про залишення позовної заяви без руху
07 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/2584/23
категорія 112010200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивачка звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
У відповідності до частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з тим, що позиває перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Частиною першою статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Положеннями частини першої статті 8 Закону №3674-VI встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частина друга вказаної статті передбачає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Позивачем до матеріалів позовної заяви додано довідки про доходи №1764 2673 1674 1730 в якій вказано, що позивач у період з 01.01.2019 по 31.12.2022 року отримала пенсію в розмірі 102 948,83 грн.
Пунктом третім частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684, 00 гривні.
Тобто, розмір судового збору за подання вказаного позову становить 1073,60 грн.
Таким чином, розмір судового збору за подачу вказаного позову 1073,60 грн не перевищує 5 відсотків річного доходу позивача (5% від 102 948,83 грн становить 5 147,44 грн).
Отже, позивачем не доведено наявність умови для відстрочення сплати судового збору, яка передбачена п.1 ч.1 ст.8 Закону №3674-VI (розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік).
Суд звертає увагу позивача, що факт того, що позивач є пенсіонером не є безумовною обставиною для відстрочення сплати судового збору в розумінні Закону №3674-VI на норм статті 133 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та заявлення позовних вимог майнового характеру, несплачений розмір судового збору на момент подачі позову становить 1073,60 грн і має бути сплачений за такими реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37976485 ; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA048999980313181206084006797; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу*;101; РНОКПП позивача; Судовий збір, за позовом_____, Житомирський окружний адміністративний суд.
Суд також зазначає, що актуальна інформація щодо реквізитів для сплати судового збору також розміщена на офіційній електронній адресі (веб-порталі) Житомирського окружного адміністративного суду за посиланням: https://adm.zt.court.gov.ua/sud0670.
Слід відмітити, що частиною четвертою статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною другою статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивачка зазначає, що вона являється внутрішньо переміщеною особою, проте, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається, а саме належним чином засвідчених копії документів, як доказ того, що позивачка являється внутрішньо переміщеною особою.
А тому, з огляду на викладене, позивачу необхідно надати до матеріалів справи належним чином завірені копії доказів того, що позивачка являється внутрішньо переміщеною особою.
Також, відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 цієї правової норми для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись, що містяться у зазначеній правовій нормі, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Позивач оскаржує неправомірні дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з 01 січня 2022 року. Водночас, з позовом до суду позивач звернулася 25 січня 2023 року, тобто вимоги за період з 01 січня 2022 року по 24 липня 2022 року заявлені з пропуском строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
До позовної заяви, позивачем додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої посилається на запроваджений на території України воєнний стан.
Втім, з приводу вказаних тверджень представника позивача суд вважає за необхідне відмітити, що згідно з статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.
З огляду на викладене слід відмітити, що запровадження на території України воєнного стану є обставиною, яка могла унеможливити дотримання строку звернення позивача до суду, однак за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку. Вказаних доводів та доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку звернення до суду, суд вважає представником товариства до позовної заяви не додано.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що Житомирський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу в цій справі, можливість реалізації права на судовий захист.
Втім позивачка не навела обставин, за яких вона дійсно не мала можливості у встановлений процесуальним законом строк, у тому числі після введення воєнного стану в Україні, звернутися до суду з цим позовом у будь-який зручний для неї спосіб (у тому числі засобами дистанційного зв'язку), та не надала доказів на їх підтвердження.
А тому, з огляду на викладене, позивачці необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку.
Щодо клопотання про витребування в Головного управління ДПС у місті Києві інформацію про наявність повідомлення від ТОВ "Вєдо Лайн" з жовтня 2020 року по грудень 2022 року про працевлаштування ОСОБА_1 та у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області пенсійну справу, матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За приписами п. 5 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання, у тому числі, про витребування доказів.
В той же час, пунктом 4 частини 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів того, що вона або її представник зверталися до відповідача із клопотанням про надання вищезазначених документів та позивачу відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху із встановленням строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- документ про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн за платіжними реквізитами для перерахування судового збору;
- належним чином завірені копії доказів того, що позивачка являється внутрішньо переміщеною особою;
- заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.Г. Попова