Справа № 712/7963/22 Суддя (судді) першої інстанції: Романенко В.А
07 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Горяйнова А.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Черкаській області (далі - відповідач, УПП в Черкаській області) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАР № 5926508 від 22 вересня 2022 року.
Позов обґрунтовано тим, що дії інспектора є протиправними, наведені в постанові обставини не відповідають дійсності, постанова є незаконною та необґрунтованою. Правил дорожнього руху він не порушував, підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності не було.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2022 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено і не підтверджено відповідними доказами факт неможливості зупинити транспортний засіб у визначеному п. 8.10 ПДР України місці, не вдаючись до екстреного гальмування. Крім того, судом першої інстанції зроблено висновок, що твердження позивача про виконання ним п. 8.11 ПДР України не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наданим суду відеозаписом, зробленим за допомогою службового нагрудного відео реєстратора.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не з'ясовувалося питання про знаходження у транспортному засобі двох малолітніх дітей та можливість їх травмування внаслідок застосування екстреного гальмування. Судом в оскаржуваному рішенні зазначено про посилання позивача у позовній заяві на те, що під'їжджаючи до перехрестя, він звернув увагу, що світлофор переключився з режиму миготливого зеленого сигналу на жовтий, тому позивач повинен був бути уважним та стежити за дорожньої обстановкою. Зазначене твердження суду не відповідає обставинам справи, оскільки позивач зазначав, що їхав на зелений сигнал світлофора, який переключився відразу на жовтий, тобто без миготливого, тому він не міг заздалегідь передбачити переключення сигналів.
Також позивач наголосив, що наявний в матеріалах справи відеозапис починається вже після зупинки транспортного засобу та не містить в собі відомостей про правопорушення взагалі.
Відповідно до ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до норм статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
На виконання вимог зазначеної статті та враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, дану справу терміново призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
22 вересня 2022 року відповідачем відносно позивача винесена постанова серії ЕАР № 5926508 в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цією постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що правопорушення полягало в наступному: ОСОБА_1 22 вересня 2022 року о 19:55 годині в м. Черкаси по вул. Смілянській, 140, керуючи транспортним засобом Subaru Impreza, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.п. 8.7.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП».
Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття вказаної постанови, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху, сигнали світлофора мають таке значення: а) зелений - дозволяє рух, в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Тобто, жовтому сигналу світлофора передує зелений миготливий сигнал, який попереджає про його наступне увімкнення.
Згідно п. 8.10 у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Нормами п. 2.3 б) ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Слід зазначити, що положення ст.ст. 278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Як зазначалося вище інспектором роти № 1, батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Черкаській області молодшим лейтенантом поліції Переваловим Олександром Юрійовичем складено постанову серії ЕАР № 5926508 про застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 статті 122 КУпАП за те, що він 22 вересня 2022 року о 19:55 годині в м. Черкаси по вул. Смілянській, 140, керуючи транспортним засобом Subaru Impreza, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушила п.п. 8.7.3 ПДР. Дане правопорушення зафіксоване поліцейським не в автоматичному режимі.
Позивач наполягає на тому, що судом в оскаржуваному рішенні зазначено про посилання позивача у позовній заяві на те, що під'їжджаючи до перехрестя, він звернув увагу, що світлофор переключився з режиму миготливого зеленого сигналу на жовтий. Тому позивач повинен був бути уважним та стежити за дорожньої обстановкою. Зазначене твердження не відповідає обставинам справи, а скопійовано судом з відзиву на позов відповідача, оскільки в позовній заяві, на яку посилається суд, позивач зазначив, що їхав на зелений сигнал світлофора який переключився відразу на жовтий, тобто без миготливого, тому він не міг заздалегідь передбачити переключення сигналів. Ці ж пояснення підтверджуються відеозаписом, наявним в матеріалах справи, зробленим поліцейськими. Крім того, зазначений відеозапис не містить в собі самого факту скоєння правопорушення, а фіксує лише факт розгляду справи.
Отже, позивач ніяким чином не міг заздалегідь передбачити зміну сигналу світлофора, оскільки були відсутні попереджувальні миготливі сигнали.
В той же час, позивач наголосив, що в його транспортному засобі знаходились двоє малолітніх дітей, тобто, існувала можливість їх травмування внаслідок застосування екстреного гальмування. Наявність дітей у машині підтверджується відеозаписом, наданим відповідачем.
В оскаржуваному рішенні судом зазначено, що позивачем не доведено і не підтверджено відповідними доказами факт неможливості зупинити транспортний засіб у визначеному п. 8.10 ПДР України місці, не вдаючись до екстреного гальмування.
При розгляді справи позивачем відповідачу надані усні пояснення, які зафіксовані на відео, у яких позивач пояснює, що не міг виконати вимоги п. 8.10 ПДР України у зв'язку із увімкненням жовтого світла у той момент, коли він вже був під світлофором на швидкості 50 км/год. Отже, доказ позивачем обставин, на які він посилається, був наданий у вигляді пояснень.
Статтею 283 КУпАП, в якій встановлені обов'язкові вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, зазначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, до неї додаються «бодікамера 472647, відео з реєстратора службового тз 9464». Проте, матеріали справи містять лише відео з бодікамери поліцейського та не містять відео з реєстратора службового тз.
Так, матеріали справи не містять жодного доказу руху позивача на жовтий сигнал світлофору. У справі є оптичний диск, наданий відповідачем до відзиву на позов, при відкритті якого судом було встановлено, що він містить лише відеозапис, який починається вже після зупинки транспортного засобу позивача та не містить в собі жодних відомостей про безпосередній факт вчинення останнім правопорушення.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначав, що інспектор при винесенні оскаржуваної постанови, керувався Правилами дорожнього руху та КУпАП, а в постанові чітко описане правопорушення, яке були скоєне, тому він діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права.
Судом враховано, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються. Поліцейські можуть виявляти порушення правил дорожнього руху, на які мають належним чином реагувати, зокрема, виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення.
Водночас, відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. А питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Оскільки в межах даного провадження не існує взагалі ніяких доказів, як то фотографій чи відеозапису, на яких зафіксована подія вчинення позивачем адміністративного правопорушення чи обставин, що її обумовили, а позивач повністю заперечує допущення ним порушення правил дорожнього руху, то і підстав вважати доведеною позицію відповідача також немає.
Резюмуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано будь-яких доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на виконання вимог чинного законодавства, зокрема, вищезазначених правових положень та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року, в матеріалах справи не міститься жодного належного доказу вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 122 КУпАП.
Отже, висновки поліцейського Перевалова О.Ю. про порушення ОСОБА_1 п.8.7.3 (ґ) ПДР не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб'єктивному висновку посадової особи, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись в передбачений законодавством спосіб.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
В даному випадку, поліцейським Переваловим О.Ю., як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача, відповідно до норм чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана постанова серії ЕАР №5923508 від 22 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 статті 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зважаючи, що судом не встановлено належних доказів, що доводять факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів, на відміну від суду першої інстанції, вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є протиправною та наявні підстави для її скасування.
Відповідно, апеляційний суд погоджується з висновками скаржника про те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. не відповідає вимогами чинного законодавства.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Отже, протиправним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Таким чином при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано всі обставини справи, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права
Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 317, 321 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серії ЕАР № 5926508 від 225 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 статті 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Повний текст рішення виготовлено 07 лютого 2023 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
А.М. Горяйнов