30.08.2006 Справа № А17/74
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. - доповідача
суддів: Виноградник О.М., Прудников В.В.
Секретар судового засідання Нурулаєва Г.Ю.
Представники сторін:представників сторін:
від позивача: Шкуренко Марина Анатоліївна,, довіреність №4 від 21.03.06, представник;
від відповідача: Обертович Микола Георгійович, довіреність №14837/10/10 від 26.08.05, начальник юридичного відділу;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.06р. у справі № А17/74
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астра", м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції Амур-Нижньодніпровського району
м. Дніпропетровська
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 20.02.2006р. № 0000052803/0
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006р. (суддя Стрілець Т.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю “Астра» про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Амур -Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000052803/0 від 20.02.2006р. задоволено повністю.
Рішення господарського суду вмотивовано п.2.4 ст. 2,п.п. 3.1.2,3.1 ст.3, п. 4.3. ст.. 4, п.10.1 ст. 10 Закону України “ Про податок на додану вартість», позивач правомірно визначив базу оподаткування з ПДВ, виходячи саме з митної вартості товарів, оскільки фактурна вартість товарів була менша, ніж митна.
Не погодившись з зазначеною постановою відповідач її оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права та фактичним обставинам справи. Скаржник зазначає, що позивач в порушення Закону України “Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту у жовтні 2005р. відніс податок на додану вартість, який обчислений з митної вартості товарів, тоді як до складу валових витрат підприємства відносилась фактурна вартість ( яка значно нижче митної), що призвело до завищення податкового кредиту на суму 45 619,92 грн. Різниця між митною та фактурною вартістю становить 228099,58 грн. Зазначена сума не відносилась підприємством до складу валових витрат та відповідно не приймала участі у формуванні прибутку підприємства, а також не використовувалась у господарській діяльності. Тлумачення поняття “господарська діяльність» надано в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Скаржник зазначає, що позивачем безпідставно завищено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на суму 45 249 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 370,92 грн., у зв'язку з чим підлягає зниженню ПДВ, яке заявлено до відшкодування з бюджету в сумі 45 249 грн.
Скаржник просить постанову господарського суду Дніпропетровської області скасувати, в позові відмовити.
В судовому засіданні 21.08.2006р. оголошувалась перерва до 30.08.2006р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідачем проведено тематичну документальну перевірку позивача з питання правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за листопад 2005 року. За результатами перевірки був складений Акт від 17.02.2006р. № 6/23-513/31075914, згідно з яким виявлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ», в результаті чого позивачу, зокрема, зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету у сумі 45249,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000052803/0 від 20.02.2006р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2005р. у розмірі 45249,00 грн.
За результатами перевірки відповідач зробив висновок, що по операціях з придбання товарів до складу податкового кредиту відноситься та частка ПДВ, сплаченого на митниці, яка відповідає вартості товару, що відноситься до складу валових витрат і тому позивач мав відносити до складу податкового кредиту з ПДВ 661920,02 грн. замість 707539,44грн.
Підпунктом 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону «Про ПДВ» встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.
Відповідно до п. 2.4 ст. 2 Закону «Про ПДВ» платником податку, зокрема, є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.
Пунктом 10.1 ст. 10 Закону «Про ПДВ» встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону.
Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону «Про ПДВ» для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
При прийнятті рішення суд враховує, що третьою особою на стороні позивача -митним органом підтверджено сплату позивачем податкових зобов'язань на підставі даних вантажних митних декларацій, поданих до митного органу. Тобто фактично сплата ПДВ до Державного бюджету України відбулась.
Крім того, копії вантажних митних декларацій, надані позивачем у матеріали справи, свідчать про сплату позивачем ПДВ на користь Дніпропетровської митниці.
Таким чином, позивач правомірно визначив базу оподаткування з податку на додану вартість виходячи з митної вартості товарів, оскільки фактурна вартість товарів була менша ніж митна.
Доводи скаржника до уваги не приймаються з наступних підстав.
Згідно положень пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України « Про податок на
Додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а не з вартості таких товарів, як це стверджує відповідач.
При цьому зазначеним підпунктом навіть передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно ст.З Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарсько-торгівельна діяльність, згідно розділу VI ГК України (ст.263) є однією із галузей господарювання, а оптова і роздрібна торгівля є формами здійснення такої діяльності.
Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Пунктом 4.1 ст.4 цього закону визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, яка включає, в тому числі, загальні доходи від продажу товарів (пп.4.1.1).
Основним видом господарської діяльності ТОВ «Астра»є саме торгівельна діяльність.
Усі імпортовані товари були використані для подальшого продажу, тобто використані підприємством у власній господарській діяльності з нарахуванням під час продажу податку на додану вартість в порядку, передбаченому положеннями пп.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, що не заперечує і сам відповідач.
Крім того, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг), згідно п.4.1 ст.4 ЗУ від 03.C4.97p. № 168/97-ВР (з подальшими змінами і доповненнями;, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.
Згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. А справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу.
Норми п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість" регламентують порядок формування бази оподаткування при здійсненні операцій з імпорту товарів. Враховуючи, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету при справлянні його особами, що імпортують товари, є митний орган (пп. (б)п.10.1 ст. Закону України «Про податок на додану вартість"), а його дії не оскаржувались відповідачем, твердження відповідача про те, що ця норма є доказом неправомірності формування ТОВ «Астра" податкового кредиту є безпідставним.
З огляду на викладене постанова господарського суду Дніпропетровської області відповідає діючому законодавству, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2006р. у справі № А17/74 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий О.В. Джихур
Судді О.М.Виноградник
В.В.Прудніков