Провадження № 11-кп/803/1174/23 Справа № 204/10550/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
07 лютого 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12022041680000627 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровськ, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, утриманців не маючого, не одруженого, ранше судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_6
За ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року продовжений термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів до 01 квітня 2023 року включно.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики перешкоджання кримінальному провадженню, продовження вчинення кримінальних правопорушень, переховування від суду, в тому числі шляхом виїзду за межі області та України, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
В апеляції:
- захисник ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною
Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки при її постановленні не були дотримані вимоги кримінально-процесуального закону.
Учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явилися, заяв про участь у розгляді справи не надходили, тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КПК України (в редакції Закону України № 1027-IX від 02.12.2020 р.) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді судом першої інстанції клопотання прокурора дотримані.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , суд першої інстанції в достатній мірі дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Суд першої інстанції врахував наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, а також існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджання кримінальному провадженню, продовження вчинення кримінальних правопорушень, переховування від суду, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Колегія суддів також зважає, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, раніше неодноразово судимий, в тому числі за ст. 185, 186 КК України, а тому останній може перешкоджати кримінальному провадженню та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності у разі визнання винуватим судом, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки останні ще не допитані судом першої інстанції.
Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому, продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12022041680000627 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3