_7 , він комусь зателефонував і попросив підійти, після цього в кабінку митного оформлення прийшов ще один співробітник митниці та уточнив, що ОСОБА_7 направив ОСОБА_15 . Викликавши в приміщення митного оформлення працівника митниці ОСОБА_15 , останній запевнив, що він знає ОСОБА_7 та може за нього поручитися. Надалі інспектор, оформив побутову техніку, яку ввозив ОСОБА_7 та останній покинув митний пост «Смільниця».
Розтаємненим та дослідженим у судовому засіданні протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженні від 08.02.2016 та долученими до нього електронними носіями інформації, а саме карткою пам'яті microSD 8GB№14/191/12-439т на яку зафіксовано один відеозапис та карткою пам'яті microSD 8GB № 14/191/12-444т на яку зафіксовано один відеозапис, зазначені файли з відеозаписами зустрічі фігуранта кримінального провадження із заявником, яка відбулась у службовому приміщенні МП «Смільниця» Львівської області ДФС Україна за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с. Терло, корпус 8-9 зазначені відеозаписи перенесені на DWD-Rдиск №14/191/12-438т.
З досліджених в судовому засіданні оригіналів відеозапису, які містяться електронних носіях інформації, а саме картці пам'яті micro SD 8GB №14/191/12-439т та картці пам'яті micro SD 8GB № 14/191/12-444т встановлено, що 04.02.2016 ОСОБА_7 о 21 год. 37 хв. після в'їзду на територію митного поста Смільниця», підійшов до інспектора ОСОБА_15 , з метою розрахунку за безперешкодне переміщення на територію України побутової техніки.
Однак, ОСОБА_15 , скерував ОСОБА_7 до іншого інспектора та запевнив, що все буде добре, а у разі виникнення проблем, він їх залагодить.
21 год. 54 хв. ОСОБА_7 витягнув з кишені грошові кошти поклав їх в свій паспорт, зайшов в службове приміщення відділу митного оформлення до інспектора, котрий там перебував та передав документи для здійснення митного оформлення. Інспектор оглянувши документи комусь зателефонував і попросив підійти, після цього в кабінку митного оформлення пришов ще один співробітник митниці та уточнив, що ОСОБА_7 направив ОСОБА_15 . Викликавши в приміщення митного оформлення працівника митниці ОСОБА_15 , останній запевнив, що він знає ОСОБА_7 .
Досліджена в судовому засіданні Стенограма відеозапису зустрічі ОСОБА_15 та ОСОБА_7 в службовому приміщенні МП «Смільниця» Львівської митниці ДФС України від 04.02.2016 відповідає дослідженим в судовому засіданні відеозаписам зазначеної зустрічі;
- протоколом ідентифікації грошових коштів від 23.02.2016 року, згідно якого ОСОБА_7 надав власні грошові кошти у сумі 500 доларів США, купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США після їх перерахунку та звірки номерів та серій купюр з них знято світлокопії на аркушах А4 та завірено печатками «УСБУ у Львівській області «Для пакетів №31». Надалі зазначені ідентифіковані кошти в сумі 500 доларів США передано ОСОБА_7 в якості заздалегідь ідентифікованого засобу для використання під час контролю за вчиненням злочину;
- оголошеним у судовому засіданні протоколом контролю за вчиненням злочину від 25.02.2016, згідно якого 23.02.2016 ОСОБА_7 в приміщенні громадської приймальні УСБУ у Львівській області надано ідентифіковані грошові кошти в сумі 500 доларів США та спеціальні технічні засоби аудіо-, відео- контролю, з метою документування та фіксації протиправної діяльності співробітників МАПП «Смільниця».
24.02.2016 після в'їзду на територію митного поста Смільниця», ОСОБА_7 зайшов в службове приміщення відділу митного оформлення на в'їздному напрямку з метою оформлення документів. У вказаному приміщенні перебували троє співробітники митниці, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 . Тоді ОСОБА_7 повідомив, який товар везе, яку кількість товару та зазначив, що загальна кількість товару не перевищує дозволений для ввезення неоподатковуваний мінімум в розрахунку на кількість осіб, які перетинають державний кордон.
Надалі ОСОБА_7 підійшов до працівника митниці ОСОБА_6 витягнув з кишені заздалегідь ідентифіковані грошові кошти відрахував від них 300 доларів США та поклав їх в паспорт для виїзду за кордон та передав ОСОБА_6 , який в свою чергу взяв документи ОСОБА_7 , забрав з них грошові кошти і поклав їх в кишеню своєї куртки та здійснив митне оформлення вказаної побутової техніки.
Розтаємненим та дослідженим у судовому засіданні протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженні від 03.03.2016 та долученим до нього електронними носіями інформації, а саме карткою пам'яті microSD 8GB №14/191/12-471т на яку зафіксовано один відеозапис зустрічі фігурантів кримінального провадження із заявником, яка відбулась у службовому приміщенні МП «Смільниця» Львівської області ДФС Україна за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с. Терло, корпус 8-9 зазначений відеозапис перенесений на DWD-Rдиск №14/191/12-470т.
З дослідженого в судовому засіданні оригіналу відеозапису, який містяться на електронному носії інформації, а саме картці пам'яті micro SD 8GB №14/191/12-471т встановлено, що 24.02.2016 о 23год.50 хв. після в'їзду на територію митного поста Смільниця», ОСОБА_7 зайшов в службове приміщення відділу митного оформлення. У вказаному приміщенні перебували троє співробітники митниці, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 тоді ОСОБА_7 повідомив, який товар везе, яку кількість товару та зазначив, що загальна кількість товару не перевищує дозволений для ввезення неоподатковуваний мінімум в розрахунку на кількість осіб, які перетинають державний кордон.
Надалі ОСОБА_7 підійшов до працівника митниці ОСОБА_6 запитавши його «Так, як за один, тільки за два?», на що ОСОБА_6 відповів «Так» тоді ОСОБА_7 витягнув з кишені заздалегідь ідентифіковані грошові кошти відрахував від них 300 доларів США та поклав їх в паспорт для виїзду за кордон та передав ОСОБА_6 ,який в свою чергу взяв документи ОСОБА_7 , забрав з них грошові кошти і поклав їх в кишеню своєї куртки та здійснив митне оформлення вказаної побутової техніки.
Досліджена в судовому засіданні Стенограма відеозапису зустрічі ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в службовому приміщенні МП «Смільниця» Львівської митниці ДФС України від 24.02.2016 відповідає дослідженим в судовому засіданні відеозаписам зазначеної зустрічі;
- дослідженим Регламентом Львівської митниці ДФС затвердженим наказом Львівської митниці ДФС від 05.01.2015 №01 згідно якого, у розділі V пункті 5.1 зазначено, що взаємодія органів ДФС за напрямками розслідування кримінальних проваджень здійснюється відповідно до норм, передбачених КПК України, іншими нормативно-правовими актами та розпорядчими документами ДФС;
- дослідженим в судовому засіданні Положенням про відділ митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФСУ, затвердженим 27.07.2015 згідно якого зазначений відділ функціонує в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Смільниця-Кросценко» за адресою: 82069, Львівська область, Старосамбірський район, с. Терло;
- наказом Державної Фіскальної Служби України Львівської митниці ДФС №126-о від 22.02.2016 згідно якого ОСОБА_6 переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС України;
- посадовою інструкцією головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС затвердженої 27.07.2015;
- наказом Державної Фіксальної Служби України Львівської митниці ДФС №781-о від 13.10.2015 про дострокове присвоєння ОСОБА_6 спеціального звання інспектор податкової та митної справи ІІ рангу;
- наказом державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_2 №533 від 01.12.2015 про затвердження Технології схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон України у пункті пропуску «Смільниця-Кросценко» у відповідності до якого у разі порушення правил режиму в пункті пропуску тягне за собою адміністративну відповідальність згідно із законодавством України, а також не допускається розміщення у пункті пропуску гербів, прапорів, інших символів організацій, підприємств та установ, що не належать до державної символіки України;
- листом погодження до технічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Смільниця-Кросценко»;
- угодою між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Польща про співробітництво під час здійснення контролю осіб, товарів і транспортних засобів, які перетинають українсько-польський державний кордон від 25.11.2009 згідно, якої договірні сторони шляхом обміну дипломатичними нотами визначаються пункти пропуску, в яких контрольні органи держави однієї з Договірних Сторін будуть здійснювати контроль на території держави другої Сторони. А також посадові особи контрольних органів держав однієї Договірної Сторони, які здійснюють контроль на території другої держави, здійснюють контрольні дії згідно із законодавством своєї держави і з такими ж самими правовими наслідками, якби вони проводили ці дії на території своєї держави;
- угодою (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Польща про розширення прикордонного руху в автомобільному пункті пропуску «Смільниця-Кросценко»;
- інформацією з Головного центру обробки спеціальної інформації вхід. № 2965 від 06.05.2016 відповідно, до якої ОСОБА_7 04.02.2016 та 24.04.2016 здійснював в'їзд на територію України через міжнародний пункт пропуску «Смільниця» Львівської митниці ДФС України;
- постановою про визнання речовим доказом та направлення речового доказу на відповідальне зберігання від 04.03.2016 згідно, якої речові докази, а саме грошові кошти у сумі 25 000 гривень купюрами номіналом 200 грн. (120 купюр) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_12 визнано речовими доказами та направлено на відповідальне зберігання;
- постановою про визнання речовим доказом та направлення речового доказу на відповідальне зберігання від 04.03.2016 згідно, якої речові докази, а саме грошові кошти у сумі 8 000 гривень купюрами номіналом 500 грн. (16 купюр) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_6 визнано речовими доказами та направлено на відповідальне зберігання;
- постановою про визнання речовим доказом та направлення речового доказу на відповідальне зберігання від 04.03.2016 згідно, якої речові докази, а саме грошові кошти у сумі 6800 гривень купюрами номіналом 200 грн. (34 купюри) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_6 визнано речовими доказами та направлено на відповідальне зберігання;
- постановою про визнання речовим доказом та направлення речового доказу на відповідальне зберігання від 30.03.2016 згідно, якої речові докази, а саме грошові кошти у сумі 300 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США (3 купюри) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_12 , які ОСОБА_7 добровільно надав для документування незаконної діяльності ОСОБА_11 визнано речовими доказами та направлено на відповідальне зберігання;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.03.2016 згідно якого ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Вказані докази є такими, що підтверджуються також безпосередньо дослідженими в судовому засіданні процесуальними доказами, а саме:
- розтаємненою та дослідженою в судовому засіданні ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19.02.2016 № 54т, про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до якої Апеляційним судом Львівської області надано дозвіл на проведення негласних розшукових заходів із застосуванням технічних засобів терміном 60 діб, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж: мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_1 , аудіо-відеоконтроль розмов, звуків, рухів, дій ОСОБА_6 , без його відома, пов'язаних з діяльністю або місцем перебування у публічно доступних місцях, візуальне спостереження за ОСОБА_6 у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів спостереження, установлення місцезнаходження радіоелектронних засобів, застосування технічних засобів для локалізації місцезнаходження мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_1 , що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_6 та інших радіо випромінювальних пристроїв активованих мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку разом з вказаним абонентом, розкриття змісту повідомлень, що ним передаються, починаючи з 19.02.2016;
- розтаємненим клопотанням про надання дозволу на здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-, відео-контроль особи та спостереження за особою від 19.02.2016 № 108т відповідно до якого прокурор просить надати дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №42016140410000016 від 25.01.2016 дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 ;
- розтаємненою постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.02.2016 №113т у відповідності до якої з метою отримання у кримінальному провадженні доказів злочинної діяльності та повного викриття схеми, пов'язаної із вимаганням та одержанням неправомірної вигоди, встановлення вини учасників протиправної діяльності прокурор постановив здійснити впродовж лютого-квітня 2016 року контроль за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням: заздалегідь ідентифікованих та помічених грошових коштів громадянина ОСОБА_7 , візуального спостереження за ОСОБА_6 , аудіо-відеоконтролю за ОСОБА_6 , зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж мобільного терміналу НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 , установлення місцезнаходження радіоелектронних засобів, яким користується ОСОБА_6 ;
- дорученням на проведення негласних (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України від 23.02.2016 №114т відповідно до якого прокурор на підставі отриманої ухвали про проведення НСРД доручає оперативному підрозділу ГВ БКОЗ Управління СБ України у Львівській області проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_6 ;
- постановою про припинення проведення негласних слідчих (розшукової) дії у кримінальному провадження від 17.03.2016 №186т відповідно до якої проведення негласних слідчих (розшукових)дій відносно ОСОБА_6 припинено;
- клопотанням про скасування грифу секретності матеріальних носіїв інформації щодо проведеної негласної слідчої (розшукової) дії від 17.03.2016 №185т відповідно до якої прокурор просить розтаємнити отримані матеріали НСРД у кримінальному провадженні №42016140410000016 від 25.01.2016;
- постановою про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 17.03.2016 №184т відповідно до якої прокурор постановив розсекретити матеріальні носії інформації щодо проведених негласних слідчих (розшукових) дій;
- постановою про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 03.06.2016 р.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені в ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву в своїй належності та допустимості не викликають.
Всі вищенаведені докази під час розгляду справи в суді були піддані детальному і глибокому аналізу, в тому числі із наданням і забезпеченням можливості висловитись з приводу їх належності і допустимості в повному об'ємі як стороні обвинувачення, так і стороні захисту, а тому при оцінці зазначених доказів, суд враховує позицію прокурора щодо належності наданих доказів, позицію сторони захисту, яка наголошує на недопустимості доказів, у кримінальному провадженні.
Так, 23.09.2021 захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_5 у судовому засіданні заявлено клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими та такими, що не можуть бути дослідженими під час судового розгляду оскільки порушена процедура отримання доказів у зв'язку з тим, що митний пост «Смільниця-Кросценко» фактично знаходиться на території Республіки Польща, проте суд не погоджується із доводами захисника наведеними у клопотанні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Слід зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно із ч.1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
У відповідності до дослідженого у судовому засіданні Положення про відділ митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС України, затвердженого 27.07.2015 згідно якого зазначений відділ функціонує в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Смільниця-Кросценко» за адресою: 82069, Львівська область, Старосамбірський район, с. Терло.
12.09.2002 Законом №158-15 ратифікована Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Польща про співробітництво під час здійснення контролю осіб, товарів і транспортних засобів, які перетинають українсько-польський державний кордон (далі - Угода).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Угоди регулює принципи співробітництва під час проведення прикордонного, митного, ветеринарного, санітарного і фітосанітарного контролю осіб, товарів і транспортних засобів, які перетинають українсько-польський державний кордон, а також інших видів контролю, визначених законодавством держав Договірних Сторін.
Ч.1,2 ст. 2 Угоди вказує, що Контрольні органи здійснюють контроль у межах територій пунктів пропуску, який визначається законодавством держави кожної Договірної Сторони. Сторони надають одна одній документи, які визначають межі територій пунктів пропуску. Договірні Сторони шляхом обміну дипломатичними нотами визначають пункти пропуску, в яких контрольні органи держави однієї з Договірних Сторін будуть здійснювати контроль на території держави другої Договірної Сторони.
У статті 4 Угоди посадові особи контрольних органів держав однієї Договірної Сторони, які здійснюють контроль на території другої держави в умовах, визначених у статті 2, здійснюють контрольні дії згідно із законодавством своєї держави і з такими ж самими правовими наслідками, якби вони проводили ці дії на території своєї держави.
Згідно рішення Апеляційного суду Львівської області від 28.07.2016 про визначення підсудності винесеного у даній справі згідно, якого в абз. 6 арк. 2 вказаного рішення зазначено, що місцем вчинення кримінального правопорушення є відділ митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» юридична адреса: Львівська обл., село Терло, корпус 8-9, фактична адреса:с. Кросценко, Республіка Польща, однак такий знаходиться під юрисдикцією України.
Окрім того, законність проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та отриманих в результаті доказів підтверджується розтаємненою та дослідженою у судовому засіданні ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19.02.2016 № 54т про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Не погоджується суд і з клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 поданим 03.11.2021 про визнання доказів недопустимими, а саме протоколів проведення НСРД та додатків до них матеріальних носіїв інформації за результатами проходження заявником ОСОБА_7 митного контролю 30.01.2016, 04.02.2016, 24.02.2016, 02.03.2016 на території митного поста «Смільниця-Кросценко» Львівської митниці ДФС України, оскільки такі здобуті під час кваліфікації дій обвинуваченого за вчинення тяжкого злочину ч. 3 ст. 368 КК України, а вже під час судового розгляду ОСОБА_6 змінено обвинувачення на нетяжкий злочин ч. 1 ст. 368 КК України.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269 - 1, 270, 271, 272, 274 КПК України, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Згідно ст. 12 КК України діяння, передбачене ч. 3 ст. 368 КК, належить до тяжких злочинів, таким чином первинна кваліфікація дій обвинуваченого дає право органу досудового розслідування проводити НСРД.
Із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи суд приходить до висновку, що реєстрація кримінального провадження на початковому етапі за ч. 3 ст. 368 КК України не є порушенням кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність та не може вважатися неправильною через те, що здійснена на підставі лише тих фактичних даних, які були в органу досудового розслідування на той час.
Крім того, як видно з матеріалів кримінального провадження, НСРД було проведено на підставі ухвал слідчого судді, а контроль за вчиненням злочину здійснено відповідно до ч. 4 ст. 246 КПК України на підставі постанови прокурора, НСРД у цьому кримінальному провадженні були виконані за попередньою кваліфікацією злочину за ч. 3 ст. 368 КК у зв'язку з надходженням заяви про вимагання неправомірної вигоди.
Така позиція суду узгоджується із позицією Колегії суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі від 13.09.2021 №750/2942/18.
Окрім того, суд не погоджується з твердженням сторони захисту щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій не уповноваженим на те оперативним підрозділом, а досудового розслідування не уповноваженими особами.
Так, відповідно до ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність ( в редакції станом на 01.01.2016 року).
Із досліджених у судовому засіданні Постанови про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 01.03.2016 встановлено, що досудове розслідування у даному провадженні доручено здійснювати слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області.
З дослідженої Постанови про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 28.03.2016 встановлено, що досудове розслідування у даному провадженні доручено здійснювати слідчим військової прокуратури Львівського гарнізону.
А також із долученої та дослідженої в судовому засіданні постанови Генеральної прокуратури України про визначення підслідності кримінального провадження від 26.04.2016 встановлено, що підслідність у кримінальному провадженні № 42016140410000016 від 25.01.2016 визначена за слідчими військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону.
Таким чином, суд вважає, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проведено уповноваженим органом досудового розслідування, а докази у кримінальному провадженні є допустими та належними.
Разом з цим, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій не уповноваженим на те оперативним підрозділом то, відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Тобто, обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135-XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
Органи державної влади та їх посадові особи, у тому числі ті, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Оперативно-розшукова діяльність в Україні регулюється, зокрема, Законом № 2135-XII, який є складовою кримінального процесуального законодавства.
Статтею 8 Закону № 2135-XII встановлено права підрозділів, які крім іншого, здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Такі підрозділи мають право, серед іншого, проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь; негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями статті 267 Кримінального процесуального кодексу України; з метою виявлення та фіксації діянь, передбачених статтями 305, 307, 309, 311, 318, 321, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, проводити операції з контрольованого вчинення відповідних діянь; здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України; здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім цього, виходячи з вимог ст. 258, 260, 263, 269 КПК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшуковудіяльність», застосування технічних засобів отримання інформації, що пов'язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Системний аналіз положень Кодексу та Закону дає підстави стверджувати, що проведення оперативно-розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних даних повинно відбуватися виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, у передбачених законом випадках та у відповідному процесуальному порядку особами або підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність (рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року в справі № 12-рп/2011 за конституційним поданням Служби Безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України).
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.
Відповідно до вимог частини другої статті 99 КПК матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135-XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Таким чином, суд вважає, що вищеперелічені докази, а саме протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженні здобуті уповноваженою на те особою, є допустими та належними доказами, оскільки такі докази органом досудового розслідування здобуто відповідно до норм КПК України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», на підставі отриманого у встановленому законом порядку дозволу слідчого судді, з метою з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, з дотриманням прав і свобод людини та розумним їх обмеженням, що достатньо підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ст. 368 ч. 1 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 будучи службовою особою, вчинив одержання неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, судом враховується характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжуючі та пом'якшуючі обставини покарання, особу винного, який раніше не судимий, має на утриманні малолітніх дітей, характеристику з місця праці.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Також судом беруться до уваги, роз'яснення, які містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо). Одночасно суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив нетяжкий злочин, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено, особу обвинуваченого та приходить до висновку, що покарання слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у виді штрафу з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Згідно санкції ч.1 ст.368 КК України та ст.12 КК України даний злочин є нетяжким, і оскільки події інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_6 відбувались 04.02.2016 року та 24.02.2016 року, то відповідно до ст. 49, 74 КК України обвинуваченого ОСОБА_6 слід звільнити від призначеного покарання.
Речові докази по кримінальному провадженні, а саме: грошові кошти у сумі 25 000 гривень купюрами номіналом 200 грн. (120 купюр) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_12 слід повернути - ОСОБА_12 , грошові кошти у сумі 8 000 гривень купюрами номіналом 500 грн. (16 купюр) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_6 слід повернути ОСОБА_6 , грошові кошти у сумі 6 800 гривень купюрами номіналом 200 грн. (34 купюри) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_6 слід повернути - ОСОБА_6 , грошові кошти у сумі 300 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США (3 купюри) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_12 , які ОСОБА_7 добровільно надав для документування незаконної діяльності ОСОБА_11 слід повернути - ОСОБА_7 .
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді застави до вступу вироку в законну силу - слід залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили, згідно ч. 2 ст. 182 КПК України заставу в розмірі 110240,00 грн., як заставні кошти сплачені у кримінальному провадженні № 42016140410000016 від 25.01.2016 відносно ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України слід повернути ОСОБА_6 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, сплачені згідно повідомлення Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу ГУНП у Львівській області №/472/42/01/06-16 від 09.03.2016.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить суму у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на два роки.
На підставі вимог п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, засудженого ОСОБА_6 звільнити від призначеного судом покарання, у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 у вигляді застави до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили, згідно ч. 2 ст. 182 КПК України заставу в розмірі 110240,00 грн., як заставні кошти сплачені у кримінальному провадженні № 42016140410000016 від 25.01.2016 відносно ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України повернути ОСОБА_6 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, сплачені згідно повідомлення Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу ГУНП у Львівській області №/472/42/01/06-16 від 09.03.2016.
Речові докази по кримінальному провадженні, а саме: грошові кошти у сумі 25 000 гривень купюрами номіналом 200 грн. (120 купюр) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_12 повернути - ОСОБА_12 , грошові кошти у сумі 8 000 гривень купюрами номіналом 500 грн. (16 купюр) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_6 повернути ОСОБА_6 , грошові кошти у сумі 6 800 гривень купюрами номіналом 200 грн. (34 купюри) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_6 повернути - ОСОБА_6 , грошові кошти у сумі 300 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США (3 купюри) вилучених 02.03.2016 у ОСОБА_12 , які ОСОБА_7 добровільно надав для документування незаконної діяльності ОСОБА_11 повернути - ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя ОСОБА_1