П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/13741/22
Категорія: 112010201 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 02.11.2022 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області, третя особа Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі - ООТЦК та СП) про:
- визнання неправомірними дій ГУПФ України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії за вислугою років відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) з 07 серпня 2022 року;
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області відновити (нарахувати та виплатити) ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугою років відповідно до приписів Закону №2262-ХІІ з 07 серпня 2022 року;
- визнання неправомірними дій ГУПФ України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за період з 01 квітня 2014 року по 07 серпня 2022 року;
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01 квітня 2014 року по 07 серпня 2022 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що у жовтні 2009 року ГУПФ України у м. Севастополі призначено пенсію за вислугу років згідно Закону №2262-ХІІ. У березні 2014 року виплата пенсії припинилась у зв'язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації, у квітні 2022 року виїхав на підконтрольну Україні територію та зареєструвався як внутрішньо переміщена особа. 22 червня 2022 року та 07 серпня 2022 року звертався до відповідача із заявами про взяття на облік та відновлення виплати пенсії, однак отримав відмови, які обґрунтовані тим, що призначення пенсії згідно законодавства України можливо після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та неможливістю направити запит на витребування пенсійної справи внаслідок введення в Україні воєнного стану. Вважає такі дії протиправними, так як пенсійним органом не приймалося рішення про припинення виплати пенсії, є внутрішньо переміщеною особою, а тому на нього розповсюджуються гарантії, передбачені Закону №1706-VІІ та Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова №637), у зв'язку з чим вимоги щодо необхідності витребування матеріалів паперової пенсійної справи його не стосуються
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що Постановою №637 установлено, що під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики. Відповідно до ст. 7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Отже, призначення пенсії згідно із законодавством України можливо після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим, в тому числі і запити пенсійних справ для виплати пенсій за новим місцем проживання, призупинено, тому взяти на пенсійний облік до Головного управління не має можливості.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області, третя особа ООТЦК та СП про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ України в Одеській області щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 07 серпня 2022 року.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 серпня 2022 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що призначення пенсії згідно із законодавством України можливо після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Республіки Крим.
Крім того, апелянт вказує на те, що у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з тимчасово окупованою Республікою Крим, в тому числі і запити пенсійних справ для виплати пенсій за новим місцем проживання, призупинено, тому взяти на пенсійний облік до Головного управління не має можливості. Також повідомляємо, що ст. 52 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ “Ощадбанк”) за місцем фактичного проживання пенсіонера.
ГУПФ України в Одеській області зазначає, що не порушувало прав позивача, а діяло відповідно до норм матеріального права та чинного законодавства Тому, судом першої інстанції, порушено вимоги ст. 242 КАС України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ОСОБА_1 ГУПФ України у м. Севастополі призначено пенсію за вислугу років згідно Закону №2262-ХІІ, про що свідчить перерахунок пенсії від 11 лютого 2013 року по пенсійній справі №2701002962 - Міноборони.
У березні 2014 року у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь виплата пенсії припинилась.
У квітні 2022 року ОСОБА_1 виїхав з тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні територію та зареєструвався як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 14 березня 2022 року №6117-5000431423, виданою Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради.
В подальшому позивач переїхав до м. Одеса і 29 липня 2022 року отримав довідку №5105-5001933816, видану Управлінням соціального захисту населення у Приморському районі м. Одеси, про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
22 червня 2022 року звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про постановку на облік як пенсіонера МО, відновлення виплати пенсії, витребування у ПФ м. Севастополя пенсійної справи.
Листом від 14 липня 2022 року №11054-8931/М-02/8-1500/22 відповідач повідомив, що відповідно до ст. 7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Отже, призначення пенсії згідно із законодавством України можливо після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим, в тому числі і запити пенсійних справ для виплати пенсій за новим місцем проживання, призупинено. Статтею 52 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера. За довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи Ви проживаєте в м. Тернопіль.
07 серпня 2022 року позивач повторно звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про взяття на облік, поновлення виплати пенсії та виплати заборгованості.
Листом від 01 вересня 2022 року № 14238-11932/М-02/8-1500/22 відповідач повідомив, що відповідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Отже, призначення пенсії згідно із законодавством України можливо після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим, в тому числі і запити пенсійних справ для виплати пенсій за новим місцем проживання, призупинено, тому взяти на пенсійний облік до Головного управління не має можливості.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставним є посилання відповідача у листах від 14 липня 2022 року №11054-8931/М-02/8-1500/22, від 01 вересня 2022 року №14238-11932/М-02/8-1500/22 та у відзиві на позовну заяву на ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки позивачу призначено у 2009 році пенсію за вислугу років згідно Закону №2262-ХІІ і ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії. Заяви позивача стосувалися відновлення виплати пенсії за вислугу років, виплату якої було припинено у 2014 році внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, де проживав позивач до квітня 2022 року.
Суд першої інстанції зазначив, що також необґрунтованим є твердження ГУПФ України в Одеській області про можливість призначення пенсії після припинення виплат пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, так як, по-перше, ОСОБА_1 не звертався із заявою про призначення пенсії, по-друге, відповідачем не надано доказів того, що позивач отримував виплати на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.
Окремо суд першої інстанції зазначив, що особливості виплати пенсій мешканцям АР Крим, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, регулюються Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №234 від 02 червня 2014 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, а оскільки позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 29 липня 2022 року №5105-5001933816, то очевидно, що він до таких не належить.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 07 серпня 2022 року про поновлення виплати пенсії, а не протиправність дій щодо відмови у відновленні, нарахуванні та виплаті пенсії, як вказує позивач, а тому належним способом поновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 серпня 2022 року.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19, ч.1 ст. 46 Конституції України ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, 1 ч.1 ст. 3, ч.ч.1, 2 ст. 4, ч.1 ст. 17, ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року за №1207-VII, ч.3 ст. 4, ст. 5, ч.1 ст. 47, ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року №637, п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01 жовтня 2014 року.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року за №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 4 Закону №1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною 1 ст. 17 Закону №1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно ст. 18 Закону №1207-VII зазначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року №637 (далі - Постанова №637) встановлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року, №509 (Офіційний вісник України, 2014 року, №81, ст. 2296; 2015 року, №70, ст. 2312). Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до п.1 ч.1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (далі - внутрішньо переміщені особи), здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Виплата пенсій та соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть здійснюватися акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".
Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01 жовтня 2014 року (далі - Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону.
Частиною 3 ст. 4 Закону України від 09 липня 2003 року за №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Колегія суддів зазначає, що нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, урегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно ч.1 ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року, № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст. 49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №243/5451/17.
Отже з аналізу положень Закону №1058-IV вбачається, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.
Водночас, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи недійсною не визнавалась.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з листів від 14 липня 2022 року №11054-8931/М-02/8-1500/22 та від 01 вересня 2022 року №14238-11932/М-02/8-1500/22 відповідач повідомив, що призначення пенсії згідно із законодавством України можливо після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим, в тому числі і запити пенсійних справ для виплати пенсій за новим місцем проживання, призупинено, а тому взяти на пенсійний облік до Головного управління не має можливості.
Тобто, відповідачем не надано обґрунтованого доказу на підтвердження наявності підстав для відмови у поновленні виплати пенсії позивачу, передбачених законами України.
За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не поновлюючи позивачу пенсію за відсутності обґрунтованих підстав, відповідач порушив право останнього на її отримання.
Оскільки позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав для цього в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 13 березня 2018 року у справі №235/4162/17, від 20 березня 2018 року у справі №234/2389/17, від 12 лютого 2019 року у справі №243/5451/17.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №243/5902/17 про те, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У вказаному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для поновлення виплати пенсії позивача за відсутності паперової пенсійної справи, то колегія суддів погоджується з висновком суду про їх необґрунтованість, з огляду на таке.
Особливості виплати пенсій мешканцям АР Крим, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, регулюються Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 02 червня 2014 року.
Згідно із зазначеним Порядком, особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у п.1 цього Порядку.
Тобто, необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, а оскільки позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, то очевидно що він до таких не належить, що вірно вказано судом першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідачем належним чином не було розглянуто заяву позивача про поновлення виплати пенсії, а тому ГУПФ України в Одеській області допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 07 серпня 2022 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом поновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути вищезазначену заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 07 лютого 2023 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.