Березівський районний суд Одеської області
08.02.2023
Справа № 494/1651/22
Провадження № 3/494/7/23
08.02.2023 р. м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП),
09.12.2022 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали справи відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.12.2022 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А
Згідно протоколу серії ДПР18 №170144 про адміністративне правопорушення від 07.12.2022 року вбачається, що 07.12.2022 року о 01.10 годині по вул. Пушкінській в м. Березівка Одеської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «MITSUBISHI OUTLANDER» д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в законному порядку.
Під час судових засідань представник особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_2 надав пояснення, в якому зазначив, що ОСОБА_1 винним себе не визнав. Також вказав, що поліцейські неправомірно склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він не керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та складений з порушенням діючого законодавства. 07.12.2022 року приблизно о 01.10 годині він дійсно перебував в м. Березівка по вул. Пушкінській. Коли до нього під'їхали працівники поліції то його автомобіль не працював, а був у нерухомому стані. Потім підійшов до нього поліцейський на вимогу якого він надав для перевірки свої документи. В ході бесіди поліцейський запідозрив, що в нього є ознаки алкогольного сп'яніння. Йому не було працівниками поліції роз'яснено права. Не залучались свідки, хоча вони були, не складалось направлення на медичний огляд.. Також надав письмові заперечення на вищевказаний протокол.
Постановою суду від 31.01.2023 року викликано поліцейських для надання пояснень.
Під час судового засідання 08.02.2023 року допитаний поліцейський ОСОБА_3 , пояснив, що 07.12.2022 року він знаходився на добовому чергуванні з поліцейським ОСОБА_4 . Під час патрулювання в м. Березівка Одеської області по вул. Пушкінській, йому зателефонували військові та просили під'їхати до місця події. На місці події вони побачили автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, який стояв на узбіччі та був зупинений військовими, які несли службу по Березівському районі , коли підійшли до ОСОБА_1 то побачили, що з зовнішніх ознак він був у стані алкогольного сп'яніння. Від дачі пояснень ОСОБА_1 відмовився. Також йому пропонувалося пройти медичний огляд та продути трубку алкатестера «Драгер» на що останній відмовився. Військові відмовились бути свідками та надавати будь-які пояснення
Також, допитаний в судовому засіданні поліцейський ОСОБА_4 пояснив, що 07.12.2022 р він знаходився на добовому чергуванні. Під час патрулювання по м. Березівка Одеської області вони разом з поліцейським ОСОБА_5 під'їхали до супермаркету «Тріумф», який розташований по вул. Грушевського в м. Березівка де стояв автомобіль військових, які несли службу охорони по Березівському районі, які повідомили їм, що їх колеги по службі по вул. Пушкінській зупинили автомобіль під керуванням водія, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Коли він разом з ОСОБА_3 на службовому автомобілі під'їхали до зазначеного місця то побачили, що на узбіччі стоїть автомобіль військових та автомобіль марки «MITSUBISHI OUTLANDER» під керуванням ОСОБА_1 . З зовнішніх ознак було видно, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння. На їх прохання пройти освідування за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі на стан сп'яніння останній відмовився, на що було складено відносно нього протокол згідно ч.1 ст. 130 КУпАП. Військові відмовились бути свідками та надавати будь-які пояснення. Відео має переривання, оскільки надали лише ту частину, яка свідчила про те, що останній відмовився проходити медичний огляд.
Вислухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, допитавши поліцейського, дослідивши та оцінивши докази по справі, переглянувши відеозапис, суд доходить до наступного висновку:
Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».
Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».
Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».
Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол, яким передбачено правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.2 статті 251 КУпАП передбачено: «Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».
Оскільки, ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення - не визнає, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 від підпису у протоколі та поясненнях відмовився, що свідчить про необхідність доведення вищевказаних обставин саме поліцейськими.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР) та є частиною національного законодавства.
Статтею 252 КУпАП передбачено: «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю».
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адмінітсративної відповідальності категорично заперечує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, зазначаючи, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Водночас, доказів, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_6 керував транспортним засобом та був зупинений під час керування, - суду не надано та поліцейськими не доведено.
Більш того, посилання поліцейських на те, що ОСОБА_6 був зупинений військовими, також не підтверджується матеріалами, оскільки останні не залучались як свідки події та від них не відбирались письмові пояснення.
Разом з цим, твердження поліцейських, що останні відмовились від надання пояснень, - не звільняє їх від обов'язку доведення тієї обставини, що ОСОБА_6 перебував за кермом та був зупинений під час керування автомобілем.
При цьому, відповідно до п.27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, знаходження біля транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Вказане підтверджується також постановою Одеського апеляційного суду від 12.01.2021 року провадження 33/813/128/21, номер справи місцевого суду: 494/899/20; Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року справа № 567/780/22, провадження № 33/4815/753/22.
Більш того, проаналізувавши диск з відеозаписами вбачається, що на ньому не зафіксовано саме те, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими під час керування автомобілем.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи диску, відео є фрагментальною нарізкою, з яких неможливо встановити ні факту керування водієм автомобілем, ні часу такого керування, ні дотримання працівниками поліції встановленої законом процедури проведення огляду, послідовність їх дій, відбирання у водія пояснень та складання долучених документів.
Суд також враховує позицію Чернівецького апеляційного суду по справі №718/1824/22 від 13.10.2022 року про те, що працівниками поліції не було задукоментовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм положень ПДР , які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну Поліцію» давали прао працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, проте останнього взагалі не має доказів, які б свідчили що він керував ним.
Тобто, на думку вказаного апеляційного суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Свідків, які б підтвердили перебування за кермом транспортного засобу ОСОБА_1 немає. Інших доказів, які б підтвердили вказану обставину суду не надано.
Лише відеозапис, який здійснений не з моменту зупинки транспортного засобу без сукупності інших належних та допустимих доказів вини особи, не можуть бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Також, згідно відеозапису працівник поліції пропонує пройти продув алкотестер «драгер» на місці зупинки, почувши відмову, також одразу зазначає, що водій відмовляється від проїзду до медичного закладу та вказує про продув у медичному закладі та самостійно визначає, що останній відмовляється від проходження медичного огляду без наявної відмови останнього, що є неприпустимим.
Відповідно до позиції Європейського суду з права людини /справа «Надточій проти України» ( заява №7460/03)/ Уряд України визнає карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки справа за своєю суттю є кримінальною, то адміністративні правопорушення підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з п.а ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50р. кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Відповідно до ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Відповідно до ст.62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
При цьому суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція). Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Також, в справі «Пол іОдрі Едвардспроти Об'єднаногоКоролівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, який, як встановлено судом вище, складений з порушенням, суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, суд вважає закрити провадження саме на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, оскільки зважаючи на надані заперечення захисником Шуликом М.Ю та відсутність доказів керування ОСОБА_7 автмообіля та зупинки його під час керування, належного оформлення документів, суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КупАП.
Керуючись статтями 40-1, частиною першою статті 130, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.
Повний текст виготовлений та підписаний 08.02.2023 року.
Суддя І.А. Римар