Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 лютого 2023 року Справа№200/101/23
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зарахування періоду з 01.11.2018 по 12.05.2021 до пільгового (підземного) стажу роботи позивача за Списком № 1, який надає право на перерахунок пенсії згідно статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”;
- зобов'язати відповідача на підставі заяви позивача від 12.05.2021 здійснити перерахунок пенсії за віком зарахувавши період з 01.11.2018 по 12.05.2021 до пільгового (підземного) стажу роботи за Списком № 1, який надає право на перерахунок пенсії згідно статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.
13 січня року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказана ухвала та адміністративний позов з додатками доставлені до кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 14.01.2023 року о 16 год. 16 хв. та 11.01.2023 о 13 год. 44 хв. відповідно, згідно довідок КП «Діловодство спеціалізованого суду».
Станом на 08 лютого 2023 року від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 200/10186/21 задоволено його позов та визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду роботи в умовах зайнятості повний робочий день під землею на ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.11.2018 по 12.05.2021 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 12.05.2021 про перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», із зарахуванням до страхового і пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.11.2018 по 12.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У липні 2022 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 200/10186/21 відповідач здійснив повторний розгляд заяви позивача про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 12.05.2021.
19.08.2022 року позивач отримав від відповідача лист/роз'яснення № 12711-11184/Х-15/8-0500/22 щодо виконання судового рішення у справі № 200/10186/21 в якому відповідач зазначив, що на виконання судового рішення відповідач зарахував період з 01.11.2018 по 12.05.2021 до страхового та пільгового стажу за Списком № 1, проте не зарахував цей період до пільгового стажу за Списком № 1, який надає право на перерахунок пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» через відсутність у цьому судовому рішенні такого зобов'язання.
З такою бездіяльністю відповідача позивач не погодився та звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.
Доводи позивача щодо обставин спірних правовідносин підтверджуються судовими рішеннями по справі № 200/10186/21, наявними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та листом відповідача від 19.08.2022 року № 12711-11184/Х-15/8-0500/22, наявним в матеріалах адміністративної справи.
Поряд з цим, з рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 200/10186/21 суд встановив, що позивач звернувся до Мар'їнського управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою від 12.05.2021, якою просив перерахувати йому пенсію відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з зарахуванням періоду роботи з 01.11.2018 по 12.05.2021.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини щодо не зарахування спірного періоду до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 в контексті приписів статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, відповідачем не спростовано, а тому ці обставини не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 28 Закону №1058-IV встановлено мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі - Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Статтею 1 Закону № 345-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно ст. 8 Закону № 345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей, зокрема, й тих, що здійснюють добування уранових руд та інших підземних робіт.
Стаття 1 Закону № 345-VI для застосування положень цього закону вимагає дотримання чітких умов, а саме:
- робота за професією, яка пов'язана з видобутком вугілля, залізної руди, руд кольорових і рідкісних металів, марганцевих, уранових, магнієвих (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритних руд, робота на шахтобудівних підприємствах та в державних воєнізованих аварійно-рятувальних службах (формуваннях) у вугільній промисловості;
- віднесення професії до Списку №1;
- робота на підземних роботах повний робочий день.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Пунктом 10 Порядку, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (637-93-п ).
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Верховний Суд у постановах у справі №345/4616/16 від 20.11.2018, у справі №345/4570/16-а від 06.02.2019, у справі №345/4462/16-а від 05.12.2019, у справі №345/3954/16-а від 11.07.2019 та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
В листі відповідача від 19.08.2022 року № 12711-11184/Х-15/8-0500/22 останній зазначив, а отже не заперечує, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі 200/10186/21 до страхового та пільгового стажу позивача за Списком №1 відповідачем зараховано період роботи у ВП «Шахта Курахівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.11.2018 по 12.05.2021.
В результаті перерахунку страховий стаж позивача складає 56 років 9 місяців 14 днів, з урахуванням підземної роботи на провідних професіях згідно ст. 14 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» - 12 років 6 місяців 7 днів роботи, і пільгової роботи за Списком №1 - 2 роки 6 місяців 12 днів.
Водночас, відповідач зазначив, що це не дає права для встановлення розміру пенсії, визначеного п. 3 ст. 28 Закону №1058, тобто нормі, яка за своїм текстуальним викладом ідентична ст. 8 Закону № 345-VI.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
Відповідно до положень ст. 56 Закон №1788-ХІІ, при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Аналогічно, відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Поряд з цим, ч. 5 ст. 114 Закону №1058-IV встановлено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до стажу: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату за 1 рік 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Виходячи з системного тлумачення викладених норм, суд дійшов висновку, що робота на провідних професіях (гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин) встановлює більш пільгові умови призначення пенсії ніж робота за іншими професіями, передбаченими Списком №1.
Водночас, робота на провідних гірничих професіях (гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин) також віднесена і до Списків №1, затверджених Постановами Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36, від 24 червня 2016 р. № 461.
Згідно відомостей трудової книжки позивача НОМЕР_3 (записи №№7-13), копія якої міститься в матеріалах адміністративної справи, позивач з 25.04.2006 року по 05.11.2021 року працював за професією машиніста підземних установок, що відповідачем одночасно віднесена як до стажу, передбаченого статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» так і до стажу за Списком №1, що визначає право на пенсії згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV.
Отже, загальний стаж роботи за професією позивача машиністом підземних установок, що передбачена Списком №1, становить більше 15 років та відповідно дає право позивачу на перерахунок пенсії згідно ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", чого відповідачем здійснено не було.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши дії відповідача 2 на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що вони вчинені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та без дотримання принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Протилежне відповідачем не доведено.
Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови відповідності особи усім необхідним умовам для перерахунку пенсії, в даному випадку застосування приписів Закону № 345-VI, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, питання щодо застосування положень ст. 8 Закону № 345-VI не можуть бути віднесені до дискреційних повноважень відповідача з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Водночас, суд встановив, що відповідачем протиправно не зараховано до Списку №1 не період пільгового стажу з 01.11.2018 року по 12.05.2021 року, як вважає позивач, а 12 років 6 місяців 7 днів роботи на провідних професіях, які відповідач зараховував відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не враховує, що цей період також відноситься і до Списку №1.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача на підставі статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з моменту призначення 12.05.2021 року.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обрав більш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.2734587882.1 від 09.11.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 на підставі статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02 вересня 2008 року № 345-VI з 12.05.2021 року.
Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02 вересня 2008 року № 345-VI з 12.05.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (Дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 08 лютого 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко