Справа № 128/2702/21
07 лютого 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.
У позовній заяві викладено наступну позицію.
17.09.2021 інспектором з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Драч С.М. винесено повідомлення серії LV №210916244 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зокрема, в постанові зазначено, що 17.09.2021 о 10 год. 01 хв. в м. Львові по вул. Клепарівська, 7 водій автомобіля марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «зупинку заборонено», чим порушив п. 8.4в, 33.3, 34 ПДР України, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає, що дана постанова винесена з порушенням вимог законодавства, такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, а дії інспектора з паркування були незаконними та такими, що грубо порушили його права. Так, дійсно 17.09.2021 біля 10-00 год. він, поряд з іншими автомобілями, зупинив свій автомобіль, який до того перебував на стоянці, щоб забрати з орендованої квартири речі. Повернувшись із речами до автомобіля, він помітив під лобовим склом автомобіля повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії НОМЕР_2 . Ознайомившись із фотофіксацією на веб-сайті http://inspektor.lviv.ua, яка була проведена інспектором, він звернув увагу на те, що дорожній знак 3.34 «зупинку заборонено» встановлено з порушенням вимог національних стандартів, оскільки дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху, як в світлу пору доби, так і в темну пору доби. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менше як 100 м за напрямом руху та розміщені не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Вказаний дорожній знак 3.34 розташований на стоянку над знаком 5.35.2 «пішохідний перехід» на розі вулиць Шевченка та Клепарівська м. Львова. Тобто, побачити цей знак на відстані не менше як 100 м за напрямом руху об'єктивно неможливо. Абзацом 6 пункту 10.5.30 Національного стандарту ДСТУ 4100-2014 встановлено, що знаки 3.34-3.37 застосовують без табличок 7.2.2-7.2.4, якщо зону їх дії поширюють до видимого з місця встановлення цих знаків перехрестя чи кінця населеного пункту. Видиме з місця встановлення вказаного дорожнього знаку 3.34 перехрестя, згідно фотофіксація інспектора з паркування, відсутнє. Абзацом 7 пункту 10.5.30 Національного стандарту ДСТУ 4100-2014 встановлено, що допускається застосувати знак 3.34 разом із розміткою 1.4, у цьому випадку зону дії знаків визначає довжина лінії розмітки. Як слідує з фотофіксації, розмітка 1.4 також відсутня. Знак 3.34 «зупинка заборонена» та знак табличка НОМЕР_3 «зона дії заборонених знаків 3.34-3.37» встановлені без дублюючого знаку та таблички 7.2.3 «кінець зони дії знаків 3.34-3.37», що не давало можливості достовірно встановити чи знаходиться його автомобіль в зоні дії знаку 3.34 «зупинка заборонена». Таким чином, неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а він не мав об'єктивної змоги визначити відстань на яку поширюється зона дії дорожнього знаку 3.34 «зупинка заборонена». Отримавши оскаржуване повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, він був у розгубленому стані, а тому сплати 50% від суми штрафу. Проте, відповідно до постанови Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №757/2757/16, факт сплати штрафу чи його стягнення у примусовому порядку не є і не може бути доказом визнання вини та не позбавляє права на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного просить скасувати повідомлення серії LV №210916244 від 17.09.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б. від 08.10.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07.02.2022 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Управління безпеки міста Львівської міської ради.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07.04.2022 замінено співвідповідача Управління безпеки міста Львівської міської ради на його правонаступника - Департамент міської мобільності та вуличної інфрастуктури Львівської міської ради. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07.04.2022 скасовано, справу направлено до Вінницького районного суду Вінницької області для продовження розгляду.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П. від 10.11.2022 прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 , призначено судове засідання.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, розгляд справи просив провести без його участі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не надавали.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до вказаних норм закону, у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням серії LV №2109161244, складеною інспектором з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Драч С.М. 17.09.2021, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с. 5-6).
Згідно копії даного повідомлення, 17.09.2021 о 10 год. 01 хв. в м. Львові по вул. Клепарівська, 7, водій транспортного засобу марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «зупинку заборонено», чим порушив п. 8.4в, 33.3.34 ПДР України. Тобто, вчинив правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП..
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіль марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за позивачем ОСОБА_1 (а.с. 15, 15-зворот).
Судом також оглянуто матеріали фотофіксації вчиненого адміністративного правопорушення (а.с. 25-зворот - 27-зворот), на яких зафіксовано, що в місті по вулиці з лівої сторони дороги встановлений дорожній знак 3.34 «зупинку заборонено», а під ним - дорожній знак 5.38.2 «пішохідний перехід». Вздовж даної вулиці, з обох сторін проїжджої частини стоять припарковані в одному напрямку автомобілі. Надалі, крупним планом зафіксовано автомобіль марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 . Проте, встановити із даних фотоматеріалів, що вказаний транспортний засіб припаркований саме в зоні дії знаку 3.34 «зупинку заборонено» не можливо.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.
Вказані правовідносини регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства, Правилами дорожнього руху України.
Відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до Розділу 15 Правил дорожнього руху України Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.
Окрім того, дорожнім знаком 3.34 «зупинку заборонено» визначено, що забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів в зоні дії даного знаку, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки.
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних". Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Натомість відповідачі не виконали свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, доказів на спростування тверджень позивача не надано, відзиву на позовну заяву не подано.
Згідно частини 1 і 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, як вбачається зі змісту повідомлення серії LV №2109161244 від 17.09.2021, саме порушення водієм автомобіля марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , п. 8.4в та 33.3.34 ПДР України (зупинка в зоні дії дорожнього знаку «зупинку заборонено»), слугувало підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Свій обов'язок щодо доведення правомірності винесеного рішення відповідачами не виконано, в судове засідання не з'явилися.
Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. З огляду на викладене, оскаржуване повідомлення підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 9, 251, 255, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 12, 14, 19, 20, 22, 32, 72, 77, 94, 122, 139, 143, 192, 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати повідомлення серії LV №2109161244 від 17.09.2021, винесене інспектором з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Драч С.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.П. Шевчук