"16" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2373/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі К.С. Пірожковій
за участю представників:
від позивача - Олейнічук Т.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” до Комунального підприємства “Парки Одеси” про стягнення заборгованості в загальній сумі 98510,74 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства “Парки Одеси” про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в загальній сумі 98510,74 грн., у т.ч.: основного боргу - 78795,07 грн., пені - 9849,18 грн., 3% річних - 867,11 грн., інфляційних втрат - 8999,38 грн., посилаючись на наступне.
14.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” (постачальник) та Комунальним підприємством “Парки Одеси” (споживач) укладено договір № 006384(2022) на постачання природного газу, відповідно до п. 12.1 якого останній є укладеним з дати його підписання сторонами і діє до 31.01.2022 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Позивач вказує, що сторони домовились, що договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2022 р. згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України.
Як зазначає позивач відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується протягом строку дії даного договору передати у власність споживачу товар за кодом ДК 021:2015: 09120000-6 Газове паливо, включно з урахуванням послуги замовлення потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу, а споживач зобов'язується приймати та оплачувати природний газ на умовах даного договору.
Також позивач зазначає, що п. 2.1.1 договору передбачений перелік точок входу та виходу газу споживача (адреси точок комерційного обліку споживача, по яких здійснюється постачання природного газу постачальником): меморіальний комплекс «Вічний вогонь» ЦПК і О парк ім. Т.Г. Шевченка за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1.
Загальна вартість договору складається із суми вартостей природного газу, переданого у власність споживачу протягом строку дії договору і становить 49999,30 грн. у т.ч. ПДВ. (п. 3.1 договору).
Позивач зазначає, що підписанням даного договору споживач підтверджує наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку з оператором ГТС договору транспортування природного газу, а також, що на момент його укладення у нього відсутня заборгованість перед попереднім постачальником природного газу (п. 2.9 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору кількість поставленого споживачу газу визначається за показниками, встановленого у споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується даними оператором ГРМ та/або оператором ГТС.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для проведення споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці (п. 5.3 договору).
Як стверджує позивач, ТОВ “Одесагаз-Постачання” на виконання умов договору № 006384(2022) у січні 2022 р. поставило до точки комерційного вузла обліку споживача 1152 куб.м природного газу за ціною 68398,50 грн. за 100 куб.м природного газу на загальну суму 78795,07 грн. При цьому позивач зазначає, що КП “Парки Одеси” за отриманий природний газ не сплатило.
Так, позивач вказує, що станом на 09.09.2022 р. за споживачем рахується заборгованість у загальній сумі 78795,07 грн. за природний газ, який спожитий ним у січні 2022р., а саме: 731 куб.м природного газу на загальну суму 49999,30 грн. за договором № 006384(2022); 421 куб.м природного газу на суму 28795,77 грн., спожитого поза межами дії договору № 006384(2022).
Посилаючись на п. 8.2 договору, позивач вказує, що у випадку порушення споживачем розміру або строку оплати поставленого постачальником природного газу у відповідному місяці споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 5 відсотків від суми простроченого платежу.
Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач зазначає, що відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 006384(2022) нараховано загалом до стягнення штрафних санкцій 19715,67грн.
Також позивач вказує, що в п.п. 5.3 та 5.4 договору № 006384(2022) зазначено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для проведення споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці. Для складання актів приймання-передачі природного газу споживач до 03 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов'язаний надати постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою споживача копію акту або іншого документу, що підтверджує фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу, складеного між споживачем та оператором ГРМ або оператором ГТС.
Отже, як стверджує позивач, ТОВ “Одесагаз-Постачання” дізналося про фактичний (перевищений) обсяг споживання відповідачем природного газу у січні 2022 р. тільки у наступному місяці - лютому 2022 р.
Позивач вказує, що на підтвердження наданих послуг у січні 2022 р. Службою обліку газу УЕГГ АТ “Одесагаз” та КП "Парки Одеси" було підписано акт приймання-передачі природного газу. Заперечень відповідача щодо обсягів та якості надання послуг останнім не зазначалось.
Отже, позивач зазначає, що КП "Парки Одеси" у січні 2022 р. прийняло без заперечень 421 куб.м, поставленого ТОВ “Одесагаз-Постачання” природного газу на суму 28795,77 грн. на умовах і за ціною, зазначених у договорі № 006384(2022) від 14.01.2022 р., що підтверджується підписаним актом приймання-передачі природного газу.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2022 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2373/22 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.10.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2022 р. розгляд справи відкладено на 07.11.2022 р. з огляду на неявку представників сторін.
Розгляд справи у судовому засіданні 07.11.2022 р. о 10 год. 30 хв. не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2022 р. розгляд справи № 916/2373/22 призначено на 14.11.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2022 р. розгляд справи відкладено на 30.11.2022 р. з огляду на неявку представника відповідача.
Розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 30.11.2022 р. о 15 год. 00 хв., не відбувся у зв'язку з відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду 30.11.2022 р. через аварійні відключення енергопостачання у м. Одесі, спричинені масовими ракетними обстрілами ворогом енергетичної інфраструктури України, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 0.12.2022 р. розгляд справи призначено на 21.12.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2022 р. розгляд справи відкладено на 16.01.2023 р. з огляду на неявку представника відповідача.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Крім того, відповідач неодноразово був повідомлений про розгляд даної справи в судових засіданнях телефонограмами, а саме 11.11.2022 р., 14.11.2022 р., 07.12.2022 р. та 22.12.2022 р.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
14.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” (постачальник) та Комунальним підприємством “Парки Одеси” (споживач) укладено договір № 006384(2022) на постачання природного газу бюджетним споживачам
та іншим суб'єктам господарювання, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, відповідно до п. 2.1 якого постачальник зобов'язується протягом строку дії даного договору передати у власність споживачу товар за кодом ДК 021:2015: 09120000-6 Газове паливо в обсягах, за ціною та в порядку, передбачених цим договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 2.1.1 договору передбачений перелік точок входу та виходу газу споживача (адреси точок комерційного обліку споживача, по яких здійснюється постачання природного газу постачальником): меморіальний комплекс «Вічний вогонь» ЦПК і О парк ім. Т.Г. Шевченка за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1.
Відповідно до п. 2.2 договору постачальник передає споживачу природний газ в обсязі, що визначено у п. 2.3 цього договору. Річний плановий обсяг постачання газу - до 731 куб.м.
В п. 2.3 договору встановлені планові обсяги постачання газу по місяцях (куб.м):
1 квартал2 квартал3 квартал4 квартал
січень731квітень-липень-жовтень-
лютий-травень-серпень-листопад-
березень-червень-вересень-грудень-
В п. 2.3.1 вказано, що вказані обсяги природного газу є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися в порядку, передбаченому п. 2.4 договору.
Згідно п. 2.4 договору споживач зобов'язаний здійснювати коригування свого місячного планового обсягу споживання (визначеного п. 2.3 договору) шляхом подання реномінації. Всі зміни замовлених місячних обсягів газу повинні бути здійснені в строк до 20 числа місяця, в якому здійснюється споживання газу, та надані постачальнику у формах, що визначені абзацом 2 цього пункту.
Реномінація місячного обсягу споживання здійснюється як в бік збільшення, так і в бік зменшення шляхом надання відповідної заяви на адресу постачальника та її реєстрації останнім та/або направленням такої заяви на електронну адресу постачальника та/або в особистому кабінеті на офіційному сайті ТОВ “Одесагаз-Постачання”, що знаходиться за посиланням: https://www.gazpostach.od.ua.
Пунктом 2.5 договору визначено, що газовий місяць, який складається із газових діб, є розрахунковим періодом.
Відповідно до п. 2.6 договору сторони щомісячно до 20-го числа поточного місяця складають та підписують «Графік постачання Газу та замовлення (бронювання) потужності» на наступний газовий місяць із зазначенням обсягу газу, що планується до передачі кожної газової доби у відповідному газовому місяці. За домовленістю сторін добові планові обсяги постачання відповідного газового місяця можуть бути визначені іншим чином та не бути ідентичними (рівними) один одному. У разі несвоєчасного складання та підписання «Графіка постачання Газу та замовлення (бронювання) потужності» на наступний газовий місяць сторони домовились, що добові планові обсяги постачання газу відповідного газового місяця визначаються шляхом ділення обсягу газу, планованого до постачання у відповідному газовому місяці (п. 2.3 договору) на кількість днів у такому газовому місяці та вважається, що даний добовий розподіл є складеним і погодженим «Графіком постачання Газу та замовлення (бронювання) потужності».
Підписанням даного договору споживач підтверджує наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку з оператором ГТС договору транспортування природного газу, а також, що на момент його укладення у нього відсутня заборгованість перед попереднім постачальником природного газу (п. 2.9 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість даного договору складається із суми вартостей природного газу, переданого у власність споживачу протягом строку дії договору і становить 49999,30 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,22 грн.
Згідно п. 3.2 договору сторони домовились, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що встановлюється постачальником та оприлюднюється ним на своєму сайті, які включають в себе вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується постачальником оператору ГТС та з урахуванням обраного споживачем порядку оплати природного газу (ціна категорії І/ціна категорії II).
Пунктом 3.3 договору встановлено, що для визначення вартості послуг замовленої договірної потужності (послуг транспортування), які підлягають сплаті відповідно до пункту 3.2 договору, застосовуються тарифи, визначені НКРЕКП. Станом на момент укладення договору для розрахунку витрат на послуг замовленої договірної потужності (послуг транспортування) діє тариф визначений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3013, який встановлений у розмірі 136,58 грн. за 1000 куб.м без ПДВ.
Відповідно до п. 3.4 договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пункту 3.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та у розрахунках за газ згідно з умовами договору.
Згідно п. 3.5 договору сторони погодили, що у випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця або якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, до вартості природного газу на письмову вимогу постачальника додається плата за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця).
В п. 3.5.1 договору зазначено, що вартість добового негативного небалансу (тобто коли споживачем відібрано природного газу більше замовленого) розраховується як добуток обсягу перевищення на маржинальну ціну придбання природного газу.
В п. 3.5.2 договору зазначено, що вартість добового позитивного небалансу (тобто коли Споживачем відібрано природного газу менше замовленого) розраховується як добуток обсягу невідібраного природного газу на різницю між вартістю, визначену договором, та маржинальної ціни продажу природного газу.
Відповідно до п. 3.5.3 договору маржинальна ціна придбання та маржинальна ціна продажу визначається за даними оператора ГТС за посиланням: https://tsoua.com/kliventam/marzhvnalna-tsina/.
Пунктом 3.6 договору визначено, що датою оплати (здійснення розрахунку) визначається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунок за природний газ здійснюється споживачем у наступному порядку.
У разі обрання споживачем порядку розрахунків за І категорії ціни споживач зобов'язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці споживача, а у разі її відсутності оплатити вартість планового обсягу споживання газу, зазначеного у п. 2.3 договору, шляхом перерахування на рахунок постачальника коштів, у такому порядку: 100% вартості газу планового місячного обсягу газу до 25 числа місяця, який передує місяцю постачання; остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунку-фактури та/або акту приймання передачі природного газу (п. 4.1.1 договору).
У разі обрання Споживачем порядку розрахунків за II категорією ціни споживач зобов'язаний оплатити вартість фактично спожитого обсягу газу шляхом перерахування на рахунок постачальника коштів у строк не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунку-фактури та/або акту приймання передачі природного газу.
Згідно п. 4.2 договору у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача протягом одного місяця з дня пред'явлення письмової вимоги постачальнику.
Відповідно до п. 4.3 договору у разі наявності заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Постачальник має право зарахувати такі кошти в якості погашення заборгованості споживача, яка була утворена за минулими правочинами, за якими постачальником здійснювалось постачання природного газу, у разі якщо споживач письмово не заперечує про це.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості газу, сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за договором.
Згідно п. 4.5 договору звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з дати пред'явлення вимоги про це однієї із сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу споживачем та актів приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 4.6 договору у разі якщо на протязі дії даного договору в установленому чинним законодавством України порядку будуть внесені зміни щодо ставки податку на додану вартість або порядку його нарахувань, обчислення або сплати, сторони самостійно нараховують ПДВ за новою ставкою згідно діючого законодавства України.
Відповідно до п. 5.1 договору кількість поставленого споживачу газу визначається за показниками, встановленого у споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується даними оператором ГРМ та/або оператором ГТС.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для проведення споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці (п. 5.3 договору).
Згідно п. 5.4 договору для складання актів приймання-передачі природного газу споживач до 03 числа місяця наступного за місяцем постачання природного газу зобов'язаний надати постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою споживача копію акту або іншого документу що підтверджує фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу, складеного між споживачем та оператором ГРМ або оператором ГТС.
В п. 5.5 договору встановлено, що на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3 робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі природного газ, в якому зазначається вартість поставленого природного газу, компенсацію вартості замовленої потужності та плата за небаланс (за наявності) та направляє їх споживачу.
Відповідно до п. 6.3.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості газу згідно з умовами договору.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та договору.
Згідно п. 8.2 договору у випадку порушення споживачем розміру або строку оплати поставленого постачальником природного газу у відповідному місяці споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 5 відсотків від суми простроченого платежу.
Згідно п. 8.5 договору сплата штрафних санкцій не звільняє сторін від взятих на себе зобов'язань, відповідно до умов даного договору.
Згідно п. 12.1 договору останній є укладеним з дати його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31 січня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Сторони домовились, що договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2022 р., згідно ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України.
Також у даному договору зазначено, що оператор ГРМ з яким споживач уклав договір розподілу природного газу - АТ “Одесагаз”
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як з'ясовано судом, на виконання вищенаведених умов договору № 006384 від 14.01.2022 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” поставлено Комунальному підприємству “Парки Одеси” 1152 куб.м. природного газу, розподіленого “Одесагаз? з ресурсів постачальника, що належить постачальнику, про що свідчить складений та підписаний сторонами акт прийому-передачі спожитого природного газу від 31.01.2022 р.
Таким чином, у січні 2022 поставлено до відповідача 1152 куб.м. природного газу, за ціною 68398,50 грн. за 100 куб.м. природного газу, на загальну суму 78795,07 грн., а саме:
- 731 куб.м. природного газу на загальну суму 49999,30 грн., за договором № 006384(2022);
- 421 куб.м. природного газу на загальну суму 28795,77 грн., спожитого поза межами дії договору № 006384(2022).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За умовами договору відповідач мав здійснити розрахунок за фактично переданий газ не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунку-фактури та/або акту приймання передачі природного газу (п. 4.1.1 договору).
Проте, як встановлено судом, відповідачем не були виконані зобов'язання за договором постачання природного газу № 006384(2022) від 14.01.2022 р. щодо здійснення оплати вартості поставленого природного газу на загальну суму 78795,07 грн. на рахунок постачальника.
При цьому із наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків за січень 2022 р. за договором № 006384(2022) від 14.01.2022 р. вбачається, що заборгованість відповідача спірним договором становить 78795,07 грн. Однак вказаний акт підписаний лише представником постачальника та скріплено печаткою постачальника.
Відтак, суд доходить висновку про існування у відповідача невиконаного зобов'язання з оплати за поставлений у січні 2022 р. природний газ на суму 78795,07 грн. грн., адже докази сплати відповідачем цієї суми в матеріалах справи відсутні.
Так, несплата позивачу вказаної суми за поставлений природний газ у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в заявленій сумі 78795,07 грн.
Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем поставленого природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Враховуючи вищенаведене та порушення Комунального підприємства “Парки Одеси” строку сплати за поставлений природній газ в сумі 78795,07 грн., суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом наразі встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних за обраний позивачем період прострочення з 11.02.2022 р. по 09.09.2022 р. на суму 867,11 грн. є вірним і обґрунтованим. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 867,11 грн. є обґрунтованими.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого природного газу в сумі 8999,38 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено позивачем вірно. Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасну сплату поставленого природного газу у січні 2022 року складає 8999,38 грн.
Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 9849,18 грн. господарський суд зазначає наступне.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 8.2 договору у випадку порушення споживачем розміру або строку оплати поставленого постачальником природного газу у відповідному місяці споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 5 відсотків від суми простроченого платежу.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором постачання природного газу № 006384(2022) від 14.01.2022 р., позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню на суму боргу, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені в розмірі 9849,18 грн., суд вважає необґрунтованими та не вірним з огляду на невірно обраний позивачем період прострочення.
Враховуючи викладене судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 9849,18 грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок пені було здійснено позивачем невірно з огляду на те, що позивачем при її розрахунку всупереч вимог ч. 6 ст. 232 ГК України взято період понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 11.02.2022 р. по 09.09.2022 р. За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок пені за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Так судом встановлено, що загальний розмір пені у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за договором № 006384(2022) постачання природного газу від 14.01.2022 р. за перыод з 11.02.2022 р. по 11.08.2022 р. складає 7862,90 грн. В свою чергу, загальна сума пені за договором поставки № 006384(2022) постачання природного газу від 14.01.2022 р. складає 7862,90 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” частково обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2430,98 грн. (96524,46 грн. х 2481 грн./ 98510,74 грн.).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” до Комунального підприємства “Парки Одеси” про стягнення заборгованості в загальній сумі 98510,74 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства “Парки Одеси” (65014, Одеська область, місто Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1; код ЄДРПОУ 37947061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 39525257; поточний рахунок IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ “МТБ Банк”, МФО 328168) основну заборгованості в розмірі 78795/сімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто п'ять/грн. 07 коп., пеню в сумі 7862/сім тисяч вісімсот шістдесят дві/грн. 90 коп., 3% річних в сумі 867/вісімсот шістдесят сім/грн. 11 коп., інфляційні втрати в сумі 8999/вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять/грн. 38 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2430/дві тисячі чотириста тридцять/грн. 98 коп.
4. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” до Комунального підприємства “Парки Одеси” відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 01 лютого 2023 р. у зв'язку відсутністю стабільного електропостачання в адміністративній будівлі господарського суду Одеської області.
Суддя В.С. Петров