"23" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1759/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій
за участю представників:
від позивача - Вакаренко І.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорт-Інвест Юкрейн” про стягнення заборгованості в загальній сумі 478320,53 грн., -
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорт-Інвест Юкрейн” про стягнення заборгованості в загальній сумі 478320,53 грн., у т.ч. 413446,96 грн. - заборгованості з орендної плати та 64873,57 грн. - пені, посилаючись на наступне.
Товариству з обмеженою відповідальністю «Спорт-Інвест Юкрейн» (орендар) згідно договору оренди № 624/6 від 23.06.2016 р., укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець), надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежилі приміщення першого та підвалу № 501, загальною площею 950,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 49, строком до 23.05.2019 р.
Як вказує позивач 07.11.2019 р. між Департаментом та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору оренди № 624/6, предмет якого викладено у наступній редакції: “Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 501, загальною площею 950,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 49?, термін дії договору встановлено до 05.02.2045 р., а також перераховану місячну орендну плату на підставі рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 р. № 4214-VII “Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси?.
Також позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2021 р. по справі № 916/3262/21 задоволено позовні вимоги Департаменту до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2019 р. по 31.10.2021 р. в розмірі 353508,93 грн. та пеню в сумі 64873,57 грн. Рішення суду набрало законної сили 18.01.2022 р.
Посилаючись на п.п. 2.2, 2.4 договору, ст. 762 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна?, позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний сплачувати встановлену орендну плату своєчасно та у повному обсязі. Проте, за ствердженнями позивача, відповідач продовжує не виконувати вказані вимоги, не сплачує орендну плату і станом на 13.07.2022 р. існує заборгованість у розмірі 413446,96 грн. за період з 01.11.2021 р. по 31.07.2022 р., яка заявлена позивачем до стягнення.
Також згідно п. 5.2 договору оренди та на підставі ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань? позивачем нарахована відповідачу пеня за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 64873,57 грн.
При цьому позивач зазначає, що несплата ТОВ “Спорт-Інвест Юкрейн? орендної плати призводить до того, що до місцевого бюджету м. Одеси не надходять належні кошти, чим порушуються права територіальної громади міста Одеси та значною мірою позбавляє Департамент того, на що він розраховував при укладенні договору оренди.
Наразі позивач вказує, що відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України Департаментом не вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2022 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1759/22, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 29.08.2022 р.
29.08.2022 р. від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з відсутністю на призначену судом дату засідання належного числа осіб, які уповноважені представляти Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2022 р. у справі №916/1759/22 підготовче засідання відкладено на 19.09.2022 р. з огляду на неявку відповідача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2022 р. у справі №916/1759/22 підготовче засідання відкладено на 04 жовтня 2022 р. з огляду на неявку відповідача, а також враховуючи неможливість з'ясування наявності заперечень у відповідача проти позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2022 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1759/22 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 27.10.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.10.2022 р. розгляд справи № 916/1759/22 відкладено на 17.11.2022 р. у зв'язку з неякою представників сторін.
Розгляд справи у судовому засіданні 17.11.2022 р. об 11 год. 30 хв. не відбувся у зв'язку з відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду в період з 16.11.20222 р. по 18.11.2022 р. через аварійні відключення енергопостачання у м. Одесі, спричинені масовими ракетними обстрілами ворогом енергетичної інфраструктури України, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2022 р. розгляд справи №916/1759/22 призначено на 07.12.2022 р.
07.12.2022 р. від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому процесі
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2022 р. розгляд справи № 916/1759/22 відкладено на 09.01.2023 р. з огляду на неявку представників сторін.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.01.2023 р. розгляд справи № 916/1759/22 відкладено на 23.01.2023 р. з огляду на неявку представника відповідача.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Крім того, відповідач неодноразово був повідомлений про розгляд даної справи в судових засіданнях телефонограмами, а саме 15.11.2022 р., 22.11.2022 р. та 08.12.2022 р.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
23.06.2016 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спорт-Інвест Юкрейн” (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 624/6, відповідно до умов п. 1.1. якого позивач як орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 501, загальною площею 950,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт оренди).
Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП “ОМБТІ та РОН” 03.08.2005 р.
Експертна оцінка об'єкта оренди становить 7524000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди складений ТОВ “Консалтингова компанія “Бюро оцінки Стефанович? (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15451/13, виданий 24 жовтня 2013 р. Фондом державного майна України).
Згідно п. 1.2. договору передача в оренду зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, розпорядження міського голови від 23.06.2016 р. № 624 “Про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ“Спорт-Інвест Юкрейн” нежилих приміщень першого поверху та підвалу № 501 загальною площею 950,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 49?.
В п. 1.3 договору встановлено термін дії договору оренди, а саме: з 23 червня 2016 р. до 23 травня 2019 р.
За умовами п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846 зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.
Відповідно до п. 2.2 договору за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, 51965,76 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. Орендні платежі починають нараховуватися з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі орендованих приміщень.
Згідно п. 2.3 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.
Згідно п. 2.4 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
В пункті 2.5 договору передбачено, що розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.
За положеннями п. 3.4 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду приміщення згідно п. 1.1 договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
За умовами п. 4.1 договору вказане у п. 1.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для об'єкта, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Пунктом 4.7 договору встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в
оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Відповідно до п. 4.10 договору у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
Згідно п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
В п. 5.3 договору сторони визначили, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкти оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
Відповідно до п. 7.3 договору при тривалому, більше трьох місяців, невикористанні орендарем наданих йому приміщень за цим договором, приміщення вважаються неосвоєними і договір підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства.
Згідно п. 7.7 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження на нових умовах у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендодавця наміру передачі об'єкта оренди їм наступний термін на конкурсних засадах. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором (п. 7.8 договору).
За умовами п. 7.13 договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.
Передача приміщень в оренду не означає передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником об'єкта оренди залишається територіальна громада міста Одеси (п. 7.14 договору).
05.03.2019 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спорт-Інвест Юкрейн” (орендар) укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 624/6, яким було продовжено термін дії договору на два роки та одинадцять місяців, а саме з 05 березня 2019 р. до 05 лютого 2022 р.
07.11.2019 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спорт-Інвест Юкрейн” (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 624/6, предмет якого викладено у наступній редакції, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 501, загальною площею 950,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 49?.
Згідно п. 1.3. договору у новій редакції термін дії договору встановлено до 05.02.2045 р.
За умовами п. 2.1. договору у новій редакції орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої рішенням Одесбкої міської ради 30.01.2019 р., № 4214-VII “Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси?
Пунктом 2.1. договору у новій редакції встановлено, що орендна плата визначається на, підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна?, Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності затвердженої рішенням Одеської міської ради 30.01 2019 р. № 4214- VIІ “Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіально громади м. Одеси?
Відповідно до п. 2.2. договору у новій редакції за орендоване приміщення орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату но становить за перший, після підписання договору бренди, місяць 50624,84 грн. (без урахування податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць (станом на 01.10.2019 р.).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індексом інфляції що друкується Мінстатом У країни.
Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
У п. 2.3. договору у новій редакції сторонами встановлено, що до орендно плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги. які надаються спеціалізованими організаціями.
Згідно п. 2.4. договору у новій редакції орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарсько діяльності.
Положеннями п. 5.2. договору у новій редакції передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
У розділі 8 договору у новій редакції сторони погодили, що до договору оренди додається розрахунок орендної плати.
Даний договір у новій редакції було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. 07.11.2019 р. за реєстровим №626.
Як вбачається із розрахунку орендної плати, узгодженої сторонами до договору базовий розмір місячної орендної плати становить 50624,84 грн. (без урахування податку на додану вартість) + ПДВ 20%, а всього 60749,81 та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Як свідчать матеріали справи, 11 січня 2019 року відповідною комісією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спорт-Інвест Юкрейн” (орендар) був складений і підписаний акт приймання-передачі приміщення на підставі ст. 13 Закону України “Про оренду державного та комунального майна?, відповідно до якого орендареві передано нежилі приміщення першого поверху та підвалу № 501, загальною площею 950,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ?.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
П. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (чинного станом на момент укладання договору) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Поряд з цим слід зазначити, що 01.02.2020 р. введено в дію новий Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 03.10.2019 р. № 157-ІХ та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483, пунктом 2 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” якого зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз. 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 р. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Так, відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлових приміщень згідно п. 2.2, 2.4 договору у новій редакції, мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.
Так, судом з'ясовано, що відповідачем 20.12.2021 р. було перераховано позивачем за спірним договором лише 258558,00 грн., що включає орендну плату за листопад-грудень 2021 року, а також січень 2022 року і часткову оплату за лютий 2022 року. Відтак, у відповідача виникла заборгованість по орендній платі частково за лютий 2022 р. і повністю за березень 2022 р., квітень 2022 р., травень 2022 р., червень 2022 р., липень 2022 р., яка на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом складала 413446,96 грн.
Наразі матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати існуючої заборгованості по орендній платі в сумі 413446,96 грн.
Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 413446,96 грн.
При цьому Департаментом комунальної власності Одеської міської ради здійснено нарахування пені за період з 01.11.2021 р. по 31.07.2022 р. в загальному розмірі 64873,57 грн. з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати.
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено п. 5.2 вказаного договору оренди у новій редакції, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню на суму боргу по орендній платі у кожному місяці, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені в розмірі 64873,57 грн., суд вважає необґрунтованими та не вірним з огляду на невірно обраний позивачем період прострочення та розмір простроченої орендної плати.
Як вбачається судом із наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем 20.12.2021 р. було перераховано позивачем за спірним договором 258558,00 грн. Відтак, заборгованість за листопад 2021 р. мала місце лише з 16.11.2021 р. по 19.12.2021 р., тому позивачем не вірно обраний період прострочення з 16.11.2021 р. по 15.05.2022 р., оскільки ця заборгованість була погашена 20.12.2021 р. Тобто, на думку суду вірним є такий період прострочення: з 16.11.2021 р. по 19.12.2021 р., та відповідно пеня за даний період складає 1121,44 грн. за суму простроченої орендної плати у розмірі 69613,16 грн.
За грудень 2021 р. позивачем також невірно обрано період прострочення з 16.12.2021 р. по 15.06.2022 р., оскільки ця заборгованість була погашена 20.12.2021 р. Тобто, на думку суду вірним є такий період прострочення: з 16.12.2021 р. по 19.12.2021 р., та відповідно пеня за даний період складає 138,42 грн. за суму простроченої орендної плати у розмірі 70170,07 грн.
Між тим, з урахуванням погашення заборгованості за листопад та грудень 2021 р., оплатою від 20.12.2021 р. на суму 258558,00 грн., у відповідача виникла переплата за спірним договором на загальну суму 118774,77 грн.
Отже, нарахування позивачем на суму орендної плати за січень 2022 р. пеня за період з 16.01.2022 р. по 15.07.2022 р. у розмірі 9495,21 грн. є безпідставним, оскільки на цей період у відповідача по спірному договору існувала переплата у сумі 118774,77 грн., а не борг. Таким чином, з урахуванням здійсненої переплати, господарський суд доходить висновку про відсутність і даному періоді у відповідача прострочення сплати орендної плати, а отже і відсутність підстав для нарахування пені. З огляду на зазначене господарський суд доходить висновку про неправомірність заявлення позивачем до стягнення з відповідача пені за прострочення платежу за січень 2022 р. у сумі 9495,21 грн.
За лютий 2022 р. позивачем за період з 16.02.2022 р. по 31.07.2022 р. нараховано відповідачу пеню у розмірі 9988,34 грн. за прострочення сплати орендної плати у розмірі 71508,78 грн. Так, суд вважає таке нарахування необґрунтованим частково, оскільки у цей період у відповідача по спірному договору існувала переплата у сумі 48183,68 грн. (258558,00 грн. оплати від 20.12.2021 р. - 69613,16 грн. (орендна плата за листопад) - 70170,07 грн. (орендна плата за грудень) - 70591 грн. (орендна плата за січень)). Між тим, орендна плата за лютий 2022 р. складає 71508,78 грн., а з урахуванням наявної переплати у 48183,68 грн., відповідачу до 15.02.2022 р. було необхідно оплатити орендну плату лише у розмірі 23325,10 грн. Між тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів сплати відповідачем орендної плати у розмірі за лютий 2022 р. у сумі 23325,10 грн., суд вважає вірним нарахування пені на зазначену (недоплачену) суму за обраний позивачем період з 16.02.2022 р. по 31.07.2022 р. Так, за розрахунками суду пеня, що підлягає стягненню зі відповідача за прострочення сплати орендної плати за лютий 2022 р. за період з 16.02.2022 р. по 31.07.2022 р. на загальну суму 23325,10 грн., складає 3252,73 грн.
За березень 2022 р. позивачем за період з 16.03.2022 р. по 31.07.2022 р. нараховано відповідачу пеню у розмірі 9029,31 грн. за прострочення сплати орендної плати у розмірі 72652,92 грн. Однак, суд вважає таке нарахування невірним з огляду на допущення позивачем помилки під час розрахунку. Так, за розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за березень 2022 р. за період з 16.03.2022 р. по 31.07.2022 р. за прострочення сплати орендної плати у розмірі 72652,92 грн., складає 9016,92 грн.
За квітень 2022 р. позивачем за період з 16.04.2022 р. по 31.07.2022 р. нараховано відповідачу пеню у розмірі 8141,15 грн. за прострочення сплати орендної плати у розмірі 75922,30 грн. Суд вважає таке нарахування невірним, з огляду на допущення позивачем помилки під час розрахунку. Так, за розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за квітень 2022 р., за період з 16.04.2022 р. по 31.07.2022 р. за прострочення сплати орендної плати у розмірі 75922,30 грн., складає 8133,05 грн.
За травень 2022 р. позивачем за період з 16.05.2022 р. по 31.07.2022 р. нараховано відповідачу пеню у розмірі 7101,97 грн. за прострочення сплати орендної плати у розмірі 78275,89 грн. Суд вважає таке нарахування невірним, з огляду на допущення позивачем помилки під час розрахунку. Так, за розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за травень 2022 р., за період з 16.05.2022 р. по 31.07.2022 р., за прострочення сплати орендної плати у розмірі 78275,89 грн., складає 7098,44 грн.
За червень 2022 р. позивачем за період з 16.06.2022 р. по 31.07.2022 р. нараховано відповідачу пеню у розмірі 5066,14 грн. за прострочення сплати орендної плати у розмірі 80389,34 грн. Суд вважає таке нарахування невірним, з огляду на допущення позивачем помилки під час розрахунку. Так, за розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за червень 2022 р., за період з 16.06.2022 р. по 31.07.2022 р. за прострочення сплати орендної плати у розмірі 80389,34 грн., складає 5065,63 грн.
За липень 2022 р. позивачем за період з 16.07.2022 р. по 31.07.2022 р. нараховано відповідачу пеню у розмірі 1816,76 грн. за прострочення сплати орендної плати у розмірі 82881,41 грн. Суд вважає таке нарахування невірним, з огляду на допущення позивачем помилки під час розрахунку. Так, за розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за червень 2022 р., за період з 16.07.2022 р. по 31.07.2022 р., за прострочення сплати орендної плати у розмірі 82881,41 грн., складає 1816,58 грн.
Таким чином, за розрахунками суду, з огляду на встановлені судом періоди нарахування пені та розмір прострочення сплати орендної плати, господарський суд доходить висновку, що обґрунтованим та правомірним, а отже таким, що підлягає стягненню із відповідача є пеня у загальному розмірі 35643,21 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 6736,35 грн. (449090,17 грн. х 7174,81 грн./ 478320,53 грн.).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорт-Інвест Юкрейн” про стягнення заборгованості в загальній сумі 478320,53 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорт-Інвест Юкрейн” (65026, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 60; код ЄДРПОУ 38574612) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р UA398201720355239012083034299 в ДКСУ м. Києва) заборгованість з орендної плати у розмірі 413446/чотириста тринадцять тисяч чотириста сорок шість/грн. 96 коп., пеню в сумі 35643/тридцять п'ять тисяч шістсот сорок три/грн. 21 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 6736/шість тисяч сімсот тридцять шість/грн. 35 коп.
3. В задоволенні решти частини вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорт-Інвест Юкрейн” відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 01 лютого 2023 р. у зв'язку відсутністю стабільного електропостачання в адміністративній будівлі господарського суду Одеської області.
Суддя В.С. Петров