Справа № 640/13482/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
07 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування шкоди, яка виникла через неподання Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів, які обліковуються на рахунку за договором від 27.05.2014 №05/1633-2014 та на рахунку за договором від 15.05.2014 №7933 (в межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 гривень);
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 200 000 гривень шкоди, 48 830,96 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 18 026,00 грн., 10000 гривень моральної шкоди, а всього: 276 856,96 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати гарантованої суми вкладу ОСОБА_1 .
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь пзивача гарантовану суму в розмірі 200000 грн за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» на підставі договору від 27.05.2014 № 05/1633-2014 та договору від 15.05.2014 № 7933, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення , яким позов залишити без задоволення.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що Фонд гарантування є особою публічного права і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно), а також що у Фонду не настав обов'язок перед позивачем, відповідно жодної бездіяльності/протиправних дій Фондом стосовно позивача допущено не було, тому вимоги позивача про визнання протиправними дій Фонду, щодо невиплати позивачу суми гарантованого відшкодування, є безпідставними.
Також скаржник зазначає, що вимога позивача про стягнення коштів за вкладом Фонду є необґрунтованою та безпідставною, адже по суті така вимога є зобов'язанням перерахувати кошти на конкретну особу, тобто фактично є зверненням стягнення на кошти Фонду, тоді як кошти Фонду не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, скаржник зазначає, що через припинення публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» як юридичної особи вимоги позивача вважаються погашеними й кошти позивача як вкладника Банку не підлягають відшкодуванню Фондом.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" укладено договір банківського рахунку від 15.05.2014 № 7933, відповідно до умов якого банк відкриває поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та чинних Умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ «Старокиївський Банк».
Окрім того, 27.05.2014 між тими самими сторонами укладено договір банківського вкладу №05/1633-2014, відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику рахунок «Недільний» у гривні № НОМЕР_2 , а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 200000,00 грн.
Відповідно до квитанції від 15.05.2014 № 63882 позивачем на поточний рахунок внесено готівку у розмірі 200 000,00 грн., які потім перераховано на депозитний рахунок, що підтверджується випискою з особового рахунку.
У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.06.2014 № 365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2014 № 50 про запровадження з 18.06.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк".
11.09.2014 Правлінням Національного банку України прийнята постанова №563 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк".
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 17.09.2014 № 92 «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
Пострелко Є.В. звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. з заяви від 08.09.2014, в яких позивач просив надати інформацію стосовно процедури отримання останнім коштів.
За результатами розгляду зазначеної заяви, відповідач листом від 17.09.2014 № 2393/09-02 повідомив, що у зв'язку із встановленням фактів вчинення працівниками та клієнтами Банку дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, прийнято рішення про зупинення відповідних виплат та перерахувань.
Також, даними листами повідомлено позивача про те, що правочини, у тому числі договір від 15.05.2014 № 7933, договір від 27.05.2014 № №05/1633-2014 є предметом кримінального провадження і визнані нікчемними відповідно до вимог частин другої та третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Листом від 01.10.2014 № 21-036-8691/14 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив представника позивача про відсутність особи позивача у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність протиправною щодо невключення його до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" та вважаючи, що його має бути включено до такого переліку, звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2019 у справі №826/1466/14, що набрало законної сили 01 жовтня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» щодо невнесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів, які обліковуються на рахунку № НОМЕР_2 за договором від 27.05.2014 № 05/1633-2014 та рахунку № НОМЕР_1 за договором від 15.05.2014 № 7933 (в межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 грн.).
Після набрання законної сили вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Фонду з відповідною вимогою про виплати гарантованих коштів.
Листом від 14.01.2020 №02-036-621/20 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.09.2019 р. внесено запис № 10681110023024349 про державну реєстрацію припинення Банку, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Таким чином, повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ «Старокиївський банк» припинено.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особливості виконання банком власних зобов'язань перед контрагентами в разі віднесення банків до категорії неплатоспроможних та запровадження в банках тимчасової адміністрації або початку процедури ліквідації таких банків, встановлюється, окрім ЦК України, спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI. Цим Законом, встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до визначених у статті 2 Закону № 4452-VI, термінів, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката; система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники; уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Згідно норм статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (стаття 4 Закону № 4452-VI).
До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (пункт 15 частини 5 статті 12 Закону № 4452-VI).
Згідно з положеннями частин третьої, п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI, виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Так, частиною першою статті 35 Закону № 4452-VI, передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.
Оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису (частина шоста статті 35 Закону №4452-VI).
Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку Закону №4452-VI (частина восьма статті 35 Закону №4452-VI).
Відтак, уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, який діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом. Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає, саме як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень, на що, цілком правильно звернув увагу і суд першої інстанції у межах спірних правовідносин, що є ключовим для правильного вирішення даного спору, з огляду на що, за дії/бездіяльність такої особи перед іншими суб'єктами правовідносин відповідальність несе Фонд.
Відповідно до пунктів 2-4 частини третьої статті 12 Закону № 4452-VI, виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду.
Частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI, визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (частина друга статті 26 Закону №4452-VI).
Відтак, одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень. Окрім того, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, як клієнт банку, який уклав договір банківського рахунку в банку і банк відкрив поточний рахунок, в розумінні Закону №4452-VI, є вкладником, а кошти на його банківському рахунку, є вкладом, на який поширюються основні завдання (функцій) Фонду щодо забезпечення такого вкладу державною гарантією у вигляді граничного розміру відшкодування коштів за цим вкладом.
Згідно приписів Закону № 4452-VI, правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду.
Отже суб'єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, котрий виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.
При цьому, право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду також підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2019 у справі №826/18466/14, що набрало законної сили, яким, окрім іншого, підтверджено і бездіяльність уповноваженої особи Фонду.
Дійсно, норми частини сьомої статті 26 Закону № 4452-VI, є релевантними до даних правовідносин, однак, таке правове регулювання правовідносин між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду передбачено за умови правомірної поведінки учасника цих правовідносин - Фонду, натомість, у даному ж випадку, вимоги позивача обумовлені протиправною бездіяльністю Фонду, Уповноваженої особи Фонду, що встановлено відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, а тому, внесення запису в ЄДРПОУ про ліквідацію банку, як юридичної особи, за встановлених у справі обставин, не може бути підставою позбавлення позивача права на отримання гарантованою державою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суми відшкодування за її вкладом.
Тож, встановлена в судовому порядку протиправна бездіяльність уповноваженої особи Фонду - своєчасне не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, мала своїм наслідком невиплату Фондом гарантованої суми відшкодування за вкладом позивача, до того ж, саме Фонд виконує функції з організації виплати позивачу гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк», і у вказаних відносинах у позивача виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду.
При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, доводи відповідача щодо підстав невідшкодування Фондом гарантованої позивачу суми за вкладом з причин не включення його уповноваженою особою Фонду до Переліку вкладників, внаслідок чого, Фонд не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню позивача до Загального реєстру та застосування процедури відповідного відшкодування, оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду, яка у правовідносинах з іншими особами виступає, як представник Фонду у межах делегованих повноважень і відповідальність за дії/бездіяльність уповноваженої особи несе Фонд є безпідставними, оскільки саме через протиправну бездіяльність уповноваженої особи Фонду, Фондом протиправно відмовлено позивачу у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Відтак, відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такою невиплатою, діючим законодавством покладено на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі посилатися на невчинення тих чи інших дій уповноваженою особою Фонду, яка є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, саме безпідставне не виключення позивача до Переліку вкладників мало наслідком відсутність інформації щодо вкладника у Загальному реєстрі вкладників ПАТ «Старокиївський банк», та стало підставою для відмови у виплаті позивачу гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, що не свідчить про відсутність вини Фонду у невиплаті позивачу гарантованої суми відшкодування та не звільняє Фонд від обов'язку виплатити гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Неможливість для позивача отримати гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду через протиправну бездіяльність Фонду, який, незважаючи на рішення у справі № 826/18466/14, яке набрало законної сили, відмовив позивачу у виплаті належних йому сум банківського вкладу, що, у свою чергу, становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає захисту, шляхом стягнення на його користь з відповідача гарантованої суми відшкодування за вкладом в розмірі 200000,00 грн.
При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, оскільки таким вже була надана оцінка у судових рішеннях Верховного Суду та викладно правову позицію в аналогічних спорах, зокрема у постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №200/14379/19-а, від 26.05.2021 у справі №200/3647/20-а, від 08.09.2021 у справі №200/3695/20-а, згідно яких припинення банку як юридичної особи не може бути підставою для невиплати позивачу відшкодування, передбаченого законодавством та судовим рішенням.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 07.02.2023)