Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 лютого 2023 року Справа№200/5208/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (в подальшому - третя особа), про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.10.2022 № 057250004724 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за нормами статей 30 та 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2022 за нормами статей 30 та 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду по справі;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на пенсію по інвалідності, періоди роботи ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України з 01.01.2004 по 29.08.2014.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.10.2022 року позивач звернувся через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності на підставі статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до довідки Комунальної установи «Одеський обласний центр медико - соціальної експертизи» серії 12ААГ №231411 від 12.10.2022, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням до 01.11.2023 року. 24.10.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийняте рішення №057250004724 про відмову в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 7 років 1 місяць та 3 дні, замість встановленого статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 10 років. За доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 01.01.2004 по 29.08.2014 в органах внутрішніх справ, оскільки відсутня довідка про грошове забезпечення. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання належної пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року відкрито провадження у справі № 200/5208/22, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
26 грудня 2022 року на адресу суду від представника третьої особи надійшов відзив на позов, згідно якому представник зазначив, що відсутні правові підстави для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити певні дії, оскільки заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача. Проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.
20 січня 2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що згідно наданих позивачем документів до його страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 29.08.2014 в органах внутрішніх справ, оскільки відсутня довідка про отримане грошове забезпечення та сплату страхових внесків. За період з 01.01.2004 по 29.08.2014 відсутні дані про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. З урахуванням вищезазначеного, у позивача відсутнє право на призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки недостатньо страхового стажу на день встановлення інвалідності передбаченого для його віку. У зв'язку з чим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІІ групи за загальним захворюванням, яка встановлена до 01.11.2023 року, що підтверджується довідкою Комунальної установи «Одеський обласний центр медико - соціальної експертизи» серії 12ААГ №231411 від 12.10.2022.
18.10.2022 року звернувся до органів УПФ із заявою про призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 24.10.2022 № 057250004724 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 10 років. Страховий стаж позивача становить 7 років 1 місяць 3 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи 01.01.2004-29.08.2014 в органах внутрішніх справ, оскільки відсутня довідка про грошове забезпечення.
Разом з тим, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи, в тому числі, про роботу: з 13.01.2003 року по 29.08.2014 року в органах внутрішніх справ України, що також підтверджується випискою проходження служби.
26.10.2022 року адвокат позивача звернувся до Головного управління МВС України в Донецькій області із адвокатським запитом № 26102022/1, в якому просив надати відповідну довідку про грошове забезпечення.
Листом Головного управління МВС України в Донецькій області від 03.11.2022 № 321/26/02-2022 у видачі даної довідки було відмовлено через неможливість її надання, оскільки на період дії військового часу архіви особистих справ співробітників евакуйовано, доступу до них немає та ці обставини є непереборними.
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним є питання підтвердження: страхового стажу роботи позивача з 01.01.2004 року по 29.08.2014 року через відсутність довідки про грошове забезпечення та відомостей про сплату страхових внесків.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно ч. 1 ст. 30 Закону 1058 особам пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством (ч. 1 ст. 31 Закону 1058).
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону 1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років.
За ст.1, п. 1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно абзацу другому ч. 2 ст. 24 Закону 1058 у разі, якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені страхові внески.
Отже, названими нормами матеріального права встановлені умови, за яких особа має право на призначення пенсії по інвалідності.
Відповідно до ст.62 Закону № 1788 «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, за чинними нормами законодавства про пенсійне забезпечення, саме трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.
З трудової книжки позивача вбачається, що він з 13.01.2003 року по 29.08.2014 року працював в органах внутрішніх справ України, що також підтверджується випискою проходження служби, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
Разом з цим, відмова відповідача в призначенні пенсії та зарахуванні спірного періоду роботи обумовлена відсутністю довідки грошового забезпечення та сплати страхових внесків, оскільки за період з 01.01.2004 по 29.08.2014 відсутні дані про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою ст.20 Закону 1058 передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Абзацом 9 частини шостої статті 20 цього Закону встановлено, що за осіб, зазначених у пунктах 8, 11-14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації.
Частиною 2 статті 20 Закону 1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з абзацом 39 частини першої статті 1 Закону 1058, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
З наведеного випливає, що саме на роботодавця покладено обов'язок сплачувати страхові внески за працівника.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для неврахування спірного періоду до загального трудового стажу позивача.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а, від 04.09.2018 в справі № 482/434/17.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за виконання своїх обов'язків підприємством на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Разом з цим, на підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відтак, на думку суду, відповідач не позбавлений можливості витребувати інші документи, які б підтверджували роботу позивача у спірні періоди, як від самого позивача, так і від інших підприємств, установ, організацій, та прийняти рішення про зарахування/не зарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового стажу із урахуванням таких додаткових документів.
Натомість, за встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач поверхнево підійшов до розгляду заяви позивача про призначення пенсії по інвалідності та не вжив усіх можливих заходів для отримання додаткових документів, в тому числі і довідки про грошове забезпечення, які б підтверджували період роботи позивача з 01.01.2004 по 29.08.2014 та пояснювали причини не сплати страхових внесків за позивача за спірні періоди.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії по інвалідності не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому суд вважає, що рішення від 24.10.2022 № 057250004724 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Отже, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн., наведена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.10.2022 № 057250004724 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2022 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно ст. ст. 30, 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 року по 29.08.2014 року в органах внутрішніх справ України, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Судове рішення складено та підписано 06 лютого 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко