П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/3799/22
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 по справі № 420/3799/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 15 червня 2016 року по 30 січня 2019 року індексацію грошового забезпечення, з урахуванням сплаченої суми грошової індексації, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України, Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 15 червня 2016 року по 30 січня 2019 року включно, з урахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Також позивач просив суд першої інстанції встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України та відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №25 від 30.01.2019 року підполковник ОСОБА_1 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому, за період з 01 січня 2016 року по 30 січня 2019 року йому не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. На звернення адвоката позивача із заявою про нарахування та виплату позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення, листом від 24.11.2021 №1/6152 відповідач повідомив, що механізму виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає та відповідно до діючого законодавства, виплата індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2016 по 28.02.02.2018 р. не проводилась, підстав для її нарахування і виплати за вказаний період немає.
05.08.2022 від представника Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України надійшов відзив на адміністративний позов, в кому представник наголошує, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року-лютому 2018 року у Міністерства оборони України - не було. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства, а бездіяльність військової частини НОМЕР_1 не є протиправною, як це зазначає позивач.
.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 15.09.2022 по справі № 420/3799/22 позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 15 червня 2016 року по 28.02.2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січня 2008 року.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 15 червня 2016 року по 28.02.2018 року включно, індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року та січень 2019 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, березня 2018 року.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за грудень 2018 року та січень 2019 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березня 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1073.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з рішення суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить його скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 .
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію зазначає:
- суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що січень 2008 року є базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивача;
- Постановою №1013 істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, проте, з 01.12.2015 посадові оклади військовослужбовців не змінилися;
- у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було;
- якщо позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини, то він повинен був оскаржити Наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 03.11.2021 № 246 в місячний строк шляхом подання позову до суду або не погоджуватися з ним, поки не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків;
- повноваження щодо визначення базового місяця індексації та, відповідно, розрахунку розміру такої індексації є дискреційними повноваженнями військової частини.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 15.06.2016 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України.
Наказом командувача сухопутних військ ЗСУ №10 від 17.01.2019 позивача звільнено зі служби в запас за п.п. «б» (за станом здоров'я) (а.с.10).
Як вбачається з довідки про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по листопад 2018 року відомості про нарахування та виплату індексації відсутні (а.с.13).
При цьому, за період грудень 2018 року по квітень 2019 року позивачеві нарахована індексація грошового забезпечення у загальному розмірі 374,31 грн (з/б а.с.13).
Представник позивача, 12.11.2021, звернулась до командування Військової частини НОМЕР_2 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по січень 2019 року індексацію грошового забезпечення, з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців з урахуванням відрахувань (а.с.5).
24.11.2021 Військовою частиною НОМЕР_2 на заяву адвоката надано відповідь, в якій, крім іншого, зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони за січень 2016 - лютий 2018 року фінансування витрат на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не здійснювалось. Водночас, відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України вхідний від 08.08.2017 №13700/з та від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Враховуючи викладене, виплата індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2016 (з дати зарахування до списків військової частини НОМЕР_2 ) по 28.02.2018 року не проводилась, підстав для її нарахування і виплати за вказаний період немає.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.01.2019, відповідачем повідомлено, що відповідно до Порядку в місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), індекс споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Ураховуючи, що в березні 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у військовослужбовців посадові оклади збільшилися, обчислення індексу для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року (місяця, наступного за місяцем, в якому відбувається підвищення посадових окладів). В зв'язку з цим, березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Відповідно до встановленого базового місяця, протягом 2018 року лише в грудні 2018 року величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103% та сума індексації становила 71 грн. 08 коп., тому, з 01.03.2018 по 30.01.2019 позивачеві було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в повному розмірі.
Додатково відповідачем повідомлено, що Військова частина НОМЕР_2 вела самостійне фінансове господарство по 31.12.2019. В зв'язку з організаційними заходами в Збройних Силах України, відповідно до рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.12.2019 №39140, військова частина НОМЕР_2 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 з 01.01.2020.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки доказів підвищення у період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду не надано та судом відповідні обставини не встановлено, суд дійшов висновку, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по лютий 2018 року, базовим місяцем має бути січень 2008 року.
Стосовно інших позовних вимог зазначено, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, суд першої інстанції зробив висновок, що вказана вимога позивача підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року та січень 2019 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, березня 2018 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за грудень 2018 року та січень 2019 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березня 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1073.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1 та 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Приписами частини 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Тобто, з прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Таким чином, зміна посадових окладів військовослужбовців відбулась 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007.
Надалі розмір посадового окладу військовослужбовців було змінено 01.03.2018. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017.
Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2022 року по справі № 420/3593/20, в якій зазначено, що посадовий оклад позивача, який йому виплачувався за період служби, був встановлений із січня 2008 року та не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 16 березня 2016 року.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав про часткове задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправними дії та зобов'язанням відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 15 червня 2016 року по 28.02.2018 року включно, індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; визнання протиправними дії та зобов'язанням відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за грудень 2018 року та січень 2019 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березня 2018 року.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції стосовно колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок та на Постанову №1013, якою істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, проте, з 01.12.2015 посадові оклади військовослужбовців не змінилися, колегія суддів спростовує вказані аргументи та зазначає таке.
Посадовий оклад позивача був встановлений із січня 2008 року та не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Відтак, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 20 липня 2017 року.
Аналогічний правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 20 квітня 2022 року по справі № 420/3593/20.
Аргументи апелянта, в яких вказано, що повноваження щодо визначення базового місяця індексації та, відповідно, розрахунку розміру такої індексації є дискреційними повноваженнями військової частини спростовуються висновками Верховного Суду у постановах від 20.04.2022 в справі №420/3593/20 та від 31.05.2022 в справі №400/4491/20 в яких зазначено, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Зазначення апелянта стосовно того, що якщо позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини, то він повинен був оскаржити Наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 03.11.2021 № 246 в місячний строк шляхом подання позову до суду або не погоджуватися з ним, поки не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків, колегія суддів відхиляє у зв'язку з тим, що стягнення сум індексації грошового забезпечення не обмежені будь-яким строком позовної давності у відповідності до статті 233 Кодексу законів про працю.
Зазначена позиція узгоджується з висновком, який зазначений в Рішенні Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року.
Аргументи скаржника в апеляційній скарзі щодо того, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства України не було, є безпідставними, оскільки даний вид допомоги гарантований законом та його неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у справах від 22.06.2010 № 21-399во10, від 07.12.2012 №21-977во10, від 03.12.2010 № 21- 44а10.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації порушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, з огляду на те, що чинне правове положення передбачає індексацію грошового забезпечення, відтак, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в проведенні індексації, доки відповідні положення є чинними.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 по справі № 420/3799/22 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.