Справа № 120/7956/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
07 лютого 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2022 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області щодо не проведення повного розрахунку з виплати компенсації за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 17.07.2019 у зв'язку з припинення повноважень сільського голови с.Веселівка Теплицького району Вінницької області на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі №144/1048/16-а, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію невикористаної відпустки в сумі 32088 грн. 71 коп.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2022 закрито провадження у справі №120/7956/22 за позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи положення ст. 311 КАС України, відсутність клопотань про розгляд справи за їх участю, а також той факт, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в обґрунтування заявлених вимог представник позивача Романюк В.І. вказує, що на виконання судового рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №120/5553/21-а, Теплицька селищна рада нарахувала та виплатила ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпуску за період з 10.11.2015 по 17.07.2019 у сумі 27 123,29 грн. Разом з тим, позивач не погоджується із нарахованою та виплаченою сумою компенсації за невикористану відпустку, що і слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Тобто, дані правовідносини фактично виникли у зв'язку із неналежним, виконання рішення суду від 09.02.2022 у справі №120/5553/21-а, яке набрало законної сили, на виконання якого відповідач здійснив нарахування та виплату за невикористанні дні відпустки за період перебування позивача на посаді сільського голови с. Веселівка з 10.11.2015 по 17.09.2019, при нарахування та виплата були здійснені відповідачем, на переконання позивача, у зменшеному розмірі.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №120/5553/21-а, визнати протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 24.07.2017. Зобов'язано Теплицьку селищну раду Гайсинського району Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 24.07.2017.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради Вінницької області щодо не проведення розрахунку з виплати компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у зв'язку з припиненням нею повноважень сільського голови села Веселівка Теплицького району Вінницької області за період з 10.11.2015 по 17.07.2019. Зобов'язано Теплицьку селищну раду Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку та матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 10.11.2015 по 17.07.2019, з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення, та з урахуванням виплачених сум.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що питання виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку та матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 10.11.2015 по 17.07.2019 охоплюється рішенням суду у справі №120/5553/21-а та належить до предмета його виконання.
Проте, позивач, не погоджуючись з повнотою виконання рішення суду, звернулась до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода позивача з бездіяльністю сільської ради щодо виконання рішення суду від 09.02.2022 у справі №120/553/21-а в частинні нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку в розмірі 27123,29 грн.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд першої інстанції, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі № 120/5553/21-а.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення по справі №120/5553/21-а на стадії виконання судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення, а тому обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, оскільки суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.
Таким чином, з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі №120/7956/22.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Також, приписами ч.1 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
При розгляді даної справи судом апеляційної інстанції враховано, що в постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17), Верховний Суд дійшов висновку, що "… зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.".
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами у справі - рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №120/5553/21-а, визнати протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 24.07.2017. Зобов'язано Теплицьку селищну раду Гайсинського району Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 24.07.2017.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради Вінницької області щодо не проведення розрахунку з виплати компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у зв'язку з припиненням нею повноважень сільського голови села Веселівка Теплицького району Вінницької області за період з 10.11.2015 по 17.07.2019. Зобов'язано Теплицьку селищну раду Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку та матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 10.11.2015 по 17.07.2019, з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення, та з урахуванням виплачених сум.
Тобто, питання виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку та матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 10.11.2015 по 17.07.2019 охоплюється рішенням суду у справі №120/5553/21-а та належить до предмета його виконання.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 відповідачем нараховано та виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 17.07.2019 в сумі 27123,29 грн.
Не погодившись з таким виконанням судового рішення (в частині суми компенсацію за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 17.07.2019), позивач звернувся до суду з цим позовом.
Тобто, фактичні обставини справи свідчать про те, що публічно-правовий спір, який виник між позивачем та відповідачем, вирішено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №120/5553/21-а, тоді як даний спір виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зазначеного рішення.
Заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України в межах справи №120/5553/21-а.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), №345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022).
Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення у справі №120/5553/21-а порушуються його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Також, колегія суддів звертає увагу, що позивач звернулась до суду про встановлення судового контролю в межах справи №120/5553/21-а щодо матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 10.11.2015 по 17.07.2019.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично не погодження з сумою виплати в межах даних правовідносин, в призмі резолютивної частини постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №120/5553/21-а є непогодженням з виконанням судового рішення в порядку 383 КАС України.
Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №120/7956/22.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.