про відмову у відкритті провадження у справі
07 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/2495/23
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування при нарахуванні індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії військової частини Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 01 листопада 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 01 листопада 2018 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
Пунктом 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексу.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстави для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №240/5610/18 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2018 року із встановленням базового місяця для обчислення індексації - січень 2014 року.
Рішення набрало законної сили 09 квітня 2019 року.
На виконання зазначеного рішення суду, відповідач виплатив позивачу індексацію.
Не погоджуючись з розміром нарахованих та виплачених коштів, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Згідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Окрім того, приписами частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом установлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У постанові від 22 серпня 2019 року по справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України (зміст яких фактично не змінився після 15 грудня 2017 року), мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як установлено судом, підставою цього позову є незгода ОСОБА_1 з розміром індексації, виплаченої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №240/5610/18.
У частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування при нарахуванні індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та доплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; визнання протиправними дій військової частини Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 01 листопада 2018 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 01 листопада 2018 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми позивач фактично просить зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на виконання рішення суду по справі №240/5610/18, яке набрало законної сили.
Таким чином, оскаржувані бездіяльність та дії відповідача на виконання судового рішення у справі № 240/5610/18 підлягають перевірці у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини 6 цієї правової норми, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також ураховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
За вказаних обставин, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами в частині зазначених позовних вимог вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у таких правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 02 грудня 2021 року у справі №808/1156/18.
З огляду на викладене суд уважає, що у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування при нарахуванні індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та доплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; визнання протиправними дій військової частини Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 01 листопада 2018 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 01 листопада 2018 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до Військової частини НОМЕР_1 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування при нарахуванні індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та доплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; визнання протиправними дій військової частини Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 01 листопада 2018 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 01 листопада 2018 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дати її постановлення.
Суддя Т.О. Окис