08 лютого 2023 року Справа № 280/6525/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про стягнення компенсації втрати частини доходів та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3454,77 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні 77 копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 218 712,05 грн. (двісті вісімнадцять тисяч сімсот дванадцять гривень 05 копійок);
стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 08.02.2016 р. по 14.07.2018р. проходив службу в поліції, під час якої відповідачем не в повному обсязі було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення позивача, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звертався до суду із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2022 р. по справі № 280/4524/22 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та, серед іншого, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017 р., а також зобов'язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.12.2017 р. Позивач зазначає, що у день його звільнення зі служби 14.07.2018 р. йому не були виплачені вищезазначені доплата за службу у нічний час та індексацію грошового забезпечення, а були виплачені набагато пізніше, а саме 14.10.2022 р. на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2022 р. по справі № 280/4251/22. Позивач вважає, що відповідачем порушено його права, оскільки відповідачем не дотримано визначених законодавством строків виплати йому грошової індексації та доплати за службу в нічний час. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 22.11.2022 було витребувано у відповідача інформацію про період служби позивача в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції; копію наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби; довідку про грошове забезпечення позивача на останні 2 місяці його служби (червень та липень 2018 року), вказати кількість робочих днів позивача; довідку про середньоденний заробіток позивача за останні 2 місяці його служби із зазначенням середньоденного заробітку (з нарахуваннями податків і зборів та без нарахувань) за червень 2018 року та за липень 2018 року.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву 20.12.2022 з порушення строку на його подання, в якому представник відповідача вказує про порушення строків звернення до суду із позовом, оскільки позивач звільнився ще 14.07.2018 і за думкою відповідача саме з цієї дати розпочався строк позовної давності, також у відзиві на позов представник відповідача зазначив про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій зазначено про відсутність порушень строків подання позовної заяви, про правомірність і співмірність сум відшкодувань, наведених у розрахунку у позові.
Заперечень за відповідь на відзив від відповідача не надходило.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 08.02.2016 р. по 14.07.2018р. проходив службу в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції. Під час проходження служби відповідачем не в повному обсязі було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення позивача, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2022 р. по справі № 280/4524/22 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та:
- визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017.
- зобов'язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017.
- визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.12.2017 р.
- зобов'язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.12.2017 р.
- вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2022 по справі № 280/4524/22, яке набрало законної сили 14.10.2022, Департаментом патрульної поліції були зараховані кошти на банківську картку позивача 14 жовтня 2022 року у сумі 8903,41 грн. Суд встановив, що з вирахуванням від суми 8903,41 грн. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., доплата за службу в нічний час та заборгованість з індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 склала 8903,41 - 2500,00 = 6403,41 грн. Оскільки при виплаті доплат та індексації утримуються податки і обов'язкові платежі, сума у розмірі 6403,41 грн. є сумою вже після всіх відрахувань.
Судом встановлено, що у день звільнення ОСОБА_1 зі служби 14.07.2018 йому не були виплачені вищезазначені доплата за службу у нічний час та індексацію грошового забезпечення, а були виплачені 14.10.2022, на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2022 по справі № 280/4524/22, тобто відповідачем порушено строки виплати позивачу грошової індексації та доплати за службу в нічний час.
При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Ні Законом України «Про національну поліцію», ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем (у цьому випадку Департаментом патрульної поліції) строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Не врегульовані вказані правовідносини й іншими нормативними актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення зі служби.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Ця позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 справі №21-8а15 та була підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.09.2018 у справі №810/1549/17, від 17.10.2018 у справі № 805/2948/17-а, від 08.11.2018 у справі №821/1333/16, від 16.04.2020 у справі № 822/3307/17, від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, від 16.07.2020 у справі № 400/2884/18.
Відтак, оскільки наведеними нормативними актами не врегульовано питання строків повного проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції, а також не встановлено правових наслідків недотримання такого строку, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Згідно з ч.1 ст.94 Закону України від 02.07.2015 за №580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
У постанові Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» зазначено: «… 1.Установити, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. … 5.Виплачувати: … 3) доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час; …».
Відповідно до ч.5 ст.94 Закону України від 02.07.2015 за №580-VIII «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Як зазначено у ст.1 Закону України від 03.07.1991 за №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
У ст.2 Закону України від 03.07.1991 за №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено: «Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: … оплата праці (грошове забезпечення); … Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення».
Згідно з ч.2 ст.5 Закону України від 03.07.1991 за №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України від 03.07.1991 за №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ч.1 ст.91 Закону України від 02.07.2015 за №580-VIII «Про Національну поліцію» особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: (…); 4) службу в нічний час.
Враховуючи наведені норми права, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення поліцейських є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Статтею 22 Закону України «Про оплату праці» визначено, що суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи або через установи банків, поштовим переказом.
Згідно ст. 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент звільнення зі служби позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При цьому згідно ст. 117 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача зі служби), у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2022 у справі №1640/3365/18, від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, від 16.07.2020 у справі № 400/2884/18, від 13.08.2020 у справі № 808/610/18 та в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 в цій справі.
Аналіз наведених правових норм та позицій Верховного Суду дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати належних звільненому працівникові сум, таких як заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, індексація грошового забезпечення тощо, працівник має право на відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Тобто, роботодавець повинен провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, незалежно від обставин, з яких такі суми не були виплачені останньому.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Згідно з п. 2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що компенсації підлягають зокрема грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п. 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.07.2018 був звільнений зі служби в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 11.07.2018 № 666 о/с. А остаточний розрахунок заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017 та заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16.04.2016 по 31.12.2017 було здійснено Департаментом патрульної поліції ОСОБА_1 лише 14 жовтня 2022 року. При цьому загальна тривалість затримки розрахунку при звільненні склала 1553 днів, а середньоденний заробіток - 489,68 грн., що вираховується з відомостей про грошове забезпечення за період з січня 2018 року по липень 2018 року.
Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що у Довідці про доходи № 2124 від 14.11.2022 вказано, що у травні 2018 року та у червні 2018 року у позивача не було вихідних днів взагалі, отже і при визначенні середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки розрахунку та суми компенсації втрати частини доходів суд виходить з того, що у позивача вихідних не було, тобто у підрахунку беруться саме календарні дні.
Суд приймає розрахунок позивача, наведений у позові, в якому визначено, що у відсотковому співвідношенні сума невиплачених при звільненні зі служби доплати за службу у нічний час та невиплаченої при звільненні індексації становить 28,76% (15849,45+6403,41= 22252,86 грн.; 22252,86 - 100%; 6403,41 = 28,78%, а 15849,45 - 71,22%.
Де: 15849,45 грн. - отримане на картку грошове забезпечення за червень та липень 2018 р. (11000,00 + 4849,45 грн.) після відрахування податків і зборів; 6403,41 грн. - виплата, отримана 14.10.2022 на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2022 по справі № 280/4524/22).
Отже позивачем доведено, що виходячи із середньоденного заробітку позивача у розмірі 489,68 грн., середній заробіток позивача за час затримки розрахунку з 15 липня 2018 року по 14 жовтня 2022 року складає 489,68 Ч 1553 Ч 28,76% = 218 712,05 грн., а сума компенсації втрати частини доходів з 15.07.2018 р. по 14.10.2022 р. становить 3454,77грн., які підлягають виплаті позивачу з відрахуванням усіх обов'язкових платежів.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Щодо посилань відповідача у відзиві на позов на співмірність розміру відшкодувань та залежність від розміру недоплаченої суми, суд зауважує, що розрахунок, наведений у позовній заяві, з яким погоджується і суд, зроблений з урахуванням співмірності та залежності від розміру недоплаченої суми, саме тому і застосовано показник у 28,76%, а не у 100% при визначенні середнього заробітку за час затримки розрахунку, тому можливості зменшення розміру відшкодувань із заявленої суми бути не може, оскільки вона вже вирахувана з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц.
Твердження представника відповідача про порушення строку звернення до суду із заявленим позовом не заслуговують на увагу, оскільки позивач звернувся із позовом 14.11.2022, тобто у межах місячного строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1ст.143 КАС України).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1ст.132 КАС України).
Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Встановлена на законодавчому рівні можливість отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту своїх прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Зазначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає таким, що є співвмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про стягнення компенсації втрати частини доходів та середнього заробітку за час затримки розрахунку, - задовольнити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3454,77 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні 77 копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 218 712,05 грн. (двісті вісімнадцять тисяч сімсот дванадцять гривень 05 копійок).
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 08.02.2023.
Суддя А.В. Сіпака