08.02.23
22-ц/812/1/23
Справа №489/7708/21 Головуючий суду першої інстанції - Рум'янцева Н. О.
Провадження №22-ц/812/1/23 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.
08 лютого 2023 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів: Колосовського С. Ю., Самчишиної Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2022 року, ухвалене о 13 год 30 хв під головуванням судді Рум'янцевої Н. О. в приміщенні суду в м. Миколаєві, повний текст якого складено 01 грудня 2022 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
22 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до суду вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.
05 січня 2021 року близько 21 год. 15 хв. в районі буд. №313 по проспекту Центральному в м. Миколаєві з вини водія транспортного засобу BMW X3 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Hyundai Kona реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу становить 28 111,31 грн., втрата товарної вартості становить 24 833,42 грн, вартість складання звіту про оцінку вартості збитків - 3500 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMW X3 реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС».
Посилаючись на те, що йому було завдано майнову шкоду, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ « Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 28 111,31 грн та судові витрати. З ОСОБА_2 позивач просив стягнути величину втрати товарної вартості в сумі 24 833,42 грн, вартість складення звіту про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, в сумі 3500 грн, а також моральну шкоду у сумі 25 000 грн.
Позивач вказував, що ОСОБА_2 спричинив йому своїми протиправними діями щодо порушення Правил дорожнього руху душевні та фізичні страждання, оскільки він вимушений був доводити свою невинність у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Також вказане вимагало від нього додаткових зусиль для облаштування його життя, оскільки він повинен був займатися діями, спрямованими на відшкодування йому шкоди, спричиненої пошкодженням його автомобіля.
Відповідач ПрАТ «Страхова група «ТАС» проти задоволення позову заперечувало, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не звертався до страхової компанії з приводу зазначеної ним у позові дорожньо-транспортної пригоди, не надавав страховику його автомобіль для огляду та будь-яких документів, які б стосувалися дорожньо-транспортної пригоди.
Також відповідач зауважував на тому, що позивачем пропущено однорічний строк звернення до страховика із заявою про страхове відшкодування та не доведено вини ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, відповідачем наголошено на тому, що наданий позивачем звіт про оцінку вартості збитків є некоректним, бо оцінювач вирахував вартість збитків з урахуванням податку на додану вартість, що протирічить ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також не запросив страхову компанію та ОСОБА_2 на огляд пошкодженого автомобіля.
Відповідач ОСОБА_2 також заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що його цивільно-правова відповідальність як водія транспортного засобу була застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС». Ліміт відповідальності становив 130 000 грн. Отже, у разі наявності підстав для стягнення шкоди саме страхова компанія повинна була відшкодувати шкоду. Між тим, підстави для цього відсутні, оскільки він не був визнаний судом винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів належними доказами розмір збитків, спричинених йому дорожньо-транспортною пригодою. Наданий позивачем звіт про оцінку був визнаний судом неналежним доказом, бо він був підписаний без попередження про кримінальну відповідальність особи, яка його складала, а також складений без врахування положень ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та через значний проміжок часу після ДТП, що могло вплинути на визначення вартості шкоди. Також судом вказано, що позивач не звертався до страхової компанії за відшкодуванням шкоди та не надав доказів вини ОСОБА_2 .
Не погодившись із рішення суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).
Стаття 6 Закону №1961-IV передбачає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 22 вказаного Закону №1961-IV регламентує, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статті 9 Закону №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц та від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Статті 29 та 32 Закону №1961-IV визначають, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
Відповідно до вимог статті 34 Закону №1961-IV страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Стаття 37 Закону №1961-IV визначає, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: 1) навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; 2) вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); 3) невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; 4) неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15 виснувала, що попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Дорожньо-транспортна подія, про яку йде мова у справі, сталася 05 січня 2021 року. Позов до суду ОСОБА_1 подано 22 листопада 2021 року. Отже, річний строк звернення з вимогами до страховика про відшкодування шкоди не пропущено.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Згідно з ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 26-1 Закону №1961-IV регламентує, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відшкодування страховиком моральної шкоди потерпілому у зв'язку із пошкодженням майна Законом №1961-IV не передбачено.
Отже, вказане покладається на страхувальника.
З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2021 року близько 21 год 15 хв по проспекту Центральному біля будинку №313 у м.Миколаєві сталося зіткнення автомобіля марки «HYUNDAI KONA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «BMW X3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до відомостей електронного ресурсу Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідальність власника автомобіля марки «BMW X3», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС» відповідно до полісу №АО6717946 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП був складений стосовно ОСОБА_1 .
Однак постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 30 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, провадження у справі було закрите у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з висновком судової комп'ютерно-технічної та автотехнічної експертизи №21-3644/3784 від 16.07.2021 автомобіль Hyundai під керуванням ОСОБА_1 рухався попереду автомобіля «BMW X3» зі швидкістю до 60 км/г. Автомобіль «BMW X3» під керуванням ОСОБА_2 рухався зі швидкістю понад 80 км/г. Причиною ДТП (з технічної точки зору) є перевищення водієм автомобіля «BMW X3» допустимої швидкості руху. Враховуючи, що автомобіль Hyundai рухався попереду автомобіля «BMW X3» зі швидкістю до 60 км/г, то за умов руху автомобіля «BMW X3» зі швидкістю не більше 50 км/г, його водій мав гарантовану технічну можливість уникнути пригоди, оскільки на такій швидкості маневр автомобіля «Hyundai» небезпеки для руху йому не створював - маневрування автомобілів було б виконане синхронно на безпечній між ними дистанції. Це означає, що дії водія автомобіля «BMW», які не відповідали вимогам пункту 12.4 ПДР у даному випадку, з технічної, експертної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з фактом ДТП, тобто, є її безпосередньою причиною. Дії водія автомобіля Hyundai з технічної точки зору не знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП.
Відповідно до акту огляду транспортного засобу Hyundai реєстраційний номер НОМЕР_2 його було оглянуто 11 січня 2021 року оцінювачем ОСОБА_4
15 листопада 2021 року оцінювачем ОСОБА_4 складено звіт № 217/11-21 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Hyundai Kona», станом на 05 січня 2021 року.
У своєму звіті оцінювач зазначив, що ринкова вартість транспортного засобу становила 874 922,94 грн, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу - 52 944,73 грн., з яких вартість відновлювального ремонту у тому числі з ПДВ - 28 111,31 грн, втрата товарної вартості - 24 833,42 грн. При цьому оцінювач зазначив, що оцінка проведена на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні», він діяв неупереджено та об'єктивно, обмежень до виконання оцінки та зацікавленості в результатах оцінки він не мав.
Відповідно до п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 у разі потреби здійснюється виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження). У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Згідно з квитанцією від 13.11.2021 р. здійснення оцінки становило 3500 грн.
Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Досліджені докази свідчать, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС». ОСОБА_1 у передбачений законом строк звернувся з вимогами про відшкодування шкоди до ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 .
Отже, ПрАТ «Страхова група «ТАС» має відшкодувати позивачу вартість відновлювального ремонту у сумі 28 111,31 грн, а ОСОБА_2 - втрату товарної вартості автомобіля у сумі 24 833,42 грн.
Посилання відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» на те, що із вказаної суми має бути відрахований податок на додану вартість, колегія суддів відхиляє, бо відповідач не довів, що позивачем послуги по ремонту автомобіля та придбання товарно-матеріальних цінностей було здійснено або буде здійснено без сплати такого податку.
Також, відповідач ОСОБА_2 має відшкодувати позивачу моральну шкоду у сумі 5000 грн, яка була спричинена його протиправною поведінкою ОСОБА_1 у вигляді душевних страждань з приводу пошкодження майна. Розмір вказаного відшкодування у повній мірі враховує глибину фізичних та душевних страждань позивача та вимоги щодо розумності та справедливості стягнення такого відшкодування.
Що стосується стягнення з відповідача ОСОБА_2 вартості проведення оцінки збитків у сумі 3500 грн, то вказані вимоги не підлягають задоволенню. Вказане могло б бути стягнуте, за наявності до того підстав, відповідно до вимог ст.34 Закону №1961-IV саме зі страховика, а не страхувальника. Таких вимог до страховика позивач не заявляв.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскільки рішення суду скасоване, а позовні вимоги та апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволені частково, то відповідно до вимог ч.13 ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат.
За розгляд у судах першої та апеляційної інстанції позовної вимоги про стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 має відшкодувати позивачу 2270 грн судового збору.
За розгляд у судах першої та апеляційної інстанції позовної вимоги про стягнення з відповідачів ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 майнової шкоди вказана страхова компанія та ОСОБА_2 мають сплатити на користь Держави судовий збір по 1135 грн кожен, бо позивач в силу вимог Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору по цій вимозі.
Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 28 111,31 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 24 833,42 грн, моральну шкоду у сумі 5000 грн та судовий збір у сумі 2270 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 1135 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді С. Ю. Колосовський
Н. В. Самчишина
Повний текст постанови складено 08 лютого 2023 року.