Справа № 560/7523/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
08 лютого 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волочиської міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волочиської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Волочиської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу компенсацію як особі, яка надає соціальні послуги по догляду за хворою матір'ю за період з 23.01.2021 по 22.01.2022, оскільки нею було дотримано порядку звернення за такою, у встановлений законодавством строк.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Волочиської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги за період з 23.01.2021 по 22.01.2022.
Зобов'язано Волочиську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги за період з 23.01.2021 по 22.01.2022, з урахуванням проведених виплат за цей період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волочиської міської ради.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 23.01.2021 по 22.01.2022 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації як одержувач компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Відповідно до довідки від 10.01.2022 № 06 позивачці допомога нарахована в розмірі 541,98 грн.
19.04.2022 позивачка звернулася до Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації із заявою щодо виплати заборгованості по компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі в сумі 6503,76 грн.
Листом від 04.05.2022 № 14-1660 Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації повідомило позивачку, що для проведення виплати компенсації позивачу необхідно звернутись до Волочиської міської ради.
01.06.2022 ОСОБА_1 звернулася до Волочиської міської ради із заявою щодо виплати заборгованості по компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі в сумі 6503,76 грн.
Волочиська міська рада листом від 07.06.2022 №13-01/58 повідомила позивачку, що з метою забезпечення прав і гарантій громадян на отримання соціальних послуг та уникнення соціальної напруги, враховуючи збільшення соціального навантаження на місцеві бюджети, у зв'язку з прийняттям постанов Волочиська міська рада звернулася до Президента України, Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України з проханням якнайшвидше розглянути компенсаторний механізм відшкодування витрат, понесених місцевим бюджетам.
Позивачка, вважаючи порушеними її права, звернулася до суду з цим позовом.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Закон України «Про соціальні послуги» (далі - Закон №2671) визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
У відповідності до пункту 17 статті 1 Закону №2671 соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.
Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини 6 статті 13 Закону №2671 фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: особами з інвалідністю І групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно з частиною 7 статті 13 Закону №2671 фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
Серед основних принципів надання соціальних послуг, передбачених статтею 3 Закону №2671, зокрема, є принцип добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг.
Аналіз зазначених приписів законодавства свідчить про те, що виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, мають компенсаційний (заохочувальний характер) і не відносяться до соціальних гарантій.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» (далі - Порядок №558) непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата.
Згідно з пунктом 2 Порядку №558 компенсація призначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:
15 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю І групи;
10 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування, особам з інвалідністю ІІ групи та дітям з інвалідністю;
7 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю III групи та хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.
На виконання Закону №2671 постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 (далі - Постанова №859) затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Згідно з пунктом 2 Постанови №859 фізичним особам, які надають соціальні послуги, щомісячні компенсаційні виплати, призначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» (втратила чинність), проводяться до дати призначення таким фізичним особам іншої виплати на догляд, установленої законодавством, або до 31.12.2022.
При цьому, пунктом 4 Постанови №859 визначено, що вона набирає чинності з дня опублікування і застосовується з 01.01.2020 для осіб, які протягом 60 календарних днів із дня її опублікування звернуться за призначенням компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Постанова набрала чинності з 25.09.2020, крім підпункту 2 пункту 7 Порядку (щодо подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документів в електронній формі), який набирає чинності з 01.01.2021.
Пунктом 3 Порядку №859 визначено, що компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчим органом міської міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади (далі - структурний підрозділ) за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Відповідно до підпункту а пункту 4 частики першої статті 89 Бюджетного кодексу України в редакції, яка діяла до 01.01.2021 року, виплата компенсації, здійснювалася з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад.
Тобто, до 01.01.2021 компенсація виплачувалася з бюджету того рівня, на якому працює орган, який призначив компенсацію (сільський, селищний, міський або районний).
З 01.01.2021 відповідно до статті 89 Бюджетного Кодексу України та пункту 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1009 виконавчі органи усіх сільських, селищних, міських рад набули повноважень призначати і виплачувати компенсацію з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.
Відповідно до підпункту 3 пункту 6-2 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов'язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району.
Абзацом 3 підпункту 15 пункту 6-2 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що залишки коштів (у тому числі боргові зобов'язання), що утворилися на кінець бюджетного періоду на рахунках районних бюджетів ліквідованих районів, перераховуються одночасно до районного бюджету новоутвореного району, бюджету територіальної громади з урахуванням цільового призначення таких коштів, особливостей розподілу нерухомого майна на підставі платіжних доручень за підписом голови районної ради новоутвореного району або голови комісії з реорганізації районної ради, що припиняється, або керівника місцевого фінансового органу, утвореного до утворення та ліквідації районів.
З аналізу наведеної вище норми Закону слідує, що рада новоутвореного району є правонаступником ліквідованих районів, у тому числі і боргових зобов'язань. Враховуючи те, що Волочиська міська рада з 01.01.2021 набула повноважень призначати та виплачувати компенсацію з бюджету міської ради, отже боргові зобов'язання Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації у відповідності до абз. 3 пп. 15 п. 6-2 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" перераховані станом на 01.01.2021 до бюджету відповідача.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу з 23.01.2021 по 22.01.2022 призначено компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги.
При цьому, апелянтом не надано до суду доказів виплати такої компенсації ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги за період з 23.01.2021 по 22.01.2022, та зобов'язати здійснити нарахування та виплату такої компенсації, з урахуванням проведених виплат за цей період.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Волочиської міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.