Дата документу 03.02.2023 Справа № 333/6742/22
запорізький апеляційний суд
Провадження № 11-сс/807/193/23 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №333/6742/22Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
03 лютого 2023 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 31 січня 2023 року,-
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Запоріжжі) ТУ ДБР про визначення порядку зберігання речових доказів, передачу арештованого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами.
На вказане рішення слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді.
Проте у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора слід відмовити з таких підстав.
Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено у ст.309 КПК України.
До переліку ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування, що визначений у статті 309 КПК України, не входить рішення слідчого судді про визначення порядку зберігання речового доказу.
Частиною 3 ст. 309 КПК України визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто, у разі незгоди учасників кримінального провадження з ухвалами слідчого судді, не зазначеними у переліку, наведеному у ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК України, їх законність перевіряється судом першої інстанції під час підготовчого провадження.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала не входить до переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК України, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, передбаченою ч. 4 ст. 399 КПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню згідно КПК України, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо умов прийнятності апеляційної скарги.
Зокрема, практикою Європейського суду з прав людини вироблено сталу правову позицію про те, що, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення.
Отже, "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ "Воловік проти України", "Креуз проти Польщі", "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі", "Ашингдейн проти Сполученого Королівства", "Кромбах проти Франції").
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
Таким чином, право особи на апеляційне оскарження презюмується, проте, з урахуванням особливостей апеляційного провадження в межах встановленого національного правового порядку. При цьому, накладення обмежень щодо умов прийнятності апеляційної скарги допускається, але за умови, що такі обмеження застосовуються з легітимною метою та мають розумну пропорційність.
Перекладаючи зазначені висновки у площину правовідносин, що розглядаються, суддя-доповідач вважає, що передбачені кримінальним процесуальним законом обмеження щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді в даному випадку не можуть суттєво вплинути на права та законні інтереси апелянта.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.
У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа №161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Отже, за наявності у кримінальному процесуальному законі виключного переліку ухвал слідчих суддів, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого судді на стадії підготовчого провадження, підстави для відкриття апеляційного провадження у даному випадку - відсутні.
Керуючись ч.4 ст.399 КПК України, суд
ухвалив
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 31 січня 2023 року.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_2