вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" січня 2023 р. Справа№ 910/12865/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Алданової С.О.
при секретарі судового засідання Овчинніковій Я.Д.,
за участю представників:
від позивача - Мітін І.І., довіреність від 25.05.2020 №105/01-926/в-130,
від відповідача - Глущенко А.М., ордер серії АІ №1287594 від 13.10.2022,
від третьої особи - Київської міської ради - Трохимчук В.С., в порядку самопредставництва,
від третьої особи - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Трохимчук В.С., в порядку самопредставництва,
від третьої особи - Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" - Яровой О.О., довіреність від 02.01.2023 №432-13,
розглянувши апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №910/12865/20 (суддя Князьков В.В., повний текст складено - 19.08.2022) за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" про витребування майна.
ВСТАНОВИВ наступне.
У вересні 2020 року Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов" про витребування майна з володіння відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, а саме: нежитлових приміщень групи приміщень № 50 (приміщення з № 1 по № 9), загальною площею 81,3 м2, поверх - І, літ. "А" за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе), будинок 1/2, які в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані як нежитлове приміщення № 15 загальною площею 96,5 м2, за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе), будинок 1/2.
Позовні вимоги з посиланням на положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно незаконно та без відповідної на те волі вибуло із володіння Київської міської ради та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації як органу, якому таке майно передане до сфери управління, що підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про здійснення 03.04.2019 реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубігов" і позивач позбавлений можливості на реалізацію своїх прав власника на спірне нерухоме майно та відсутності доступу до майна.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022, позовні вимоги Печерської районної у місті Києві державної адміністрації задоволено, витребувано з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення - група приміщень № 50 (приміщення з № 1 по № 9), загальною площею 81,3 м2, поверх I, літ. "А" за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука (вул. Кіквідзе), будинок 1/2, які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані як нежитлове приміщення № 15, загальною площею 96,5 м2, за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука (вул. Кіквідзе), будинок 1/2.
Постановою Верховного Суду від 31.05.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/12865/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №910/12865/20 позовні вимоги Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов" про витребування майна - залишено без задоволення.
Приймаючи вказане рішення суд дійшов висновку щодо недоведенності з боку позивача обставин наявності у Печерської районної в місті Києві державної адміністрації повноважень на звернення до суду з позовом про витребування майна на користь територіальної громади в особі Київської міської ради.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація є належним позивачем, оскільки власник спірних нежитлових приміщень, а саме територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, наділила її правом захищати майнові і немайнові права територіальної громади.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Представники третіх осіб в судовому засіданні надали пояснення, якими підтримали вимоги апеляційної скарги позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва відповідно з додатком №1 та перелік об'єктів комунальної власності, які передаються до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками №№ 2-11. У додатку 7 до вказаного рішення під пунктом №198 зазначено житловий будинок загальною площею 8202,00кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 1/2 із вбудованими нежитловими приміщеннями.
Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" припинено з 31.10.2010 шляхом ліквідації районні в місті Києві ради та їх виконавчі органи, у тому числі Печерську районну у місті Києві раду та її виконавчий орган - Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію.
Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2010 року №787 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 року №7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" утворено з 31.10.2010 року районні у місті Києві державні адміністрації, підпорядковані Київській міській державній адміністрації.
Відповідно до статей 7 та 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" та на виконання рішення № 7/4819, Київською міською радою було прийнято рішення від 02.12.2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", яким, зокрема, затверджено переліки об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, серед яких в додатку № 6 під порядковим № 394 значиться житловий будинок загальною площею 8202 кв.м за адресою: вул. Кіквідзе, 1/2 в м. Києві.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 року № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" було затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1 - 10 до цього розпорядження.
Додатком 10 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 року №1112 затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, до якого включено, зокрема, житловий будинок у м. Києві по вул. Кіквідзе, 1/2 (додаток до розпорядження № 6, Таблиця № 5 "Житлове господарство").
Рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 року № 359/9416 "Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської рад від 02.12.2010 року №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" внесено у додаток 6 до рішення Київської міської рад від 02.12.2010 року №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" зміни, що викладені у додатку (таблиця 6, позиція 390), що спірне нерухоме майно, яке розташоване в Печерському районі м. Києві за адресою: вул. Кіквідзе 1/2 є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.
На підставі розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 "Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації" об'єкти житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями перезакріплені з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс", "Печерська брама", "Хрещатик" та "Печерськжитло" на баланс Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва", в тому числі житловий будинок у м. Києві по вул. Кіквідзе, 1/2.
Відповідно до п.15 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року №270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" Комунальне підприємство Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" перейменоване в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".
Рішенням Київської міської ради від 20.12.2016 року № 704/1708 вулицю Кіквідзе перейменовано на вулицю Михайла Бойчука.
Як вказано позивачем, Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією отримано службову записку Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" №432-2243 від 07.05.2019 року, в якій зазначено про незаконне заволодіння комунальним майном територіальної громади міста, а саме нежитловим приміщенням № 31 загальною площею 51,8кв.м та нежитловим приміщенням 49 загальною площею 27,6кв.м, що знаходиться в будинку 1/2 по вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе) в м. Києві.
В службовій записці також зазначається, що працівниками комунального підприємства було проведено обстеження вказаних нежитлових приміщень, оскільки 02.05.2019 в групах нежитлових приміщень № 31 та № 49, загальною площею 79,4кв. м за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 1/2 відбулося залиття. При спробі працівниками ЖЕД "Печерськжитло" потрапити до нежитлових приміщень з метою ліквідації аварії з'ясувалося, що доступ до вищезазначених приміщень обмежений: змінено замки та встановлено на двері ролети.
Згідно службової записки потрапити до групи нежитлових приміщень №№ 31, 49 працівникам комунального підприємства вдалося лише на наступний день 03.05.2019 року, при цьому від осіб, які назвалися власниками приміщення, було отримано інформацію про перебування останнього у приватній власності Приватного підприємства "Рубігов" та надано відповідно копії правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі - продажу від 17.04.2019 року, технічного паспорту та витягу з Єдиного державного реєстру речових прав.
Також в матеріалах справи наявний акт від 18.03.2020 року, складений представниками Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та ЖЕД "Печерськжитло" під час обстеження приміщення №50 (приміщення з № 1 по № 9) загальною площею 81,3кв.м в будинку № 1/2 по вул.М. Бойчука (Кіквідзе), в ході якого встановлено, що вхід до групи нежитлових приміщень № 50 площею 81,3кв.м, який є спільним входом також до групи нежитлових приміщень № 31 площею 51,8кв.м та № 49 площею 27,6кв.м зачинений на дверні ролети, також ролети встановлені на вікна в кімнатах №№2, 3, 8, 9, що в цілому унеможливлює доступ до вказаних приміщень.
Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.04.2019 року № 163788306 нежитлові приміщення група приміщень № 31 (приміщення з № 1 по № 8), площею 51,8кв.м та група приміщень № 49 (приміщення з № 1 по № 2), площею 27,6кв.м, загальною площею 79,4 кв. м, поверх - І, літ. "А" загальною площею 79,4 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе), будинок1/2, 26.12.2018 року зареєстровані на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44962573 від 04.01.2019 13:20:15, Бандура Юрій Вікторович, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ.
Як свідчать матеріали справи, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація зверталась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Бунгало" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що Приватне підприємство "Бунгало" здійснює перешкоди у праві користування та розпорядження нежитловими приміщеннями група приміщень № 50 (приміщення з № 1 по № 9), загальною площею 81, 3кв.м в будинку 1/2 на вул. Михайла Бойчука, які є власністю територіальної громади міста Києва та передані до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 року у справі №910/12120/19, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При цьому, як зазначено в рішенні суду у справі № 910/12120/19, згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що 17.04.2019 приватним нотаріусом Гончар Ганною Володимирівною (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ) було внесено запис до Державного реєстру про право власності, яким право власності на нежитлове приміщення № 15/1 загальною площею 80,4кв.м в будинку 1/2 на вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе) зареєстровано за Приватним підприємством "Бунгало", підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу, серія та номер: 803, виданий 17.04.2019, видавник Гончар Г. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію права та їх обтяження, індексний номер: 46520434 від 17.04.2019, приватний нотаріус Гончар Ганна Володимирівна (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ).
В свою чергу господарським судом під час розгляду справи № 910/12120/19 із наданого Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією технічного паспорту на громадський (виробничий) будинок (приміщення) нежитлове приміщення № 31, 49, 50 за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука /Бастіонна, будинок 1/2 та наданих Приватним підприємством "Бунгало" технічних паспортів на нежитлові приміщення № 15 та № 15/1, що знаходяться по вул. Бойчука Михайла (колишня вул. Кіквідзе), будинок 1/2, здійснивши візуальний огляд доданих планів нежитлових приміщень 15 та 15/1 першого поверху, літ. "А" та плану на громадський (виробничий) будинок (приміщення) нежитлове приміщення № 31, 49, 50 поверх 1, літ. "А", встановлено, що нежитлові приміщення № 15 та № 15/1 є складовою частиною нежитлових приміщень групи № 31, 49, 50 поверх 1, літ. "А" вбудованих в житловому будинку № 1/2 по вул. Михайла Бойчука.
Також згідно інформації з вказаної довідки, станом на 27.02.2020: об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення 15, опис об'єкта: загальна площа 95,5 кв.м, адреса: м. Київ, вул. Бойчука Михайла (Кіквідзе), будинок 1/2, приміщення 15; актуальна інформація про право власності: номер запису про право власності: 31038224; дата державної реєстрації: 03.04.2019; підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 03.03.2019, видавник: сторони ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубігов"; рішення, серія та номер: 1, виданий 29.03.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубігов"; власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубігов".
Посилаючись на те, що нежитлове приміщення № 15 площею 96,5 кв.м та нежитлові приміщення група приміщень № 50 (приміщення з № 1 по № 9) загальною площею 81,3 кв.м поверх -І, літ "А" за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе), будинок 1/2, є одними і тими самими приміщеннями, які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва 26.12.2018 року, вибули із володіння Київської міської ради та Печерської райдержадміністрації, як органу, якому вищезазначене майно передане до сфери управління, незаконно та без відповідної на те волі, в зв'язку із чим позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом. Правовою підставою позовних вимог визначено приписи ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
За змістом статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом доказування при розгляді віндикаційного позову є: встановлення наявності у особи, яка звернулась із позовом відповідного права власності, яке підлягає захисту, а також незаконного вибуття відповідного майна з володіння такого позивача.
Отже, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів, які стосуються предмету доказування та є достатніми для того, щоб дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмету доказування.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16.
У постанові від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а в разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92)).
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 94); постанову Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14).
Отже, право на витребування майна з чужого незаконного володіння належить лише власнику такого майна. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.
Крім цього, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, Суд відзначив, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.
Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у даній справі та направляючи її на новий розгляд, вказав, що суди не з'ясували обставин стосовно того, чи є позивач (Печерська районна в місті Києві державна адміністрація) власником майна, та питання стосовно того, чи були делеговані відповідні повноваження власника спірного майна позивачеві органом місцевого самоврядування, а отже і наявність у Печерської районної в місті Києві державної адміністрації повноважень на звернення до суду з позовом про витребування майна на користь територіальної громади в особі Київської міської ради.
На виконання наведених вказівок суду касаційної інстанції, місцевим господарським судом вірно встановлено наступне.
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
У статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах належним їй майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно із частиною третьою статті 16 указаного Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
За змістом статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до частини першої, частини другої статті 11, частини другої статті 7 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", саме Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста розпоряджається комунальним майном, в тому числі в частині передачі майна в управління районним адміністраціям. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 26.09.2019 по справі № 910/13903/18.
Рішенням від 02.12.2010 № 284/5096 Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затверджено переліки об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" було затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1 - 10 до цього розпорядження.
Додатком 10 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 №1112 затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, до якого включено, зокрема, житловий будинок у м. Києві по вул. Кіквідзе, 1/2 (додаток до розпорядження № 6, Таблиця № 5 "Житлове господарство").
Рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 359/9416 "Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської рад від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" внесено у додаток 6 до рішення Київської міської рад від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" зміни, що викладені у додатку (таблиця 6, позиція 390), що спірне нерухоме майно, яке розташоване в Печерському районі м. Києві за адресою: вул. Кіквідзе 1/2 є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.
Отже, оскільки власником спірного майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, то саме вона наділена правом звернутися з позовом про витребування свого майна з чужого незаконного володіння у порядку ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.
Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на п. 4.16 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", вказує, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація є належним позивачем, оскільки власник спірних нежитлових приміщень, а саме територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, наділила її правом захищати майнові і немайнові права територіальної громади.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно п. 4.16 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" (на який посилається апелянт) здійснюючи управління об'єктами, зазначеними у пункті 1 цього розпорядження, районні в місті Києві державні адміністрації забезпечують захист майнових та немайнових прав територіальної громади м. Києва.
Разом з тим, у рішенні Київської міської ради №183/4995 від 28.10.2010 "Про окремі питання організації управління районами в м. Києві", на підставі якого, в тому числі, і було прийнято наведене розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112, вкаказано виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) визначити конкретні переліки підприємств, організацій та установ, майно яких відноситься до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій згідно з пунктом 1 цього рішення, та конкретні повноваження з управління цими об'єктами за погодженням з постійними комісіями Київської міської ради з питань власності, бюджету та соціально-економічного розвитку, охорони здоров'я та соціального захисту, житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, освіти та науки, культури та туризму.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що передача об'єкта в управління жодним чином не свідчить про передання власником нерухомого майна своїх повноважень, зокрема, щодо захисту речових прав в суді від імені власника чи особі, яка в силу закону здійснює його функції, у даному випадку Київської міської ради.
До того ж, зазначення у п.4.16 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" про те, що районні в місті Києві державні адміністрації забезпечують захист майнових та немайнових прав територіальної громади м. Києва не є визначенням конкретних повноважень (про що вказується у рішенні Київської міської ради №183/4995 від 28.10.2010 "Про окремі питання організації управління районами в м. Києві") районних в м. Києві державних адміністрацій, зокрема, Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, на звернення до суду від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва за захистом прав власника нерухомого майна.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідні повноваження власника спірного майна позивачеві органом місцевого самоврядування делеговані не були, а тому відповідно позивач у даній справі не є належним.
Вказані вище доводи апеляційної скарги наведених обставин не спростовують.
Крім того, слід зазначити, що за позовною вимогою позивач просить витребувати майно на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України особи визначені у даній нормі мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Згідно ч. 3 наведеної статті до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, позивач звернувся за захистом прав іншої особи, що в спірній ситуації не передбачено Господарським процесуальним кодексом України та іншим законом.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного обгрунтування повноважень позивача та Київської міської ради, з позовом має право звернутися остання у разі, якщо вона вважає порушеними права власника майна, належного територіальній громаді міста Києва.
У разі ж наділення позивача конкретними повноваженнями власника, то він мав би право витребувати майно на користь територіальної громади в своїй особі та з правами стягувача в подальшому у разі задоволення позову.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №910/12865/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 01.02.2023 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
С.О. Алданова