Єдиний унікальний номер 741/1214/21
Провадження № 2/741/47/23
м. Носівка 03 лютого 2023 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.
та представника відповідача Павлова І.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах, а також в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 15 липня 2018 року на 749 км, ПК 9, в м. Носівка Чернігівської області на перегоні Ніжин-Носівка електропоїзд № 6922 Дарниця - Ніжин (ЕР9М № 538), під керуванням машиніста ОСОБА_4 , скоїв наїзд на ОСОБА_5 , який від отриманих травм помер. 15 липня 2018 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270200000218 та розпочато досудове розслідування. 16 липня 2018 року на підставі клопотання слідчого СВ Носівського ВП Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області було проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_5 . Постановою слідчого Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції в Чернігівській області від 10 серпня 2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018270200000218, було закрито. У ході досудового розслідування кримінального провадження було встановлено факт наїзду джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України,а саме електропоїздом № 6922 Дарниця - Ніжин (ЕР9М № 538), на ОСОБА_5 , а також причинно-наслідковий зв'язок між наїздом та смертю останнього, тобто у цьому випадку мають місце два елементи (факт заподіяння шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між подією та заподіянням шкоди), необхідні для відшкодування шкоди. Вона (позивач) є дружиною загиблого, а ОСОБА_3 - його сином. У зв'язку із зазначеною подією вона (позивач) та ОСОБА_3 зазнали моральних страждань, які виразилися в тому, що втратили чоловіка та батька, його моральну та матеріальну підтримку. Вона (позивач) прожила в шлюбі з загиблим 21 рік, вели спільне господарство, допомагали та підтримували одне одного, народили та виховували двох синів, що безумовно свідчить про стійкість життєвих зв'язків між чоловіком та дружиною. Після смерті чоловіка вона (позивач) позбавлена можливості розраховувати на його підтримку та допомогу чоловіка, проживає в приватному будинку і тепер змушена перекласти на себе догляд за господарством, городом, догляд за малолітньою дитиною, та допомогу повнолітньому сину, а тому їй важко самостійно забезпечувати своє життя, вагомий вклад в забезпечення якого робив чоловік. Вона (позивач) позбавлена можливості розраховувати на підтримку і допомогу чоловіка і в майбутньому, оскільки в похилому віці, коли син переїде - вона залишиться жити сама з усіма відповідними наслідками. Вона (позивач) втратила можливість святкувати по-сімейному різні події та свята, а також переживати негативні події в житті. У будь-якому випадку ніхто не може замінити їй (позивачу) чоловіка і тепер залишилась вдовою. Крім втрат пов'язаних з втратою допомоги та виникнення додаткових обов'язків вона (позивач) втратила особистісне - чоловіка, якого любила, людину з якою можна говорити та проводити разом час, а також робити інші сімейні справи. У неї (позивача) з'явились додаткові обов'язки по відношенню до малолітнього та повнолітнього синів, оскільки тепер вони потребують більше догляду і допомоги. Вона (позивач) повинна докладати подвійних зусиль, оскільки тепер вона змушена забезпечувати як свою сім'ю, так і докладати більше зусиль для виховання сина, оскільки син позбавлений батьківської турботи. Син загиблого ОСОБА_3 на момент пригоди був малолітнім та у такому віці втратив близьку людину - рідного батька. Унаслідок смерті батька ОСОБА_3 позбавлений можливості отримувати допомогу та підтримку від батька. Для сина важливими є виховання, порада та підтримка батька, приклад для наслідування. ОСОБА_3 був близьким з батьком, адже проживав разом, батько піклувався про нього, матеріально забезпечував. ОСОБА_3 став напівсиротою в ранньому віці, що свідчить не лише про особливий характер страждань через те, що він ще дуже сильно зв'язаний з батьком, а й про глибину та тяжкість втрати, неможливістю поспілкуватися з батьком, отримати від нього пораду. ОСОБА_3 майже все життя, і частину свого дитинства, буде жити без батька, батьківського піклування та турботи. У ОСОБА_3 виникла необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також необхідність докладати такі зусилля і в майбутньому, оскільки він не може розраховувати на підтримку батька. Життя ОСОБА_3 непоправно змінилось і жодні зусилля з його боку не зможуть виправити ситуацію, що склалась. Смертю батька порушено право малолітнього ОСОБА_3 на гідний рівень життя, адже він втратив свого годувальника, що безумовно впливає на його забезпечення. Вона (позивач) та ОСОБА_3 втратили найближчу людину, голову сім'ї, позбавились підтримки батька та чоловіка, любові та допомоги, вимушені зміни у їх житті є дуже тяжкими. Попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Будь-які зусилля з її (позивача) боку не призведуть до позитивних змін в її житті та житті сина, оскільки вони втратили чоловіка та батька назавжди. Її (позивача) страждання та страждання ОСОБА_3 , пов'язані зі смертю ОСОБА_5 , є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата близької людини є непоправною трагедією в їхньому житті. Вона (позивач) оцінює розмір грошового відшкодування завданої їй та малолітньому сину загиблого моральної шкоди у грошовому еквіваленті - 500 000 грн., тобто по 250 000 грн. на кожного. Вона (позивач) вважає, що такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.
ОСОБА_2 просила суд:
- стягнути з АТ «Укрзалізниця» на свою користь 250000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_3 250000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
У судове засідання позивач та її представник - адвокат Таргоній В.М. не з'явилися, у поданих до суду 5 грудня 2022 року запереченнях просив розгляд справи проводити без участі позивача та її представника, зазначив, що відповідач висловлює припущення про те, що в діях ОСОБА_5 був умисел на вчинення самогубства, при тому що у матеріалах справи відсутні достовірні та однозначні докази цього, а тому відповідно до чинного законодавства, а також судової практики, застосовується презумпція відсутності умислу в діях потерпілого. У позовній заяві детально зазначено в чому проявилася моральна шкода, заподіяна позивачу та її сину, та з чого вони виходили при визначенні її розміру.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову, надав суду пояснення, суть яких зводиться до того, що 15 липня 2018 року ОСОБА_5 свідомо вчинив самогубство, а тому відсутні законні підстави на покладення на акціонерне товариство «Українська залізниця» відповідальності за цю подію. На момент події ОСОБА_5 був безробітним, мав захворювання на епілепсію, перебував в стані алкогольного сп'яніння та із за електроопори різко кинувся під електропоїзд. Машиніст електропоїзду не мав можливості уникнути зіткнення.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності позивача та її представника за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для його відкладення.
Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , від якого у них народився син ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 9; 10).
15 липня 2018 року на 749 км, ПК 9, в м. Носівка Чернігівської області на перегоні Ніжин-Носівка електропоїзд № 6922 Дарниця - Ніжин (ЕР9М № 538), під керуванням машиніста ОСОБА_4 , скоїв наїзд на ОСОБА_5 , який від отриманих травм помер. 15 липня 2018 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270200000218 та розпочато досудове розслідування. 16 липня 2018 року на підставі клопотання слідчого СВ Носівського ВП Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області було проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_5 . Постановою слідчого Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції в Чернігівській області від 10 серпня 2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018270200000218, було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 11; 13-18).
Відповідно до висновку експерта № 189, проведення якої було закінчено10 серпня 2018 року, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок несумісних з життям ушкоджень з зруйнуванням голови, грудної клітки, живота з грубими ушкодженнями внутрішніх органів (серця, легень, печінки). Зазначені ушкодження виникли при житті ОСОБА_5 дією тупих предметів, які діють з великою силою і могли виникнути при залізничній травмі в результаті удару передньою поверхнею головного вагону електропотягу і наступному падінні на тверде дорожнє покриття, в момент, коли постраждалий знаходився у вертикальному, або близькому до нього положенні (стояв, йшов) задньою поверхнею тулуба був звернений до електропотягу, який рухався. При розтині від органів та тканин відчувався запах алкоголю. При судово-токсикологічній експертизі крові, взятої від трупа ОСОБА_5 , виявлений етанол в концентрації 3,5 г/л, що відносно живої людини відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України та чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
За змістом частин 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови).
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Пункт 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України вказує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
За змістом до частин 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Представник відповідача не надав суду доказів того, що електропоїзд № 6922 Дарниця - Ніжин (ЕР9М № 538) не є власністю АТ «Укрзалізниця».
Частиною 2 ст. 1193 ЦК України закріплено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Такі правові висновки також зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відсутність вини машиніста електропотягу та закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати позивачу та її сину моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).
Під час розгляду справи не було доведено належними доказами, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_5 , на чому наголошує представник відповідача.
Під умислом слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому така особа повинна розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Суд вважає, що у даному випадку причиною нещасного випадку стала особиста необережність ОСОБА_5 та пряме нехтування ним правилами безпеки на залізничному транспорті, тобто потерпілий належним чином не усвідомлював навколишньої обстановки, через що знехтував Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті.
За таких обставин, на переконання суду, доводи позивача про спричинення їй та її малолітньому сину ОСОБА_3 моральних страждань через смерть ОСОБА_5 знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що позивач та її син мають право на відшкодування завданої їм моральної шкоди за рахунок АТ «Укрзалізниця».
Позивач та малолітній ОСОБА_3 зазнали значних моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями, викликаними втратою чоловіка та рідного батька відповідно.
При цьому, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги, що смерть ОСОБА_5 стала наслідком його грубої необережності, а саме порушення ним пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 року, із змінами.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає з урахуванням того, що позивач втратила чоловіка, а малолітній ОСОБА_3 - батька, що унаслідок наїзду на загиблого електропоїздом у них змінився та був порушений нормальний спосіб життя, вони понесли значне потрясіння, страждання через смерть близької людини, що змусило докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя, а тому, ураховуючи ступінь вини потерпілого, глибину фізичних та душевних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, суд робить висновок, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, пов'язаної зі смертю ОСОБА_5 , підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача та малолітнього ОСОБА_3 підлягають стягненню грошові кошти в розмірі по 40 000 грн. на кожного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах, а також в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , кошти у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не встановлено, місце проживання: АДРЕСА_1 , кошти у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Киреєв